Книга Захарії
1 Восьмого місяця, другого року Дарія, надійшло таке слово Господнє до Захарії, сина Берехії, сина Іддо, пророка:
2 «Прогнівавсь Господь вельми на батьків ваших;
3 тому скажи їм: Так говорить Господь сил: Поверніться до мене, — слово Господа сил, — і я повернусь до вас, говорить Господь сил.
4 Не будьте, як батьки ваші, до яких взивали перші пророки, кажучи: Так говорить Господь- сил: Верніться з ледачих доріг ваших і від лихих учинків ваших. Та вони не слухали й на мене не зважали, — слово Господнє.
5 Батьки ваші — де вони? Та й пророки — чи будуть жити вічно?
6 Слова ж мої й постанови, що я заповідав слугам моїм, пророкам, чи не дійшли до батьків ваших? Вони повернулись і сказали: Як призначив Господь сил зробити нам, згідно з нашими путями й нашими вчинками, так і зробив з нами.»
7 Двадцять четвертого дня одинадцятого місяця, місяця Шевата, другого року Дарія, надійшло таке слово Господнє до Захарії, сина Берехії, сина Іддо, пророка.
8 Бачив я вночі, аж ось чоловік верхи на коні гнідому стоїть між чорницями, що в глибині. А за ним коні гніді, вороні й білі.
9 Я спитав: «Хто вони, мій Владико?» І сказав до мене ангел, що розмовляв зо мною: «Я покажу тобі, хто вони.»
10 Тоді озвався чоловік, що стояв між чорницями, і мовив: «Це ті, що Господь послав пройти туди й сюди землю.»
11 І вони відповіли ангелові Господньому, що стояв між чорницями, й сказали: «Ми пройшли туди й сюди землю, і ось уся земля сидить спокійно й тихо.»
12 Тоді ангел Господній озвався й мовив: «Господи сил, докіль не матимеш жалю над Єрусалимом і над містами Юди, на яких гніваєшся повних сімдесят років?»
13 І відповів Господь до ангела, що розмовляв зо мною словами добрими, відрадними словами.
14 І сказав до мене ангел, що розмовляв зо мною: «Оповісти уголос і скажи: Так говорить Господь сил: Я повен ревнощів до Єрусалиму й до Сіону.
15 Я гніваюсь великим гнівом проти народів, що живуть собі вигідно, бо коли я гнівався був трохи, вони множили лихо.»
16 Тому ось як говорить Господь: «Я вертаюся знов до Єрусалиму з милосердям; мій дім буде збудований у ньому, — слово Господа сил, — і шворка буде протягнена над Єрусалимом.
17 Знову оповісти уголос і скажи: Так говорить Господь сил: Мої міста знову переповняться благом, Господь ще потішить Сіон і знову вибере Єрусалим.»
1 Потім підвів я мої очі й дивлюся: аж ось чотири роги.
2 І я спитав ангела, що говорив зо мною: «Що це?» Він відповів: «Це роги, що порозкидали Юду, Ізраїля і Єрусалим.»
3 І Господь показав мені чотирьох ремісників.
4 Я спитав: «Що вони йдуть робити?» Він відповів: «Це роги, що порозкидали Юду так, що ніхто не підвів голови; ці прийшли, щоб їх налякати та позбавити рогів народи, що підняли ріг свій проти країни Юди, щоб її порозкидати.»
5 Знову підвів я мої очі й дивлюся: аж ось чоловік, а в руці у нього міряльна шворка.
6 Я спитав: «Куди ти йдеш?» Він відповів мені: «Міряти Єрусалим, щоб побачити, яка його ширина й яка його довжина.»
7 Аж ось вийшов ангел, що говорив зо мною, і другий ангел вийшов йому назустріч.
7 І сказав до нього: «Біжи й скажи цьому хлопцеві так: Єрусалим буде заселений поза мурами з-за сили людей та худоби, що буде серед нього.
9 Бо я буду для нього, — слово Господнє, — вогненним муром навкруги й я буду його славою посеред нього.»
