Паризька єпархія святого Володимира Великого

Опис

Паризька єпархія Святого Володимира Великого — територіальна складова Української Греко-Католицької Церква, утворена 19 січня 2013 року буллою Папи Римського Венедикта XVI за ініціативою Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви.

Єпархія є екстериторіальною провінцією Києво-Галицького Верховного Архиєпископства та підпорядковується Римському Апостольському Престолові. Її правлячий архиєрей є членом Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви та членом Конференції Єпископату Франції.

Єпархія охоплює п’ять країн: Французьку Республіку, Королівство Бельгії, Королівство Нідерландів, Велике Герцоґство Люксембурґ та Швейцарську Конфедерацію. Це загалом 666 тис. кв. км території та 100 млн. населення, що становить 1/6 від території та 1/5 від населення Європейського Союзу. Тобто, територіальні розміри єпархії перевищує територію всієї України.

На території п’яти країн, що належать до єпархії Святого Володимира Великого, визнані державними шість мов: 1) французька, 2) нідерландська (=голландська=фламандська), 3) німецька, 4) італійська, 5) люксембурзька, 6) ретороманська. Ще близько півтора десятка мов мають офіційний регіональний статус.

На території єпархії знаходяться усі головні структури Європейського Союзу, зокрема, Європейський Парламент (Страсбурґ) та Європейська Комісія (Брюссель). Також, на території єпархії розміщені штаб-квартири багатьох інших міжнародних інституцій: Ради Європи (Страсбурґ), Європейського Суду з прав людини (Страсбурґ), Міжнародного Суд (Гааґа), Світової Організації Торгівлі (Женева), Світової організації з охорони здоров’я (Женева), Червоного хреста (Женева), НАТО (Брюссель), ЮНЕСКО (Париж) тощо.

Усе це вказує на унікальне значення єпархії Святого Володимира Великого у місії Української Греко-Католицької Церкви, та вдало узгоджується із іншою функцією нинішнього правлячого архиєрея, котрий водночас є Головою відділу зовнішніх зв’язків та комунікацій Української Греко-Католицької Церкви.

Охоплюючи п’ять країн, територія єпархії Святого Володимира Великого накладається на території 122 єпископств Римської Католицької Церкви, а у межах території Франції співпадає із територіями паризької єпархії Святого Хреста Вірменської Католицької Церкви та паризької єпархії Пресвятої Богородиці Маронітської Католицької Церкви.

До того ж, на території вказаних вище п’яти країн, де діє єпархія Святого Володимира Великого УГКЦ, свою місію серед вихідців з України несуть Західноєвропейський Російський Екзархат Константинопольського Патріархату (Париж), Західноєвропейська єпархія Української Православної Церкви Константинопольського Патріархату (м. Ґенк у Бельгії), а також чотири єпархії Московського Патріархату: з осідками у Парижі, Брюсселі, Гаазі та Женеві. Варто також зазначити сусідні церковні структурні одиниці: на півночі — Лондонська єпархія Пресвятої Родини для українців візантійського обряду, на сході — Апостольський екзархат для українців греко-католиків у Німеччині та країнах Скандинавії.

Парафії


а) Франція

  • Альґронж
  • Венсенн
  • Париж (катедра св. Володимира Великого)
  • Лілль
  • Ліон
  • Люрд
  • Маквіллер
  • Марсель
  • Метц
  • Мюлуз
  • Ніцца
  • Реймс
  • Санліс
  • Сент-Авольд
  • Страсбурґ
  • Тулуза
  • Шалєт-на-Луані

б) Бельгія

  • Антверпен
  • Брюссель
  • Ґенк
  • Ґент
  • Кольфонтен (Вам)
  • Корбе
  • Ла-Люв’єр
  • Льєж
  • Лювен
  • Самбревіль (Тамін)
  • Шарлеруа

в) Нідерланди

  • Алкмар
  • Гааґа
  • Ґронінґен
  • Ейндховен
  • Утрехт

г) Люксембург

  • Арлон
  • Солєвр

ґ) Швейцарія

  • Базель
  • Берн
  • Женева
  • Лозанна
  • Луґано
  • Цюріх

Символіка та значення герба єпархії

Герб Паризької єпархії святого Володимира ВеликогоГерб Паризької єпархії святого Володимира Великого

Хто знає паризьку геральдику, той легко впізнає асоціації. В гербі міста Парижа є човен, але він у профіль, ми бачимо його борт, але на нашому — це ніс човна, він динамічно рухається вперед. Париж поділений на 20 округів і кожен з них має свій герб. Символічно, що на гербі 6-го округу, у якому розташована наша катедра, є п’ятираменний хрест. І човен, і хрест означують центр єпархії, який є в місті Парижі, але хрест має також п’ять маленьких хрестиків, які символізують п’ять країн єпархії.

