Звернення Глави УГКЦ у 74-й тиждень повномасштабної війни, 16 липня 2023 року
Блаженніший Святослав продовжує звертатися до всіх людей доброї волі зі зраненої України. У 74-й тиждень повномасштабної війни Глава УГКЦ розповів про візит до Харкова, зосередевшись на темі зцілення ран війни.
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Минає вже 74-й тиждень повномасштабного вторгнення російських окупантів на мирну українську землю. Тривають тяжкі бої на всій лінії фронту. Ціною власного життя наші захисники крок за кроком звільняють українські міста і села, визволяють наших братів і сестер із російської неволі.
Цієї неділі десятки тисяч українців із різних куточків України та з-за кордону приїхали до Зарваниці на Всеукраїнську прощу, щоб принести до стіп Матері Божої Зарваницької свої рани, сльози, болі та страждання, а також молитви за своїх синів, чоловіків, дочок, які вмирають на полях війни України, — молитви за наші зруйновані міста і села. І тут, у цьому святому місці, ми відчуваємо, що Господь Бог оживляє силою свого Духа тіло і душу українського народу, зцілює його рани, а Мати Божа, як наша небесна покровителька, бере багатостраждальний український народ під свій покров. Стоячи в молитві перед Зарваницькою чудотворною ікони, ми знову кажемо: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Їдучи до Зарваниці, я намагався відвідати наші громади, міста і села від Волині до Чернігівщини, від Полтавщини до Харківщини. Вдивляючись в очі, в обличчя синів і дочок України, слухаючи старців, жінок, дітей, наших воїнів, я із захопленням споглядав, як пульсує життя в тілі українського народу, як сповнена життям і надією навіть зранена Чернігівщина, Харківщина; як живе, ніби великий мурашник, український Харків буквально за 40 кілометрів від російського кордону.
Поспілкувавшись із міським головою Харкова через рік після нашої останньої зустрічі, я почув від нього слово надії. Коли я торік питав його, що потрібно місту, він сказав мені, що засобів для оборони. А нині він просив звернутися до синів і дочок України, харків’ян, повертатися додому. Мер міста розповів, що він створює простір життя для жінок і дітей. Цей заклик повертатися до рідного гніздечка, щоб відбудовувати свою землю, — це великий знак надії, світло на майбутнє.
Я мав нагоду відвідати на Харківщині наших воїнів, які проходять реабілітацію після отриманих на фронті травм. Мене вразило перше їхнє прохання до мене. Наші солдати, офіцери насамперед просили про Святе Таїнство Сповіді, примирення з Богом. Я бачив сльози воїна, який казав мені: «Владико, я вже пів року не сповідався». Не знаю, чи є ще десь у світі така армія, такі захисники, які так глибоко відчувають потребу бути примиреним із Богом, щоб стати перед обличчям смерті. Дивлячись на цього вже немолодого чоловіка, зраненого боями за Україну, я бачив справжнього захисника миру. Бо тільки той, хто примирений із Богом, може бути воїном, який захищає і будує мир.
Де сягає вбивча рука росіянина, там є смерть, знищення і ненависть. А де приходить український воїн — панує простір життя, миру і перемоги.
Молімося за наше військо, молімося за той багатостраждальний український народ, який вміє говорити до сучасного світу про справжній, справедливий мир, наповнений примиренням людини з Богом. Молімося за наших зранених біженців, переселенців, які чекають дня, щоб повернутися додому. Молімося за наше українське військо.
Ми сьогодні кажемо: Боже, благослови Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