10 «Гей, гей, утікайте з північного краю, — слово Господнє, — бо я порозкидав вас як чотири вітри небесні, — слово Господнє!
11 Гей, Сіоне, рятуйся, ти, що живеш у Вавилоні.
12 Бо так говорить Господь сил, що послав мене із-за своєї слави до народів, які вас обдерли: Хто до вас доторкнеться, той доторкнеться до зіниці його ока.
13 Ось я стрясу над ними моєю рукою, і вони будуть для своїх слуг здобиччю, і ви зрозумієте, що Господь сил послав мене.
14 Співай і радуйся, дочко Сіону, бо ось я йду й житиму посеред тебе» — слово Господнє.
15 Сила народів того дня до Господа пристане; вони будуть його народом і житимуть посеред тебе, і ти зрозумієш, що Господь сил послав мене до тебе.
16 Господь посяде Юду як свій пай на Святій Землі. Він знову вибере Єрусалим.
17 Замовкни перед Господом усяке тіло, бо він пробуджується з святого житла свого.
1 Він мені показав первосвященика Ісуса, що стояв перед ангелом Господнім, і Сатану, що стояв праворуч від нього, щоб його винуватити.
2 Ангел Господній сказав до Сатани: «Нехай Господь загрозить тобі, Сатано! Нехай Господь загрозить тобі, що вибрав Єрусалим. Хіба він не головешка, вихоплена з вогню?»
3 Ісус же був одягнений у брудну одежу, і стояв перед ангелом.
4 Заговорив цей і сказав до тих, що перед ним стояли: «Здійміть брудну одежу з нього!» До нього ж мовив: «Дивись, я зняв твої провини з тебе й вдягну тебе у святкову одежу.»
5 Далі сказав: «Нехай покладуть йому на голову чисту тіяру.» І поклали йому на голову чисту тіяру й одягли його в одежу. Ангел же Господній стояв.
6 І об’явив ангел Господній Ісусові, кажучи:
7 «Так каже Господь сил: Якщо ходитимеш дорогами моїми, якщо мою службу будеш пильнувати, і якщо судитимеш також: і дім мій та й над моїми дворами будеш наглядати — я вільний доступ дам тобі між цими, що стоять тут.
8 Слухай же, первосвященику Ісусе, ти і твої товариші, що сидять перед тобою, бо вони — мужі доброї ознаки. Ось я приведу мого слугу — Пагона.
9 Оце бо камінь, що я поклав перед Ісусом: на камені ж одному є сім очей. Я вирізьблю на ньому його напис, — слово Господа сил, — усуну в один день провини цього краю.
10 Того часу, — слово Господа сил, — ви викликатимете кожен свого сусіда — під виноград і під смоковницю.»
1 Повернувсь той ангел, що розмовляв зо мною, і розбудив мене, як ото будять когось сонного,
2 і сказав до мене: «Що ти бачиш?» Я відповів: «Бачу я: ось ліхтар, увесь із золота, зверху ж на ньому келех і сім світичів на ньому, таки сім, і сім цівок до світичів, що на ньому зверху.
3 А коло нього дві маслини, одна праворуч від келеха, а друга ліворуч від нього.
4 Заговорив я і сказав до ангела, що говорив зо мною: „Що воно таке, мій владико?“
5 І відповів ангел Господній, що говорив зо мною, і сказав до мене: „Хіба ти не знаєш, що то таке?“ Я сказав: „Ні, мій владико.“
6 Тоді озвавсь він і сказав до мене: „Це Господнє слово до Зоровавела, що каже: Ні військом, ані силою, а тільки моїм духом, — говорить Господь сил.
