EN

Кримський екзархат

Опис

Кримський екзархат — частина Української Греко-Католицької Церкви із осідком у м. Сімферополь. Кримський Верховноархиєпископський екзархат охоплює територію Автономної Республіки Крим та Севастопольської міської ради, незаконно анексованих російськими військовими формуваннями. Загальна площа території — 26 100 км2, а кількість населених пунктів — 1 024. Щодо населення півострова, то воно сягає 1 968 550 осіб, відповідно до статистичних даних від 1 квітня 2014 року. Оскільки екзархат охоплює територію півострова, то на заході, півдні та сході він омивається Чорним та Азовським морями, а на півночі межує із Одеським екзархатом.

Поділ на протопресвітерства

До складу екзархату входить 1 деканат: Кримський.

Духовенство

Відповідно до статистичних даних за 2015 рік, Кримський екзархат налічує 2, 5 тис. католиків, для яких здійснюють своє душпастирське служіння 4 священники (1 — єпархіальний та 3 ієромонахи). Також в екзархаті є присутні богопосвячені особи: 3 монахи та 1 сестра. Пасторальне служіння, таким чином, зосереджено навколо 5 парафіяльних громад.

Владика Михайло Бубній про ситуацію сьогодні

Преосвященний владика Михайло Бубній, адміністратор Кримського екзархату, в інтерв'ю у 2014 році так описав ситуацію в екзархаті: «Із моїм призначенням на єпископа (13 квітня 2014 року) і адміністратора Кримського екзархату саме сталася анексія Криму. До анексії там було одинадцять наших чинних парафій і служило п’ятеро наших священиків. З початком анексії утворилася дуже складна ситуація. Усі, особливо проукраїнськи налаштовані громадяни, почали відчувати дуже сильний психологічний тиск: невідомо, як розвиватимуться події, що буде завтра, чи почнуть стріляти, чи ні, що буде з їхніми родинами, як з ними поводитимуться окупанти і т. п. Тому одружені священники, які на той час служили в Криму, попросилися виїхати з півострова. Вони мали розмову з Блаженнішим Святославом і зі мною. Дуже важко було тоді прийняти рішення, бо люди залишалися без пастиря, але з огляду на те, що вони сильно просилися і представляли ситуацію як дуже загрозливу для них та їхніх сімей, їм було дозволено покинути парафії. Отже, усі виїхали, крім одного…

Протягом перших двох років анексії Криму в Кримському екзархаті душпастирювало чотири священики — один одружений, як я вже казав, о. Богдан Костецький, і три ченці, — василіянин, редемпторист і студит. Властиво, завдяки тому, що чоловічі богопосвячені спільноти відповіли позитивно на моє прохання про священників, нам вдалося врятувати наші спільноти в Криму. Але на сьогодні ситуація там є дуже складною, бо ігумен студитів відкликав свого ченця з півострова, а василіянському ченцеві заборонили в’їзд на територію Криму, тому там залишилося тільки двоє священників, котрим не під силу обслужити п’ять парафій. Час від часу мені вдається когось впросити на деякий період поїхати туди послужити, але так не може тривати постійно. Треба щоб все ж таки знайшлися жертовні місіонери-апостоли серед нашого духовенства, які готові були б відповідати на знаки часу і послужити нашим вірним у Криму, що дуже потребують цієї підтримки з боку Церкви.

Щодо наших вірних і громадян України, то багато після анексії Криму покинули півострів і виїхали на материкову Україну. Але не всі мали таку можливість і тому багато змушені були залишилися в Криму. Блаженніший Святослав свого часу назвав вірних, що ходять до нашої Церкви в Криму, — ісповідниками віри. І я це можу підтвердити. Справді, не є там легко. Постійно за тобою стежать, тримають руку на пульсі, у разі порушення якогось міграційного чи іншого закону відразу відкривають судову справу і накладають штраф чи то на священника, чи навіть на парафіяльну громаду. Ми мали такий випадок у Севастополі, коли суд наклав на громаду штраф і заборонив проводити богослужіння протягом двох тижнів через те, що отець василіянин, який там служив, перетермінував перебування на території Криму і вчасно не перетнув кордон.

Ось такий застосовують зовнішній тиск до наших вірних, аби ті не сповідувати свою віру. Але наші вірні в Криму дуже сильні духом і не зважають ні на що. Вони знають, що це їхня Церква, Церква їхніх батьків і прадідів, вони залишаються їй вірні, бо пізнали правду і правда їх робить вільними, так що не соромляться і не лякаються ходити навіть у вишиванках.

Коли йдеться про місцеве населення, то я б не сказав, що люди ставляться дуже агресивно до українців та всього українського. Бувають, звісно, випадки, що хтось там напідпитку може агресивно висловитися чи закричати. Але на загал ситуація там спокійна…».

Лист Блаженнішого Святослава до священиків Одеського і Кримського екзархатів УГКЦ

«Всесвітліші і преподобні отці, дорогі співбрати в Христовому священстві!