Човен разом з вітрилами разом творять тризуб, який є троїчним знаком, що представляє Бога в трьох особах. У Бозі є любов між Отцем, Сином у Святому Дусі, і ми як особи, створені на образ і подобу Божу, покликані черпати з любові, приймати її і наближатися до неї. До неї повертатися. У човні пливе Божий люд. Попереду бачимо три символічні постаті, які можуть символізувати Трійцю, або ж святого Володимира з синами Борисом і Глібом або ж усіх дітей Володимирового Хрещення.

Гаслом є євангельська цитата «Duc in altum!» «Відчали на глибінь!» (Лука 5,4)

Ми пливемо разом, наші вітрила натхненні Святим Духом.

Духовенство

Паризька єпархія Святого Володимира Великого для українців Франції, Бельгії, Нідерландів, Люксембурґу та Швейцарії налічує понад 20 тис. вірних, серед яких душпастирює 30 священнослужителів.

Локація

Персони

Матеріали

Єпископ

Правлячий Архиєрей

Апостольським адміністратором єпархії святого Володимира Великого у Парижі від 18 лютого 2019 року є Преосвященний владика Гліб Лончина.

Катедральний храм

Катедральним храмом Паризької єпархії святого Володимира Великого є собор св. Володимира Великого у м. Париж (Франція).

Покровитель єпархії

Покровителем Паризької єпархії є святий рівноапостольний князь Володимир Великий.

Історія

З історії єпархії

а) Місія УГКЦ у Франції

1937: в порозумінні з митрополитом Андреєм Шептицьким, Конзрегація Східних Церков надала українській церкві у Франції офіційний статус: «Місія Української Греко-Католицької Церкви у Франції».

1937: митрополит Андрей Шептицький призначив о. Якова Перрідона настоятелем Місії Української Греко-Католицької Церкви у Франції.

б) У складі Західноєвропейської Апостольської Візитатури УГКЦ

владика Іван Бучко

1939: Апостольська Столиця надала владиці Іванові Бучку статус Апостольського візитатора для українців у цілій Західній Європі. Владика поділив територію на чотири генеральні вікаріати: Італія, Німеччина, Франція та Англія.

1942: завдяки старанням о. Якова Перрідона та допомозі єпископа-помічника архієпископа Парижа монсеньйора Еммануїла Шанталя українська громада отримала будинок під церкву. До цього будинок належав медичному факультету Паризького університету.

1943: 7-ого січня була відслужена перша офіційна Свята Літургія в українській церкві в Парижі.

1943: у травні відбулося літургічне освячення української церкви в Парижі і надано святого Володимира як покровителя храму. Чин освячення очолив монсеньйор Еммануїл Шанталь в східному обряді.

1946: 28-ого липня відбулося освячення Українського дому в Парижі, який громада отримала завдяки старанням Злученого українського американського допомогового комітету.

1949: владика Іван Бучко придбав для греко-католиків студентський дім у Лювені (Бельгія).

1951: владика Іван Бучко придбав посілість у Сарселі, де українські науковці видавали Енциклопедію українознавства під керівництвом професора Володимира Кубійовича.

1952: 29-ого червня відбулося освячення Малої семінарії в Люрі біля Орлеану, яку заснував владика Іван Бучко. На освячення приїхали кардинал Євген Тісерант, секретар Конґрегації для Східних Церков, Апостольський нунцій Анджело Ронкалі та багато інших церковних достойників.

в) У складі Апостольського Ординаріату Східних католиків Франції

1954: 16 червня у Франції створено ординаріат для католиків східних обрядів, який підпорядкував собі й українських католиків.

г) Апостольський екзархат для УГКЦ у Франції

владика Володимир Маланчук

1960: 22-ого липня Папа Іван ХХІІІ створив Апостольський екзархат для українців у Франції, та призначив екзархом єромонаха Володимира Маланчука, тодішнього протоігумена отців-редемптористів у Канаді.

