Українці з усього світу моляться за мир у Люрді
У французькому містечку Люрд із 11 по 13 жовтня відбувалася Всеукраїнська проща, яка зібрала тисячі українців з усього світу в молитві за мир в Україні та світі. Люди приїхали з України, а також з інших країн, де тимчасово проживають у зв’язку з війною, зі спільним бажанням миру рідній землі та перемоги до всесвітнього чудотворного святого місця.
Люрд — місце, яке збирає українців з усього світу
Більшість наших звичок, традицій і світосприйняття беруть витоки з дитинства. Із вихованням батьків пліч-о-пліч іде Церква, яка навчає, прищеплює віру в Бога, Його милість та заступництво.
Сьогодні, коли в Україні триває жахлива війна, наші знайомі й рідні розкидані по всьому світу — відстань розділила їх на невизначений час. У жовтні в невеличкому французькому містечку Люрд українці можуть знайти один одного.
Сюди на прощу, традиційно, з’їжджаються українці з усього світу. Цьогорічна Всеукраїнська проща до Люрда, яка тривала два дні, об’єднала людей в молитві за мир в Україні та світі.
«Молимося за Україну, нашу державу, воїнів, стражденний народ», — розповідають подружжя паломників Андрій та Ірина з Бахмутського району, що на охопленій вогнем війни Донеччині. Вони вперше приїхали на прощу до Люрда. Вони — переселенці, які проживають зараз у Німеччині, у м. Білефельд.
«Шукаємо зв’язок із Богом та українським народом, бо найперше ми — українці. До того ж нас удома навчили християнської науки, молитви. Тут, у Німеччині, коли приїхали, то шукали нашу церкву», — додає подружжя.
Оксана і Наталія також уперше приїхали в Люрд із Німеччини. Вони належать до молитовної групи Матері Божої Неустанної Помочі і часто беруть участь у різних паломництвах, поїздках до святих місць.
«Ми в душі впевнені у своїй вірі, у тому, що Україна переможе і буде вільною. Ми пізнали Бога і йдемо до Ісуса, щоби зростати у вірі та просити заступництва для України. Йдемо молитися за країну, українських військових, навернення українського народу», — зазначили жінки.
Вони зауважили, що «українська церква в Люрді дуже домашня, ми як вдома, в Україні».
«Я колись працювала соціальним працівником, доглядала за людьми і в тому місці не було церкви. Потім був коронавірус і в церкву також важко було потрапити. Тому я щодня вмикала пряму трансляцію Служби Божої, але в неділю дуже плакала, бо не можна було піти до Сповіді та Причастя. Мені здавалося, що я обрала мамону замість Господа», — ділиться переживаннями ще одна українка, яка сьогодні проживає у Франкфурті. Переїхавши у Франкфурт, вона відразу доєдналася до української молитовної групи, з якою приїхала у Люрд.
«Ми постійно на прощі молимося, вервичку молимося тут і ввечері вмикаємо „Живе телебачення“ для спільної молитви. Сьогодні дякуємо Богові за все, що маємо, молимося за воїнів, перемогу, Україну, волонтерів, полонених, увесь український народ», — наголошує жінка.
Становлення УГКЦ у Люрді
«Всеукраїнська проща в Люрді вже стала традицією, коли українці з усього світу — Канади, Америки, Європи, України — приїжджають сюди. Є програма прощі. Ввечері, у перший день, о 21:00 ми розпочинаємо процесію зі свічками молитвою на вервиці та Молебнем до Пресвятої Богородиці біля нашої церкви українською мовою. Наступного дня в нас є Літургія у базиліці Святої вервиці. У неділю служитимемо Святу Літургію в місці об’явлення Пресвятої Богородиці», — розповів про цьогорічну програму прощі священник з української церкви Успіння Пресвятої Богородиці в Люрді о. Михайло Романюк.
Сьогодні про Люрд та українську церкву там знає чимало людей. На прощу очікують, до неї готуються, її планують.
Україна — єдина нація у світі, крім французької, яка має у Люрді свою церкву. На вул. Українській, офіційно затвердженій французьким урядом, розміщується українська греко-католицька церква.
«До Люрда щороку приїжджає понад три мільйони паломників, які, бачучи нашу церкву, хочуть дізнатися про неї більше і йдуть сюди», — ділиться о. Михайло.
Розповідаючи прочанам про становлення і розвиток УГКЦ у Люрді, священник зазначив, що йому поталанило знати о. Василя Прийму, який доклав чималих зусиль для будівництва храму.
У 1968 році в базиліці Святої вервиці в Люрді обладнали каплицю для української спільноти й українці мали можливість тут служити Літургію.
Тоді недалеко від Люрда, у м. Тулуз, жив український священник о. Василь Прийма, колишній воїн УПА, який під час Другої світової війни дав обіцянку Богові, що якщо виживе, то побудує церкву Пресвятої Богородиці.
За розповідями о. Михайла, у 1971 році о. Василь був висвячений на священника і, приїжджаючи до Люрда, мав велике бажання побудувати тут церкву, але отримати дозвіл було дуже важко. Місцевий священник казав, що «ви маєте санктуарій — 25 каплиць, є дуже багато ваших церков». Лише 1980 році патріарх Йосиф Сліпий та папа Іван Павло ІІ благословили місце на зведення храму.