Живемо у складні часи, коли випробовується наша вірність Богові, святій Христовій Церкві і своєму народові. Знаю, що ви і ваші родини зазнаєте різних невигод та утисків. Знаю, що отримуєте погрози, а для здійснення служіння вам доводиться долати перешкоди, яких ще донедавна годі було комусь із нас собі уявити. Вас обзивають «агентами Ватикану», намовляють до відречення від Католицької Церкви та до відмови від пастирського служіння.

У цих атаках нема нічого нового. Чуємо в них відгомін усього того, що зазнала наша Церква-мучениця ще в зовсім недалекому комуністичному минулому. Але знаємо, що Боже Провидіння повернуло на добро ці утиски й переслідування і наша Церква відродилася на своїх споконвічних теренах, щоб послужити проповіддю Євангелія всьому українському народові. Сьогодні ви, як священнослужителі Української Греко-Католицької Церкви, є також свідками тих незчисленних представників нашої Церкви — священників, єпископів, богопосвячених осіб і мирян, які залишилися вірними своїй Церкві та Божому законові, нерідко заплативши за це найвищу ціну, — ціну власного життя.

Вам належить нині особлива шана і вдячність, що не піддаєтеся на провокації, не впадаєте у відчай і паніку, але триваєте в молитві та у вірному виконанні своїх священничих обов’язків. Своєю поведінкою кожен із вас показує, що є справжнім пастирем, а не «наймитом», про якого Євангеліє каже, що він, побачивши вовка, який надходить, кидає власні вівці й біжить геть, а вовк хапає вівці і розполохує (пор. Ів. 10, 12–13). Нехай у ці нелегкі дні всім нам прикладом для наслідування буде сам Господь Ісус, Добрий Пастир, який життя своє поклав за свої вівці (пор. Ів. 10, 15).

Подібно як всі громадяни України з тривогою і надією скеровують свої погляди на відважних українських вояків, які, попри погрози та приниження з боку агресорів, не хитаються і не зраджують своєї присяги рідному народові, очі всієї нашої Церкви звернені до вас, дорогі отці. Ми ж присягали не людям, а самому Господеві — Джерелу нашого життя і Панові історії! Тому мусимо просити в Нього для себе дару відваги, мужності, кріпості й сили, щоб не захиталися наші стопи, щоб не засумнівалися наші священничі серця, а навпаки, щоб ми, скріплені Божественною благодаттю, могли утверджувати у вірі всіх наших братів і сестер, які доручені нашій пастирській опіці. Віримо і молимося, що всемилостивий Господь не допустить випробувань понад наші сили і що ми залишимося вірними Богові, святій Католицькій Церкві і рідному народові аж до кінця.

Доручаю вам, дорогі отці, перебувати в тісному зв’язку з правлячим єпископом-адміністратором і з ним координувати свої дальші кроки щодо здійснення душпастирських обов’язків у парафіях Одеського та Кримського екзархатів. Поручаємо вас та всіх наших вірних на теренах Східної і Південної України ласкавій опіці й могутньому заступництву Пресвятої Богородиці, прикликаючи на вас життєдайне благословення всемогутнього Бога-Отця, і Сина, і Святого Духа!» († Святослав)

Локація

Єпископ

Правлячий архиєрей

Із часу утворення екзархату, а саме 13 лютого 2014 року був призначений адміністратором преосвященний владика Михайло Бубній, екзарх Одеський.

Катедральний храм

У зв’язку із анексією Кримського півострова церковні структури перебувають на початковій стадії розвитку, а тому сьогодні не має змоги говорити про катедральний храм чи контактну інформацію.

Історія

З історії екзархату

28 липня 2003 року Синодом Єпископів Української Греко-Католицької Церкви із благословення Папи Римського було утворено Одесько-Кримський екзархат із осідком в м. Одеса. Першим екзархом став преосвященний владика Василь Івасюк. Екзархат охоплював Одеську, Миколаївську, Херсонську і Кіровоградську області та Автономну Республіку Крим.

19 жовтня 2003 року екзарх Василь Івасюк відслужив в Одесі свою першу Архиєрейську Божественну Літургію. 11 грудня 2005 року Блаженніший Любомир Гузар посвятив в місті Одесі храм Св. Андрія Первозванного, який став катедральним храмом Одесько-Кримського екзархату.

У 2014 році із причини військового вторгнення російських військ та незаконної анексії Кримського півострова постало питання здійснення душпастирського служіння на окупованих територіях та утворення адміністративно-церковних структур. Саме тому, 13 лютого 2014 року рішенням Синоду Єпископів УГКЦ і з благословення Апостольської столиці утворено новий Кримський екзархат із осідком у м. Сімферополь.

Святині

Відпустові місця та чудотворні ікони

Серед святинь Кримського екзархату чільне місце займає церква Пресвятої Трійці у с. Відрадне (Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим), де зберігаються мощі св. Климента, Папи Римського, який у І столітті християнства віддав своє життя за проповідь Христового Євангелія саме на теренах сьогоднішнього Кримського півострова.