1961: 9 лютого — Апостольський екхархат стараннями Конгрегації Східних Церков отримав в користування будинок у м. Венсен для облаштування там резиденції екзарха та його канцелярії

1961: 19-ого лютого у Вінніпезі (Канада) відбулася єпископська хіротонія о. Володимира Маланчука. Він став першим Апостольським екзархом для українців у Франції.

1961: 19 березня архиєпископ Паоло Бертолі, папський нунцій у Франції, в Соборі св. Володимира звершив Чин інтронізації владики Володимира Маланчука на екзарха Апостольського екзархату українців-католиків візантійського обряду у Франції.

1982: Бельгія, Нідерланди, Люксембург та Швейцарія були долучені до Апостольського екзархату для українців у Франції.

владика Михайло Гринчишин

1982: 27-ого листопада Папа Іван Павло ІІ призначив о. Михайла Гринчишина, тодішнього протоігумена отців редемптористів у Канаді, Апостольським екзархом для українців у Франції, Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі та Швейцарії.

1983: 30-ого січня Блаженніший Патріарх Йосиф Сліпий уділив єпископську хіротонію о. Михайлу Гринчишину в соборі Святої Софії в Римі.

1983: 15-ого архиєпископ Анджело Філічі, папський нунцій у Франції, в римо-католицькому храмі Сен-Жермен-де-Прес звершив Чин інтронізації владики Михайла Гринчишина на екзарха Апостольського екзархату українців-католиків візантійського обряду у Франції

владика Борис Ґудзяк

2012: 21-ого липня Папа Венедикт XVI поблагословив рішення Синоду Єпископів УГКЦ і призначив о. Бориса Ґудзяка, ректора Українського католицького університету, Апостольським екзархом для українців у Франції.

2012: 26-ого серпня Блаженніший Патріарх Святослав Шевчук, Глава УГКЦ, уділив єпископську хіротонію владиці Борису Ґудзяку в архикатедральному соборі Святого Юра у Львові.

2012: 2-ого грудня Блаженніший Патріарх Святослав Шечук в Соборі Паризької Богоматері звершив Чин інтронізації владики Бориса Ґудзяка на Апостольського екзарха для українців у Франції, Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі та Швейцарії в Парижі.

ґ) Єпархія УГКЦ у Франції

2013: 19-ого січня, на свято Богоявлення, Папа Бенедикт XVI підніс Апостольський екзархат українців-католиків у Франції до статусу єпархії з титулом єпархія святого Володимира Великого в Парижі, номінувавши владику Бориса Ґудзяка єпархом.

2013: 10 березня — урочисте проголошення новоутвореної єпархії під час Божественної Літургії у Соборі св. Володимира за учасі представників Синоду Єпископів УГКЦ

2013: 27 вересня — єпархія придбала церкву в м. Санлісі (45 км від Парижа) поpяд із Абатством святого Вікентія, яке заснувала королева Франції Анна Ярославна в 1060 році.

2013: 18 листопада — іменовано першого протосинкела єпархії — о. Михайла Романюка

2015: 29 січня — 1 лютого — І сесія єпархіяльного собору

2015: 9 травня — під час пастирського візиту до Паризької єпархії Блаженніший Святослав освятив каплицю св. Бориса і Гліба у резиденції єпископа, а саму резиденцію постановив надалі іменувати Єпархіальним домом

2015: 21–23 вересня — ІІ сесія єпархіяльного собору

2016: 28–30 січня — ІІІ сесія єпархіяльного собору

2016: 15–17 вересня — ІV сесія єпархіяльного собору

2017: 2–4 лютого — V сесія єпархіяльного собору

2017: 6–7 березня — перше засідання Пресвітерської ради

2017: 1 квітня — перше засідання голів єпархіальних комісій

2017: 21–23 вересня — VI сесія єпархіяльного собору

2018: 1–3 лютого — VII сесія єпархіяльного собору

З історії катедрального храму

В каплиці колишнього госпіталю «Шаріте» розташувалася українська греко-католицька церква Святого Володимира. На цьому місці ще в ХІІІ столітті було зведено церкву Св. Петра, яку було зруйновано у ХVІІ столітті. У 1613 році Марія Медичі, королева Франції, заклала перший камінь нового храму, який по закінченню будівництва було передано братству Святого Івана Божого. З часом, поряд з церквою ченці збудували госпіталь для бідних, який впродовж століть збільшувався і розвивався. Революція вигнала монахів, але госпіталь став осередком медичної освіти. Каплиця була пристосована до потреб лікарні. У 1799 році в ній відкрилася клінічна школа, а у 1850 році в її приміщенні розташується Медична Академія.

