EN

Стемфордська єпархія

Опис

Стемфордська єпархія — єпархія Української Греко-Католицької Церкви з осідком у місті Стемфорді (США). Єпархія охоплює північно-східну частину Сполучених Штатів Америки, а саме штати Нью-Йорк і регіон Нову Англію, до складу якого входять штати: Коннектикут, Мен, Массачусетс, Нью-Гемпшир, Род-Айленд та Вермонт. Таким чином, загальна площа Стемфордської єпархії досягає 326 925 км2, а чисельність — близько 34 520 023 осіб. Єпархія є складовою частиною Філадельфійської митрополії Української Греко-Католицької Церкви. Щодо географічного розташування, Стемфордська єпархія межує із Філадельфійською архиєпархією на півдні, із Пармською єпархією — на південному заході, із Торонтською єпархією — на заході та півночі. Окрім цього, на сході єпархія омивається водами Атлантичного океану.

Парафії

а) штат Нью-Йорк

  • Амстердам;
  • Оберн;
  • Бедфорд Хіллз — Маунт Кіско;
  • Бруклін — 12 вулиця;
  • Бруклін — 19 вулиця;
  • Баффало;
  • Кемпбелл-Холл;
  • Кохос;
  • Ельміра-Хайтс;
  • Фреш Медовс;
  • Глен Спей;
  • Гемпстед;
  • Гадсон;
  • Гантер;
  • Джонсон сіті;
  • Кенмор;
  • Кергонксон;
  • Лакаванна;
  • Ланкастер;
  • Лінденхерст;
  • Лонг-Айленд сіті;
  • Нью-Йорк — Мангеттен;
  • Ніагара Фолс;
  • Озон Парк;
  • Ріверхед;
  • Рочестер (вулиця Картер);
  • Рочестер (вулиця Рідж);
  • Рим;
  • Спрінг Воллі;
  • Стейтен-Айленд;
  • Сіракузи;
  • Трой;
  • Ютіка;
  • Вотервліет;
  • Йонкерс.

б) штат Коннектикут

  • Ансоніа;
  • Бріджпорт;
  • Колчестер;
  • Гластонбері;
  • Гартфорд;
  • Нова Британія;
  • Нью-Гейвен;
  • Стемфорд;
  • Террівілл;
  • Віллімантік.

в) штат Массачусетс

  • Фолл-Ривер;
  • Ладлоу;
  • Джамайка-Плейнс;
  • Салем;
  • Саус Дерфілд.

г) штат Нью-Гампшир

  • Манчестер.

ґ) штат Род-Айленд

  • Вунсокет.

Духовенство

Беручи до уваги статистичні дані від 2014 року, Стемфордська єпархія налічувала 14 180 вірних, для яких здійснюють душпастирське служіння 67 священиків, серед яких один ієромонах, та 10 дияконів. Також у єпархії служать богопосвячені особи: 8 ченців і 44 черниці. Загалом, душпастирство зосереджене на 54 парафіяльних осередках.

Освіта

Стемфордська єпархія Української Греко-Католицької Церкви має свою Духовну семінарію святого Василія Великого. Українська католицька середня школа ім. Святого Василія була відкрита у 1933 році за ініціативи Костянтина Богачевського. Перші класні кімнати займали верхні поверхи будинку, в якому сьогодні розміщується Український музей м. Стемфорд. Кажуть, що на придбання цього будинку, який у кращі часи належав нідерландському морепавцю, збирали гроші усією діаспорянською громадою. Перераховували монети у одному з приміщень шато впродовж декількох днів. Перший набір становив 22 учня.

Духовна семінарія Святого Василія Великого у м. Стемфорд (штат Коннектикут, США)Духовна семінарія Святого Василія Великого у м. Стемфорд (штат Коннектикут, США) Року 1939 в будинку, який завбачливо придбав Костянтин Богачевський, була заснована Семінарія Святого Василія. Навчання у ній тривало 4 роки, а відтак студенти отримували диплом бакалавра філософії та мали змогу прийняти сан священика.

З перших днів заснування у семінарії переважно навчались українці-католики, які були громадянами США. Іноді до семінарії прибували і студенти з інших країн.