7 Хто ти, горо велика, перед Зоровавелом? Ти станеш низиною, і він винесе верхній камінь під оклики веселі: Ласка, ласка йому!“
8 І надійшло до мене таке слово Господнє:
9 „Руки Зоровавела заклали основи дому цього й його ж руки закінчать його, і ти зрозумієш, що Господь сил послав мене до вас,
10 Хто бо маловажив день малих початків? Власне, ті радуватись будуть, коли побачать оливо в руці Зоровавела, власне, ці сім — це Господні очі, що обходять усю землю.“
11 Озвавсь я і сказав до нього: „Що воно — ці дві маслини праворуч від ліхтаря і ліворуч від нього?“
12 Озвавсь я вдруге й сказав до нього: „А що воно ці дві маслинні гілки, що коло двох золотих цівочок, які виливають золоту олію з себе?“
13 І він відповів мені: „Хіба ти не знаєш, що це?“ Я сказав: „Ні, мій владико.“
14 Тоді він сказав: „Це два Помазаники, що стоять перед Господом усієї землі.“
1 Знову підвів я очі й побачив: аж ось летить сувій.
2 І він сказав до мене: «Що ти бачиш?» Я сказав: «Я бачу летючий сувій, 20 ліктів завдовжки і 10 ліктів завширшки.»
3 І він сказав до мене: «Це прокляття, що виходить на всю країну: бо кожен, хто краде, буде прогнаний звідти, згідно з ним.
4 Я випущу його, — слово Господа сил, — і воно ввійде в дім злодія і в дім того, хто моїм іменем криво кленеться, і перебуватиме посеред його дому, й пожере його разом із його деревом та його камінням.»
5 І тоді вийшов ангел, що говорив зо мною, і сказав до мене: «Підведи очі й подивись, що то таке, що виходить?»
6 Спитав я: «Що це?» Він відповів: «Це мірка, що виходить.» І додав: «Це їхня несправедливість по всій країні.»
7 І ось піднялась кругла олив’яна покришка, — і жінка сидить посеред мірки.
8 І він промовив: «Це безбожність», — і пхнув її до мірки всередину, і кинув вагу олив’яну зверху на неї.
9 Підвів я очі й дивлюся: аж ось виходять дві жінки, вітер був у них в крилах, крила ж у них були, неначе крила в чорногуза, і вони підняли вгору мірку між землею та небом.
10 І я сказав до ангела, що говорив зо мною: «Куди вони несуть мірку?»
11 А він сказав до мене: «У Шінгар-край, щоб збудувати їй дім; коли його приготують, вона буде поставлена там на своїм підложжі.»
1 Знову підвів я очі й бачу: аж ось чотири колісниці виходять з-поміж двох гір; гори ж були мідяні.
2 У першій колісниці були гніді коні; у другій колісниці були вороні коні,
3 у третій колісниці білі коні, а в четвертій колісниці — строкаті-каштануваті коні.
4 Заговорив я і спитав ангела, що розмовляв зо мною: «Що воно таке, мій владико?»
5 Відповів ангел і сказав до мене: «Ці колісниці виходять на чотири вітри небесні після постою перед Господом усієї землі.
6 Вороні коні йдуть у край на північ, білі вийшли у край на захід, строкаті ж вийшли у край на південь.»
7 І каштануваті вийшли й намагались йти, щоб перебігти землю. І він сказав: «Ідіть, пройдіте землю!» І вони пройшли землю.
8 Тоді він гукнув до мене й сказав до мене: «Дивись! Ті, що йдуть у край на північ, заспокоїли дух мій у краю на півночі.»
9 І надійшло до мене таке слово Господнє:
10 «Візьми в тих, що прибули з неволі, у Хелдая, у Товії та у Єдаї, що прийшли з Вавилону, і прийди того ж дня і ввійди в дім Йосії, сина Цефанії.
11 Візьми срібла та золота й зроби вінець, і поклади на голову Ісусові, синові Йоцадака, первосвященикові,
12 і скажи йому: Так говорить Господь сил: Ось муж, ім’я йому Пагін. Він виженеться на своїм місці й відбудує храм Господній.
13 Він відбудує храм Господній і він правитиме на своїм престолі. І перед його престолом буде священик, і між обома ними буде рада миру.
14 І вінці будуть для Хелдая, для Товії, для Єдаї та Хена, сина Цефанії, на спомин у Господнім храмі.