У 30-ті роки ХХ-го століття госпіталь було знесено і збудовано сучасний Медичний факультет. Приміщення церкви уникло руйнації, бо її фасад увійшов до списку історичних пам’яток. На фасаді можна побачити фігуру античного бога медицини Ескулапа в оточенні лікторів, рідкісний залишок декору епохи Французької революції.

В 1937 році було засновано греко-католицьку місію, якій у 1943 році було надано церкву на бульварі Сен-Жермен, яка згодом стає собором Святого Володимира Великого. З 1954 року у Франції існує ординаріат для католиків східних обрядів, який включає й українських католиків. У 1960 році було створено Апостольський екзархат для українців у Франції під проводом єпископа Володимира Маланчука з осередком в Парижі. Після, у 1983 році, екзархом став єпископ Михайло Гринчишин. В грудні 2012 року, новим Апостольським екзархом став єпископ Борис Ґудзяк.

19 січня 2013 року Папа Венедикт XVI підніс до гідності єпархії дотеперішній Апостольський екзархат для українців візантійського обряду, що проживають у Франції, надаючи їй назву «Паризька єпархія Святого Володимира Великого для українців візантійського обряду», а першим єпархом Святіший Отець призначив владику Бориса Ґудзяка, дотеперішнього екзарха.

Теперішній іконостас собору написаний у 1971 році художником Омеляном Мазуриком.

У 1969 році коло церкви облаштували сквер імені Тараса Шевченка, а у 1978 році тут було встановлено бюст поета роботи М. Лисенка.

Історія церкви пов’язана також з іменем Симона Петлюри. В церкві знаходяться дві пам’ятні таблиці українською і французькою мовами, які сповіщають, що тут після смертельного поранення помер 25 травня 1926 року Головний Отаман.

Як колись, так і тепер церква Святого Володимира Великого в Парижі служила і служить прибіжищем для всіх хвиль еміграції. Тут люди, відірвані від домівки, від дорогих і рідних місць, лікують свої зранені душі, звіряючи Богові свої думи і печалі. Катедра УГКЦ давно стала уособленням України, центром не тільки духовного, культурного, а й політичного життя, бо саме тут відбуваються зустрічі з представниками нашого уряду, нашої держави.

Традиція церкви Святого Володимира Великого — брати участь чи ініціювати заходи, які сприяють підвищенню духовності й знань людей.

Всі разом — гілки давнішої і нової діаспори — святкують Великодні та Різдвяні свята, організовують вертеп, свято Святого Миколая, День Матері, День Незалежності України, з нагоди Голодомору-геноциду в Україні в 1932–1933 роках. Кожного року в листопаді служиться Свята Літургія в візантійському обряді за жертв цієї трагедії, а також організовуються прощі до святих місць — Люрду, Лезьє. Кожного року відбувається поїздка в м. Санліс, у монастир, який зафондувала Анна Ярославна, королева Франції, де, з участю нашого чудового катедрального хору під керівництвом пана Івана Кшивняка, служиться Свята Літургія.

Заслуговує уваги школа ікон, яку веде пані Ганя Пінькович, француженка українського походження.

Діє при церкві суботня українська школа Святого Володимира Великого, директором якої є пані Надя Мигаль. Зараз у школі є записаних 250 дітей. Їх число поповнилося за рахунок новоприбулих українців. На жаль, у нас немає приміщення для проведення занять і приходиться винаймати в сусідній парохії.

При нашій парохії працюють Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії, які навчають дітей катехизму, відвідують хворих і старших людей, допомагають священикам в пасторації.

Контакти

Контактна інформація

Адреса: 27, av. Foch, 94300 Vincennes, France

Телефон/факс: +33 (0) 1 4328-4239

Ел. пошта: [email protected]

Сайт: ugcc.fr