Тобто школа і семінарія існували поряд.

У школі існувала команда американського футболу, тренером якої був Волтер Кеннеді, майбутній мер Стемфорда.

За понад шістдесят років семінарія випустила майже 250 студентів. Серед випускників був і Глава Української Греко-Католицької Церкви — Любомир Гузар.

У 1990 році, після відновленням незалежності України, у семінарії вирішили надати можливість хлопцям із України безкоштовно здобувати освіту в цьому закладі. Для цього українська громада США спеціально зібрала кошти. Сьогодні у семінарії навчається 6 студентів: четверо — з України, один — із США і один — із Македонії.

Локація

Персони

Матеріали

Єпископ

Правлячий Архиєрей

Правлячим Архиєреєм Стемфордської єпархії від 3 січня 2006 року є Преосвященний вл. Павло (Патрикій) Хомницький.

Катедральний храм

Катедральним храмом Стемфордської єпархії є собор Святого Володимира Великого.

Історія

З історії єпархії

Герб Стемфордської єпархіїГерб Стемфордської єпархіїа) Початки

Перші українські емігранти прибули до міста Стемфорд близько 1912 року.

20 липня 1956 року створено Стемфордський апостольський екзархат для українців.

10 липня 1958 року його піднесено до рангу єпархії.

Засновником «українського Стемфорду» можна вважати Костянтина Богачевського, якого 20 травня 1924 Папа Римський Пій ХІ призначив титулярним єпископом і Апостольським екзархом для українців у США. 10 липня 1958 апостольський екзархат США був перетворений у Філадельфійську єпархію, і Костянтин Богачевський став її першим архиєпископом.

Але до цього, після прибуття в США, митрополит Філадельфійський УГКЦ Костянтин Богачевський починає організовувати збір коштів на купівлю дорогого помістя в Стемфорді. Він переконує українську діаспору в необхідності і важливості цього наміру, плануючи відкрити в цьому місці середню школу для українських дітей, семінарію для юнаків і український культурний центр. Таким способом діаспора могла б зберігати свою віру, культуру і виховувати підростаючі покоління в українському національному дусі.

Наполегливість і мудрість єпископа зробили свою справу. Українці з усієї Америки зібрали потрібну суму, і маєток назавжди перейшов у власність української церкви та української громади. Відкриття першої української школи в Стемфорді стало знаменною подією в історії українців Америки. Перші випускники-українці ставали згодом студентами престижних університетів США, а також їхали вчитися до Європи — в міста Рим та Інсбрук. Серед випускників цього закладу був і майбутній багаторічний Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Любомир Гузар.

Із закінченням Другої світової війни, коли з політичних мотивів у європейських таборах опинилися десятки тисяч українців, з ініціативи митрополита Богачевського тут з’являється спеціальний Комітет для допомоги емігрантам. Він домагається квоти на переселення в цю країну на постійне місце проживання 40000 бездомних українців. Збір коштів на облаштування нової хвилі земляків-емігрантів здійснювався під патронатом митрополита.

Потужна акція була проведена в кінці 80-х років минулого століття, коли завдяки «горбачовській перебудові» Українська Греко-Католицька Церква вийшла в Україні з підпілля. Для відроджених храмів необхідно було терміново готувати священиків. Десятки українських юнаків були відправлені на кошти Товариства американських українців у Стемфорд, де вони пройшли в стінах колегії багатомісячне священиче навчання і повернулися додому для душпастирської праці.

«Це наш спадок! Допоможіть його зберегти!» — невпинно повторював Костянтин Богачевський, коли йшлося про підтримку ще трьох його великих проектів, які були першими на американському континенті: Публічна Українська Бібліотека, Український Архів і Музей української спадщини.

На жаль, великий патріот України і авторитетний у світі провідник потужного в США українського греко-католицького співтовариства не встиг сповна реалізувати задумане — 6 січня 1961 року він відійшов у вічність. Однак його справу створення і розвитку потужного центру культури, освіти і науки українців продовжив гідний його послідовник владика Василь Лостен. Кілька десятиліть безперестанної праці пішло на те, щоб не тільки не втратити придбане, але і примножити його.