Тоді о. Василь поїхав до українських емігрантів у Канаду, Америку просити гроші на зведення храму. Будівництво велося за кошти українців на поселеннях, меценатів і сприяння французького уряду з єпископом Володимиром Маланчуком, який у той час очолював екзархат.
Зараз, окрім церкви, навпроти спеціально збудовано готель Пресвятої родини, а при храмі діє Дім паломника. Постійні прощі відбуваються з 2010 року.
«Ця церква — великий дар для нашої Церкви та України, бо на цьому місці вона промовляє до всього світу хто ми є, про український народ і війну в Україні», — наголошує священник.
Він зазначив, що «цього року їй виповнюється 42 роки». Священникові допомагають у духовному супроводі прочан та піклуються про храм і церковний будинок сестри служебниці Непорочної Діви Марії. Нині тут служать с. Марта Козак та с. Антонія Кулик.
«Завдання прочанина — пізнати Христа, йти з Христом і зростати — у Христі», — зазначає о. Михайло.
Люрд і військові
Особливими паломниками до Люрда є військові. Щороку сюди приїжджають військові з кількох країн світу для участі у військовому паломництві.
Паломництво військових до Люрда започатковано у травні 1958 року військовими відомствами Франції та Німеччини у знак примирення після Другої світової війни. Відтоді щороку у травні єпископ Збройних сил Франції скликає до Люрда, за словами святого Івана Павла ІІ, «вартових миру». Міжнародне військове паломництво організовується для того, щоб нести Боже милосердя у військовий світ і підтримувати поранених.
Цього року з 24 по 26 травня відбувалося LXIV Міжнародне військове паломництво до Люрда, учасниками якого стали військовослужбовці зі 41 країни світу. Воно проходило під гаслом «Прийдімо до стіп Богородиці процесійно!».
Українську групу військових паломників представляли представники Міністерства оборони України, Служби військового капеланства ЗСУ, Служби військового капеланства НГУ, родини полеглих героїв, поранені воїни, курсанти та військові капелани.
Щороку військові збираються для спільної молитви, відвідують святині, обмінюються досвідом, діляться думками, спілкуються.
Люрд — всесвітній духовний центр паломництва і зцілення
Французьке містечко Люрд налічує близько 15 тисяч місцевих мешканців, розташоване в передгір’ї Піренеїв та відоме на весь світ своїми чудесними зціленнями. Мільйони людей щороку приїжджають сюди з молитвою про зцілення від недуг, оздоровлення, із благими намірами.
Історія всесвітньої слави та паломництва до Люрда розпочалася у другій половині ХІХ століття. 11 лютого 1858 року в печері неподалік з’явилася Пречиста Діва Марія 14-річній селянській дівчині Бернадеті Субіру зі словами: «Йди до священників і скажи їм, щоби збудували на цьому місці каплицю, бо я хочу, щоб воно стало місцем ласки для людей. Не переставай молитися і кажи іншим, щоб вони молилися. Піди і напийся з джерела та окропи себе водою з нього…».
На тому місці не було джерела, але, коли Бернадета розгорнула землю на вказаному місці, то звідти почало бити джерело, яке згодом перетворилося на гірський потік. Після цього у Люрді почалися чуда. Один сліпець промив водою очі і знову став бачити. Сусідка дівчинки поклала вмираючу дитину в джерело і хлопчик не тільки вижив, а й став здоровий. Він мав рак костей і лікарі були безсилі що-небудь зробити.
Саме після цього оздоровлення до Люрда з цілого краю почали сходитися люди. У 1933 році, після чотирирічних досліджень спеціальної комісії, Церква визнала Люрд місцем чуд, котрі не могла пояснити наука, а Бернадету, яка померла на 54-році життя, проголошено в соборі Святого Петра в Римі святою.
Вода з джерела, яке тепер називають Гротом Чудес, зцілювала сліпих, калік, паралізованих, онкохворих, безплідних, за її допомогою люди виліковувалися від важких і невиліковних хворіб. На зараз відбулося 70 офіційно визнаних зцілень, які називають актом божественного втручання. Католицька Церква зареєструвала приблизно 7 000 випадків непояснених зцілень. 10 із них офіційно оголошені дивом.
Невдовзі після об’явлень на прохання Пресвятої Богородиці над гротом у скелі Массаб’єль був збудований санктуарій Нотр Дам де Люрд (Божої Матері Люрдської), відомий також під назвою Домене.
Сьогодні у Гроті Чудес є спеціальні купелі (11 чоловічих і 6 жіночих), де занурюються мільйони людей.
Біля Гроту Об’явлень, у якому ще за життя св. Бернадети була виставлена фігурка Діви Марії, майже від моменту появи Божої Матері безперервно горять свічки. Тут можна побачити сотні гігантських свічок, розміром у людський зріст, вагою 40 і навіть 70 кг.
Сучасний санктуарій Нотр Дам де Люрд — це цілий церковний комплекс, найважливішими спорудами якого є три базиліки: верхня — Непорочного Зачаття, нижня — Святої вервиці та підземна — Святого Пія Х, Папи Римського.
На одному з пагорбів біля гроту встановлена також Хресна дорога, всі 14 стацій якої паломники долають на колінах.
Ще одна особливість Люрда — вулиці, позначені блакитною лінією. Саме ними св. Бернадета щодня прямувала зі свого дому до гроту у скелі Массаб’єль. Ними можна дійти до будинку родини Субіру, де облаштований музей.
Підготувала Вікторія Мазур,Департамент інформації УГКЦ
