У Львівській опері відбувся мистецький вечір до четвертої річниці повномасштабної війни
23 лютого з нагоди четвертої річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну у Львівській національній опері відбувся мистецький проєкт «Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!», ініційований Отцем і Главою УГКЦ Блаженнішим Святославом за підтримки владики Ігоря Возьняка, митрополита і архиєпископа Львівського. Подія поєднала музику, слово і молитву як спільне свідчення віри, стійкості та боротьби українського народу.
Участь у заході взяли мешканці міста, духовенство, науковці, представники міської та обласної влади.
Звертаючись до присутніх, владика Ігор Возьняк передав вітання від Блаженнішого Святослава, зазначивши, що він не зміг бути присутнім, бо в цей час перебуває в Бразилії з Постійним Синодом єпископів УГКЦ. Він також подякував усім, хто нині стоїть на сторожі безпеки країни і життя людей, наголосивши, що завдяки цій жертві українці можуть навчатися, працювати, молитися і проводити такі памʼятні заходи.
«Його Блаженство, патріарх Святослав, старався у своїх промовах висвітлити долю нашого народу, його згуртованість та єдність, аби достукатися до кожного небайдужого серця і розбудити його до відповідальності перед Богом, перед собою та перед народом України!», — сказав митрополит.
Програма вечора поєднала музичні композиції народних артисток Галини та Лесі Тельнюк у супроводі Заслуженої академічної капели України «Трембіта» під орудою Миколи Кулика, а також тексти щоденних звернень Глави УГКЦ, що лягли в основу однойменної книги «Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!», виголошених упродовж першого року повномасштабної війни.
Художній супровід текстів здійснив український актор театру і кіно, народний артист України Євген Нищук, а візуальне оформлення — художник Володимир Стасенко. Сценічна постановка також об’єднала поезію Тараса Шевченка, Василя Стуса, Богдана-Ігоря Антонича та слова Івана Павла II.
Наприкінці заходу до присутніх звернувся організатор заходу, патріарший економ о. Любомир Яворський, який подякував за спільне творення простору пам’яті, надії та молитви.