Сьогодні бібліотека з архівом має статус довідкового центру, розташованого в окремому просторому двоповерховому приміщенні — одному з кращих в замковому комплексі. Тут є унікальна колекція випущених в різних країнах світу друкованих видань із різних сфер українознавства. Кількість їх перевищує 70 тисяч книг, а також тисячі грамплатівок, фотографій, потужні нумізматична та філателістична колекції, унікальні зібрання українських листівок.

б) Становлення

Те, що у 1930-их роках єпископ Костянтин Богачевський, шукаючи місце для Вищої української школи, подався на периферію, саме у Стемфорд, не було випадковим. Латинські єпископи, перетягуючи новоприбулих з Австро-Угорщини еміґрантів під своє лоно, намагались не допустити утвердження УГКЦ як Церкви свого права на теренах США. Нью-Йорк та інші великі центри фактично були закриті для втілення такої ідеї. Проте відданість та терпелива праця духовних провідників і мирян зробили своє. І в 1956 році, на основі звіту префекта Конґреґації для Східних Церков, що наша Церква тут, в Америці, вже перейшла зі статусу місійної території на постійне поселення нашої еміґрації, і що її організація осягнула вже такий ступінь, що можна утворити постійну структуру, Апостольський престіл прийняв рішення про створення екзархату.

Стемфордська екзархія повинна була єднати наших вірних, що проживали у Ню-Йорку та Новій Англії, включаючи також штати Коннектикут, Род-Айленд, Массачусетс, Вермонт, Нью-Гемпшир та Мен. На цій території проживало тоді 86, 324 українці-католики, котрі були об’єднані у 83 парафії та чотири місійні станиці. В екзархаті було 105 священиків, включаючи Отців-Василіян та Отців-Францисканців. В екзархаті працювали також Сестри-Василіянки, Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії, Сестри-місіонерки Покрови Божої Матері та Сестри-робітниці Пресвятих Сердець Ісуса і Марії.

Інтронізація першого екзарха у Стемфорді відбулася 15 грудня 1956 року. Її здійснив Апостольський делегат архиєпископ Амлето Чіконіані, що став пізніше Префектом Конгрегації для Східних Церков та Державним секретарем Ватикану. У тих урочистостях взяли участь усі наші ієрархи на американському континенті, багато латинських єпископів та представників наших громадських та культурних установ. Штат Коннектикут представляв сам губернатор Абрагам Рібікоф.

Під час інтронізації вітальне слово виголосив Апостольський делегат архиєпископ А. Чіконіані, в якому він звернув увагу на роль української еміґрації у вільному світі, зокрема на американському континенті. «Боже Провидіння, — говорив Апостольський делеґат, — покликало Вас сюди, і ми бачимо в тому призначення! Ми молимось і благаємо Господа, щоб Ваш народ, тепер поневолений, воскрес до вільного і щасливого життя. Дайте йому всю потрібну поміч, щоб він відзискав свободу і щоб Господь дав, щоб Ви могли зустрітись одні з одними і знову заспівати спільно ваші українські гімни та гімн подяки Господеві». Апостольський Делегат сказав також: «Мучеництво вашої Батьківщини — це історія великої жертви й хоробрості, а хоробрість і жертва є запорукою Воскресіння».

в) Перший екзарх

Владика Амвросій Сенишин на час проголошення його екзархом мав 14-літній досвід як єпископ-помічник. Дуже часто він відвідував парафії як представник Кир Костянтина і був добре ознайомлений з потребами кожної церковної громади.

Кир Амвросій відзначався організаторськими здібностями. Ще як ігумен монастиря св. Миколая у Чикаго, він у 1941 році організував величавий Євхаристійний конгрес. Як єпископ-помічник, він почав видавати щомісячний журнал «Ковчег» українською та англійською мовами. Окрім того, видавав спеціально для священиків інформаційний бюлетень «Лампада», у якому порушувались різноманітні питання, які торкались життя нашої громади та Церкви у США. Цей бюлетень виходив двічі на місяць.