15 І ті, що далеко перебувають, прийдуть і будуватимуть Господній храм, і ви зрозумієте, що Господь сил послав мене до вас. І це станеться, коли ви пильно слухатимете голосу Господа, Бога вашого.»
1 Четвертого року царя Дарія надійшло слово Господнє до Захарії, на четвертий день дев’ятого місяця Кіслева,
2 коли Бетел-Сарецер і Регем-Мелех та його люди послали умилостивити обличчя Господнє
3 і спитати священиків, що при храмі Господа сил, і пророків: «Чи маю плакати й постити п’ятого місяця так, як я чинив оце вже стільки років?»
4 І надійшло таке слово Господа сил до мене:
5 «Скажи всьому народові в краю й священикам: Коли ви постили й плакали п’ятого й сьомого місяця — оцих сімдесят років, — чи ж то ви справді для мене постили?
6 Або коли ви їсте та п’єте, чи то ж не ви їсте і не ви п’єте?
7 Чи ж ви не мали б були слухатися слів, що Господь проголосив був через перших пророків, коли Єрусалим був заселений і процвітав із своїми містами навкруги, і коли Негев і Шефела були заселені?»
8 І надійшло таке слово Господнє до Захарії:
9 «Так говорить Господь сил: Судіть судом правдивим і чиніть любов та милосердя кожен до свого брата.
10 Вдову й сироту, приходня й бідного не утискайте та зла у вашім серці не мисліте на брата свого.
11 Але вони не хотіли вважати і, збунтувавшись, відвернулися від мене й затулили собі вуха, щоб не чути.
12 Вони зробили своє серце твердим, як алмаз, щоб не слухатися закону й слів, що Господь сил послав був духом своїм через перших пророків. За те ж і був великий гнів від Господа сил.
13 І сталось: коли він кликав, і вони не слухали, так і вони взиватимуть, і я не слухатиму — говорить Господь сил.
14 Я їх порозкидаю бурею проміж усі народи, яких вони не знали, і край їхній по них запустіє так, що ніхто не буде проходити і не буде повертатись, бо вони з милого краю зробили пустиню.»
1 І надійшло таке слово Господа сил:
2 «Так каже Господь сил: Я ревную за Сіон великими ревнощами, з великим гнівом я його ревную.»
3 Так каже Господь: «Я повернусь до Сіону і житиму серед Єрусалиму. Єрусалим назветься містом правди, а гора Господа сил — горою святою.»
4 Так каже Господь сил: «Знову сидітимуть діди й баби на майданах єрусалимських, кожне з костуром у руці з-за довгого віку.
5 І по майданах міських буде повно маленьких хлопців та дівчаток, що гратимуться по майданах.»
6 Так каже Господь сил: «Як це здаватиметься дивним у ту пору в очах останку цього люду, то хіба ж воно буде дивним і в моїх очах?» — слово Господа сил.
7 Так каже Господь сил: «Ось я спасу народ мій з країни сходу й заходу сонця.
8 Я приведу їх, і вони житимуть серед Єрусалиму; вони будуть моїм народом, а я буду їхнім Богом у правді й справедливості.»
9 Так каже Господь сил: «Нехай кріпляться руки ваші, о ви, що чуєте в ці дні ці слова з уст пророків, що були того дня, коли покладено основи дому Господа сил — на відбудування храму.
10 Бо перед тими днями не було заробітку для людини, не було заробітку й для скотини. Та й миру не було для того, хто виходив, ані для того, хто ввіходив із-за противника, бо я пустив усіх, кожного проти сусіда свого.
11 Нині ж я не буду тим, яким я був минулого часу, супроти останку цього народу, — слово Господа сил.
12 Бо це посів миру: виноград дасть плід свій, земля дасть урожай свій, і небо дасть свою росу. Усім цим я наділю останок мого народу.
13 І буде: так, як ви, доме Юди й доме Ізраїля, були прокляттям між народами, так я спасу вас, і ви будете благословенням. Тож не бійтесь, нехай кріпляться ваші руки.»