У жовтні 1954 року владика Амвросій організував Марійський Євхаристійний конгрес східних обрядів, який відбувся у Філадельфії, за участі великої кількості ієрархів східних обрядів та високопоставлених церковних мужів латинського обряду. Це була одна з наймасовіших релігійних маніфестацій, що їх влаштовувала Українська Католицька Церква. У ній взяли участь тисячі вірних з Америки та Канади. З цієї нагоди була видана англійською мовою брошура з програмою Марійського конґресу та інформацією про різні східні обряди, які були представлені на конгресі. Щоб краще можна було пізнати нашу Церкву, Преосвященний Амвросій видав книжку англійською мовою «Catholіcs of the Byzantine Rite and their Divine Liturgy». «В 1951–1955 роках, в порозумінні з владикою Костянтином, я почав робити старання, щоб при Колегії св. Василія заснувати Візантійсько-слов’янський Інститут з університетськими привілеями. Його завданням було б зберігати, розвивати та продовжити на американській землі філософічні, лінґвістичні, літургійні, обрядові та музикологічні науки.… На жаль, цих задумів в користь нашої церковної та народної культури не вдалося здійснити. Але я не втратив надії, що це вдасться зреалізувати у майбутньому», — писав митрополит Амвросій Сенишин.

г) Кузня священичих кадрів

«Щоб наша Церква, що так відмінна від інших, і так маркантно національна, вдержалася, треба їй провідної інтелiгентної верстви, котра любила б цю Церкву та дорожила б усім, що українське. Треба виховати свою власну, свідому американсько-українську інтеліґенцію, в першій мірі своє, свідоме, українське духовенство», — наголошував єпископ Костянтин Богачевський, започатковуючи у Стемфорді Український коледж.

З 1938 року він діє як Колегія св. Василія Великого. Цей заклад отримав акредитацію штату Коннектикут з правом надавати студентам після чотирьох років навчання ступінь бакалавра філософії.

У червні 1961 року було розпочато будівництво нового приміщення колегії св. Василія, яке продовжив і завершив другий Стемфордський єпископ Йосиф Шмондюк, iнтронізований Стемфордським єпископом у листопаді 1961 року. Стемфордська семінарія св. Василія дала нашій Церкві понад 200 священиків, шість єпископів, серед яких — Глава УГКЦ Патрiарх Любомир Гузар. Він був висвячений на священика у Стемфорді 30 березня 1958 року.

Під час святкування 50-ліття священства владики Любомира у квітні цього року в Нью-Йорку владика Павло Хомницький підкреслив: «Ми надзвичайно горді з того, що саме у нас, у Стемфорді, проходила формація, Батька нашої Церкви, великого філософа і богослова, одного з найвизначніших мужів сьогодення Блаженнішого Патріарха Любомира Гузара».

Стемфордську семінарію закінчив також владика Василь Лостен, який став пізніше третім Стемфордським єпископом.

На початку 1990-их років, коли постала незалежна Українська держава, семінарія знову ожила. Її студентами стали понад 70 юнаків з України. Владика Василь Лостен очолював Стемфордську єпархію 28 років, і вніс великий вклад у її розвиток — у зміцнення позицій не тільки як релігiйного, але й як культурного центру. За визначний внесок у збереження та розвиток української культури владика Василь Лостен нагороджeний Указом Президента України орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

ґ) Культурний центр у Стемфорді

Створення церковної структури сприяло не тільки збереженню нашої Церкви, а й розвитку культурних та нацiональних надбань нашого народу на теренах США. Свiдченням цього є Український музей і Бібліотека у Стемфорді, які минулого року відзначили 70-ліття свого існування.

Український музей і Бібліотека в Стемфорді є заінкорпоровані в штаті Коннектикут як окрема культурна установа, але вони є невід’ємною частиною Стемфордської єпархії. Як перші українські владики в Америці, так і їхні наступники завжди усвідомлюють важливість центральної установи, яка б зберігала, плекала та робила доступним усім українцям і неукраїнцям багатство нашої культури, рідної спадщини, яку привезли зі собою українські еміґранти до Америки. За останні 30 років число музейних експонатів збільшилося в десятки разів.