14 Бо так каже Господь сил: «Як я постановив був заподіяти вам лихо, коли батьки ваші довели мене до гніву, — каже Господь сил, — і я не відмінив того,
15 так я роздумав і постановив цими днями зробити добро Єрусалимові й домові Юди. Не бійтесь!
16 Ось що ви маєте робити: говоріть правду одне одному, судіть по правді, щоб мир був у брамах ваших.
17 Не намислюйте у вашім серці зла одне на одного й не кохайтеся в кривій присязі, бо все це мені осоружне», — слово Господнє.
18 І надійшло до мене таке слово Господа сил:
19 «Так каже Господь сил: Піст четвертого місяця й піст п’ятого місяця, і піст сьомого місяця, і піст десятого місяця буде для дому Юди радощами й веселощами та любими святами. Любіть, отже, правду й мир!»
20 Так каже Господь сил: «Прийдуть іще народи й мешканці багатьох міст.
21 Мешканці одного міста прийдуть до другого й скажуть: Ходімо притьмом умилостивити обличчя Господнє, шукати обличчя Господа сил. Піду й я!
22 І прийде велике число людей і сильні народи — шукати Господа сил у Єрусалимі й умилостивити обличчя Господнє.»
23 Так каже Господь сил: «У ті дні десятеро з усяких різномовних народів ухоплять за полу юдея й казатимуть: Ми підемо з вами, бо ми чули, що Бог з вами.»
1 Пророцтво. Слово Господнє пройде Хадрах-край — і в Дамаску воно зупиниться, бо Господеві належать міста Сирії і всі покоління Ізраїля.
2 Хамат також буде з ним межувати; Тир і Сидон, дарма що вельми мудрі.
3 Тир збудував собі твердиню і зібрав срібла, немов пилу, а золота, немов на вулицях грязюки.
4 Ось Господь його посяде, зламає на морі його силу, а його самого пожере вогонь.
5 Побачить Аскалон те й настрашиться, Газа здригнеться вельми, й Екрон також, бо його надія вийде йому на сором. Царя не стане в Газі, й Аскалон стане безлюдним.
6 Байстрюк в Ашдоді оселиться. Я зламаю гордість філістимлян,
7 і я усуну кров у нього з уст, і його мерзоту з-поміж зубів у нього; він теж стане останком для нашого Бога, і буде, немов тисячник у Юді, а Екрон — наче євусій.
8 Отаборюся коло мого дому, проти війська, так що ніхто не пройде й не повернеться, й гнобитель більше через них не пройде, бо нині бачив я моїми власними очима.
9 Радуйся вельми, о дочко Сіону! Викрикуй, о дочко Єрусалиму! Ось цар твій іде до тебе, справедливий і переможний, смиренний і верхи на ослі їде, на осляті, на молоденькій ослиці.
10 Я знищу колісницю з Ефраїму й коня з Єрусалиму; воєнний лук буде зламаний. Він оголосить мир народам, і влада його буде від моря аж до моря, і від Ріки до кінців землі.
11 Що ж до тебе, з-за крови союзу твого, я визволю полонених твоїх із ями, що в ній води немає.
12 Повертайтесь до твердині, о надії в’язні! Сьогодні я оповіщаю, що я тобі поверну вдвоє.
13 Бо я напинаю собі Юду, наповнюю лук Ефраїмом; я підійму твоїх синів, Сіоне, проти твоїх синів, Яване, зроблю тебе мечем витязя.
14 І з’явиться Господь над ними, стріла його, мов блискавка, полине. І Господь Бог у сурму засурмить і виступить у південних буревіях.
15 Господь сил їх захистить, і вони пожеруть, візьмуть під ноги камінця пращі, і питимуть, і гомонітимуть, упившись; наповняться, неначе ливний кубок, як жертовника роги.
16 І Господь, Бог їхній, у той день спасе їх, пастиме, мов овець, народ свій; бо вони будуть, як на вінці каміння, що на його землі блищатимуть.
17 Який же він буде щасливий! Який гарний! Пшениця виростить молодих хлопців, а молоде вино — дівчаток.
1 Просіть у Господа дощу весною, Господа, що блискавиці творить. Він дасть їм сильну зливу, і кожному траву на полі.
2 Бо терафи пусте говорили, а віщуни бачили неправду, і сновиддя пусті оповідають та марно потішають; тому вони й блукають, немов вівці; вони засмучені, бо пастуха немає.
3 «На пастирів палає гнів мій, і козлів я покараю. Бо Господь сил навідався до свого стада — дому Юди — і робить з них, мов свого славного коня.
4 З нього наріжний камінь вийде, з нього — прикілок, з нього — всі старшини разом.
5 І вони будуть, наче витязі, що топчуть грязь по вулицях у битві; і вони будуть битися, бо Господь з ними, і засоромлять тих, що їздять верхи кіньми.
6 Я зроблю сильним дім Юди, і урятую дім Йосифа. Я поверну їх назад бо змилосерджуся над ними, і вони будуть, наче б я не відкидав їх; бо я — Господь, Бог їхній, і я їх вислухаю.
7 Ефраїм буде, немов витязь; їхнє серце, мов би від вина, розвеселиться; їхні діти те побачать і зрадіють, їхнє серце в Господі буде радіти.
8 Я до них свисну і зберу їх, бо я їх викупив, і вони розмножаться, як були вже розмножились.
9 Я їх проміж народами розсію, і вони згадуватимуть мене в краях далеких, і житимуть з дітьми своїми, й повернуться додому.
10 Я поверну їх також з Єгипетського краю, і з Асирії я їх позбираю. Я їх уведу в Гілеад-край, до Ливану, і їм не стане місця.
11 І через море пройде смуток; він ударить хвилі, що на морі, і висохнуть усі глибини Нілу. Гордість Асирії повалиться, берло відійде від Єгипту.
12 Зроблю їх сильними в Господі, і вони будуть славитися його ім’ям», — слово Господнє.
1 Відчини твої ворота, о Ливане, щоб вогонь міг пожирати твої кедри!
2 Стогни, о кипарисе, бо кедр повалився, — спустошено могутніх. Стогніть, дуби башанські, бо повалився ліс непрохідний.
3 Чути пастухів ридання, бо спустошено їхні славні пасовиська. Чути рик левенят, бо спустошено красу Йордану.
4 Так говорить Господь, Бог мій: «Паси овець, призначених на заріз:
5 ті, що їх купують, безкарно убивають; ті ж, що продають їх, кажуть: Благословен Господь! Я розбагатів! — і їхні власні пастухи не жалують їх.
6 Я бо не буду жалувати більше мешканців країни, — слово Господнє. Ось я видам людей, кожного в руки ближнього свого та в руки царя свого, й вони спустошать землю, і я їх не визволю з руки їхньої.»
7 І я почав пасти овець, призначених на заріз — найнужденніші з отари. Я взяв собі дві палиці: одну назвав я Ласка, а другу Пов’язь, і я почав пасти овець.
8 І я відкинув трьох пастухів в один місяць, бо моя душа втратила терпеливість із ними, та й їхня душа теж мною бридилась.
9 І я сказав: «Не буду більш пасти вас! Те, що вмирає, нехай умирає; що має загинути, нехай гине, а ті, що зостаються, нехай м’ясо одне одного пожирають.»
10 Потім узяв я мою палицю, Ласку, й поламав її, щоб поламати мій союз, що я заключив був з усіма народами.
11 І він був поламаний того дня, і найнужденніші з отари, що наглядали за мною, зрозуміли справді, що це було слово Господнє.
12 І я сказав їм: «Коли ваша ласка, дайте мені мою плату, а коли ні, то лишіть.» І вони відважили мені мою плату — тридцять срібних.