Українському музеєві і Бібліотеці пощастило отримати у посілість просторі будинки для розташування своїх колекцій. Музей знаходиться у т. зв. «Ле Шато», це вілла ХІХ ст., яка була частиною маєтку родини Квінтардів. Бібліотека — у будинку колишньої середньої школи св. Василія, який також колись був частиною маєтку Квінтардів. Першим директором-куратором Музею і Бібліотеки був о. Лев Чапельський. Він зібрав добірну колекцію експонатів народного та образотворчого мистецтв, як також започаткував зібрання книжок до бібліотеки та архівних матеріалів.

Після нього директоркою була д-р Марія Клячко. Від 1964 року до 2001 року директором був д-р Василь Ленцик. Сьогодні куратором музею є мґр. Любов Волинець, а директором бібліотеки — о. мітрат Іван Терлецький.

д) Церква — це не спроруда, а люди

Теперішній єпископ Стемфордський владика Павло Хомницький очолює єпархію з січня 2006 року. Він продовжує курс на збереження та примноження культурних надбань українського народу, підтримуючи розвиток Українського музею та Бібліотеки. Його стиль керівництва вирізняється відкритістю до людей, в тому числі і підтримкою новоприбулих останньої, четвертої, хвилі до організованого життя, бо саме вони та їхні діти творитимуть майбутнє Церкви XXI ст.

У своїй проповіді в день святкування 50-літнього ювілею Стемфордської єпархії владика Павло Хомницький сказав: «Багато нових храмів і парохіяльних осередків було збудовано по всій єпархії за останні півстоліття, що є свідченням великої ідеї, а також ентузіазму і копіткої праці наших церковних провідників і мирян. Багато церков були збудовані і розписані згідно з нашою східною візантійською традицією. Деякі храми є справді унікальними, становлять архітектурну та мистецьку цінність. Ними гордимося не тільки ми, українці, вони стали окрасою міст і мiстечок, у яких розташовані. Проте xрам, як красиво він не був би збудований, як чудово він не був би прикрашений іконописом, залишається лише будинком, холодним і мертвим. Тим чинником, який вдихає в нього життя, і робить з нього храм Божий, є ми — вірні. Ми є живим камінням, з якого склaдається Церква, а також мандрівниками у життєвій мандрівці, яка веде нас до Небесного Єрусалиму. Церква допомагає, захищає, спрямовує і підтримує наше прагнення до святости у цiй життєвій подорожі».

Сьогодні перед Церквою в діаспорі не менше викликів, як і перед кожною людиною і перед цілим суспільством, зокрема — як зберегти особливість цієї Церкви, її неповторність в умовах асиміляції. Як зробити, щоб вона відповідала духовним потребам і тих, для кого вона є куточком України на чужині, і тих, хто асоціює її з вірою предків i вважає своєю, хоч уже не розмовляє українською? Це нинішній день, який завтра стане історією, яку пишемо ми, сучасне покоління українців у діаспорі, і за яку вiдповідальні ми перед майбутнім. За словами Ліни Костенко — «І як напишем, так воно і буде».

(за матеріалами Мирослави Роздольської, «Стемфордській єпархії — 50 років», часопис «Свобода», 46 (14 листопада 2008)

е) Єпископи

  1. Амвросій Сенишин, ЧСВВ (20 липня 1956 року — 14 серпня 1961 року номінований архиєпископом і митрополитом Філадельфійським);
  2. Йосиф Шмондюк (14 серпня 1961 року — 20 вересня 1977 року номінований архиєпископом і митрополитом Філадельфійським);
  3. Василь Лостен (20 вересня 1977 року — 3 січня 2006 року склав повноваження у зв’язку з віком);
  4. Павло Хомницький, ЧСВВ (з 3 січня 2006 року до сьогодні).

Контакти

Контактна інформація

Адреса: 161 Glenbrook Road, Stamford, CT 06902, USA

Телефон: +1 (203) 324-76-98
Факс: +1 (203) 357-76-81

Ел. пошта: [email protected]

Сайт: stamforddio.org