13 Але Господь сказав мені: «Кинь її до скарбниці, ту дорогу ціну, за яку вони мене оцінили.» І взяв я тридцять срібних і вкинув у дім Господній, у скарбницю.
14 Потім поламав я другу палицю, Пов’язь, щоб розірвати братерство між Юдою та Ізраїлем.
15 І сказав Господь до мене: «Візьми собі ще знаряддя дурного пастуха.
16 Ось бо я поставлю над цією країною пастуха. Про тих, що пропали, він не буде дбати; молодих він не буде шукати; ушкоджених він не буде лікувати, за втомлених не буде дбати, а буде їсти м’ясо ситих і ратиці в них виривати.
17 Горе ледачому пастухові, що покидає стадо! Меч на його рамено й на його праве око! Його рамено зовсім усохне, а праве око зовсім осліпне!»
1 Пророцтво. Слово Господнє про Ізраїля. Слово Господа, що розпростер небо й заснував землю й сотворив дух у чоловіці.
2 Ось я зроблю Єрусалим чашею заточування для усіх народів, що навколо; та й на Юдеї вона буде під час облоги Єрусалиму.
3 І станеться того дня: я зроблю Єрусалим тяжким каменем для всіх народів. Кожний, хто його буде піднімати, сильно надсадиться, й усі землі народи зберуться проти нього.
4 В той день, — слово Господнє, — я вдарю кожного коня сторопінням і його їздця божевіллям, а на дім Юди я відкрию мої очі. Я вдарю кожного коня народів сліпотою.
5 Старшини Юди скажуть у своїм серці: «Мешканці Єрусалиму — моя сила в Господі сил, їхньому Бозі.»
6 Того дня я зроблю старшин Юди, як казан розжеврений на дровах, або як смолоскип палаючий поміж снопами, і вони пожеруть усі народи навкруги праворуч і ліворуч, а Єрусалим буде заселений на своїм місці, таки в Єрусалимі ж.
7 Господь також урятує першими намети Юди, щоб слава дому Давида й слава мешканців Єрусалиму не була більшою від слави Юди.
8 Того дня Господь захистить мешканців Єрусалиму, і той, хто спотикається між ними, буде в той день, як Давид, а дім Давида буде, як Бог, як ангел Господній перед ними.
9 І станеться в той день: я візьмусь нищити всі народи, що вирушать проти Єрусалиму,
10 а на дім Давида й на мешканців Єрусалиму зіллю дух ласки та благання, і вони глядітимуть на мене, якого прокололи, і голоситимуть по ньому, як по синові одинакові, й будуть гірко плакати по ньому, як плачуть по первородному.
11 Того дня в Єрусалимі здійметься великий лемент, як лемент Гадад-Ріммону на Мегіддо-долині.
12 І ридатиме країна, кожна сім’я окремо. Сім’я дому Давида окремо й жінки їхні окремо. Сім’я дому Натана окремо й жінки їхні окремо.
13 Сім’я дому Леві окремо й жінки їхні окремо. Сім’я дому Шімеї окремо й жінки їхні окремо.
14 Всі сім’ї, що зостались, кожна сім’я окремо й жінки їхні окремо.
1 Того дня буде відкрите джерело для дому Давида й для мешканців Єрусалиму, на змиття гріха й нечистоти.
2 І буде в день той, — слово Господа сил: Я викоріню імена бовванів із краю, і їх не будуть більше згадувати. Так само й пророків, і дух нечистоти я викину з краю.
3 І коли ще хтось наважиться пророкувати, то його батько та його мати, що його породили, йому скажуть: «Не жити тобі на світі, бо ти брехню говориш во ім’я Господнє.» І коли він пророкуватиме, його батько та його мати, що його породили, його проколять.
4 І буде в день той: пророки будуть соромитись — кожен свого видіння, коли буде пророкувати. Вони не будуть більше надягати волосяної гуні, щоб обманювати,
5 а кожний з них скаже: «Я — не пророк! Я — хлібороб, бо земля була моїм майном уже змалку.»
6 І коли хтось його спитає: «А що то у тебе за рани на руках?» — він відповість: «Це — мене поранено у домі моїх друзів.»
7 Ой мечу, встань проти мого пастуха, проти мужа, спільника мого — слово Господа сил. Я вдарю пастуха, і розбіжаться вівці. Я на малих поверну мою руку.
8 По всім краю, — слово Господнє, — дві третини будуть вигублені й вимруть, і лишиться третина в ньому.
9 І я введу в вогонь оту третину. Я їх розтоплю, як топлять срібло; я випробую їх, як випробовують золото. І вони будуть призивати моє ім’я, і я відповім їм. Я скажу: «Це народ мій», — вони ж казатимуть: «Господь і Бог мій.»
1 Ось надходить день Господній, коли ділитимуть твою здобич посеред тебе.
2 Бо я зберу усі народи на війну проти Єрусалиму. І місто буде здобуте, й розграбовані будуть будинки, і знечещене буде жіноцтво. І половина міста піде у полон, — решта ж народу не буде викорінена з міста.
3 І тоді виступить Господь і буде воювати проти тих народів так, як він воює під час бою.
4 І його ноги того дня стануть на горі Оливній, що проти Єрусалиму на схід сонця. І гора Оливна розколеться надвоє, на схід і на захід, так що долина буде превелика, і половина гори посунеться на північ, а друга половина на південь.
5 Ви втечете долиною моїх гір, бо долина між горами сягатиме аж до Ацалу. Ви утечете, як утікали від землетрусу за Осії, юдейського царя. І прийде Господь, Бог мій, й усі святі з ним.
6 І станеться в той день: і світла не буде, а буде мороз і холод.
7 То буде один день, відомий Господеві: ні день, ні ніч, — під вечір буде видно.
8 Того дня потечуть живі води з Єрусалиму; половина їх до східнього моря, а половина до західнього; так буде літом і зимою.
9 І Господь стане царем над усією землею. В той день Господь буде єдиний, і єдине його ім’я.
10 Увесь край стане, мов Арава, від Геви до Ріммону, на південь від Єрусалиму, і він буде вивишений, і стоятиме на своїм місці, від брами Веніямина до місця Першої брами, до Наріжної брами і від башти Хананела до царських виноток.
11 І житимуть у ньому, й прокляття більш не буде, і Єрусалим стоятиме безпечно.
12 Ось яка буде кара, що нею Господь ударить усі народи, які воюватимуть проти Єрусалиму: тіло їхнє гнитиме, ще як вони стоятимуть на ногах, очі їхні гнитимуть в їхніх ямках, язик їхній гнитиме в їхньому роті.
13 Того дня між ними буде велике замішання від Господа: вони хапатимуть один одного за руку, і рука одного буде здійматися проти руки сусіда свого.
14 Юда теж воюватиме в Єрусалимі. І позбирають скарби всіх навкруги народів: золота, срібла та одежі буде велика сила.
15 І така сама кара поб’є коней, мулів, верблюдів, ослів та всяку скотину, що буде в тих таборах, — як оця кара.
16 Усі, що зостануться з усіх тих народів, які прийшли проти Єрусалиму, будуть сходити щороку, щоб поклонитися Цареві, Господеві сил, і будуть святкувати свято Кучок.
17 Коли ж якась із родин на землі не піде в Єрусалим, щоб поклонитись Цареві, Господеві сил, дощу на них не буде.
18 Коли єгипетська родина не зійде й не прийде, то на них упаде та кара, якою Господь поб’є народи, що не прийшли святкувати свято Кучок.
19 Така кара буде на Єгипет і на всі народи, що не прийдуть святкувати свято Кучок.
20 Того дня на дзвониках у коней буде написано: «Посвячене Господеві», і казани в Господньому домі будуть, мов чаші перед жертовником.
21 Кожен казан у Єрусалимі та в Юдеї буде посвячений Господеві сил. І прийдуть усі ті, що жертвуватимуть, візьмуть їх і варитимуть у них. Крамарів більш не буде в домі Господа сил — у той день.