Звернення Глави УГКЦ у 239-й тиждень повномасштабної війни, 13 вересня 2026 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Цієї неділі минає вже 239-й тиждень великої війни — повномасштабного вторгнення росії на українську землю. Проте ми пам’ятаємо, що війна почалася ще 12 років тому і триває вже довше, ніж тривала Перша світова війна, якщо говорити саме про повномасштабне вторгнення.
Цей тиждень був дуже важким для України. Росія збільшує кількість своїх атак, зокрема з повітря, на наші міста і села. Великою інтенсивністю позначаються бойові дії на лінії зіткнення, але наше військо звільняє українську територію. Українська армія наступала цього тижня.
Наші міста і села дуже потерпали від російських атак з повітря. У ніч на 8 вересня росія здійснила масовану атаку на Київ. П’ятеро людей загинуло, 35 були поранені.
Цікаво, що головною мішенню російських ударів були багатоповерхівки. Чотирнадцять багатоповерхових будинків були уражені за допомогою дронів і ракет. Велику увагу росіяни скерували також на школи, лікарні, складські приміщення, зокрема склади з харчами, ліками та іншими речами, необхідними для забезпечення життя у великих містах. Була уражена енергетична інфраструктура не лише Києва, а й міст і сіл у Сумській, Донецькій, Вінницькій, Запорізькій і Київській областях.
А наступного дня, 9 вересня, росіяни навмисно вдарили по торговому центру в Сумах. На місці загинули двоє людей, 20 були поранені, серед них — четверо дітей. Загалом упродовж доби в Сумській області загинуло п’ятеро людей, а 24 зазнали важких поранень.
Отож росіяни навмисно і систематично руйнують забезпечувальну та енергетичну інфраструктуру наших міст і сіл саме для того, щоб перетворити ці міста на міста-привиди, зокрема цієї зими. Знищуючи інфраструктуру наших населених пунктів, вони хочуть використати погодні умови, темряву, холод, зиму як зброю проти мирного населення. Не можуть перемогти нас на фронті — намагаються зламати нашу внутрішню стійкість.
Тому сьогодні відповідальна підготовка до зими означає спільну стійкість і перемогу. У контексті систематичної руйнації того, що централізовано подається в наших містах (вода, світло, тепло), ми мусимо докласти зусиль, щоб підготуватися до цієї зими. Прожити цю зиму означає спільно підготуватися до неї.
Сьогодні очевидно, що джерелом стійкості взимку буде наша локальна стійкість. Від того, як ми нині підготуємо наші оселі, навіть багатоповерхівки, до зими, залежатиме, як Україна вистоїть упродовж холодного періоду. Тому готуватися означає не впадати в паніку, а відповідально й раціонально використати час осені, який Господь Бог нам дарує.
Ми всі повинні насамперед забезпечити наші домівки, установи, міста відповідними засобами, необхідними для проходження цієї зими. Енергостійкість означає зміну нашого ставлення до того, що ми звемо комунальними послугами. Нам потрібно подбати про автономне енергозабезпечення, опалення, про запаси води.
Закликаю всі наші парафії, монастирі, громади стати осередками енергостійкості для нашого народу. Ми повинні не так дбати про себе, як зробити все для того, щоб цієї зими відкрити наш простір для тих, хто потерпатиме від темряви, холоду, браку води. Сьогодні служіння Церкви означає стати осередками, центрами стійкості наших міст і сіл упродовж цього осінньо-зимового періоду.
Маємо гарні приклади. Ми багато років дбаємо про енергозбереження наших установ як про один зі способів відповідального ставлення до довкілля. Дбаємо про альтернативні джерела електроенергії, про те, яким чином справді шанувати Богом створений світ. І це особливо важливо й актуально цієї зими. Ми маємо не тільки навчитися по-новому ставитися до енергоресурсів, а й справді дбати про їх ефективне використання.
Прагну особливо звернутися до наших друзів, міжнародних партнерів: допоможіть Україні сьогодні розвинути локальну енергетичну стійкість! Нам так потрібно забезпечити наші домівки та інституції сонячними панелями, засобами збереження цієї альтернативної енергії. Нам так потрібно, наприклад, подбати про воду, про її доставку там, де цієї зими її може не бути. Підтримайте досвід локальної енергетичної стійкості тих громад, які нині демонструють надзвичайну стійкість, жертовність заради наших людей!
Ми знаємо: задуми ворога заморозити Україну, занурити нас у темряву і холод не вдадуться. Разом ми переживемо цю зиму, разом ми зігріємо і просвітлимо всіх тих, хто потребуватиме нашої християнської любові, солідарності та нашого християнського свідчення.
Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Цієї неділі ми стоїмо напередодні свята Воздвиження чесного і животворного Хреста. Ця неділя перед Воздвиженням безпосередньо впроваджує нас у таїнство Хреста Господнього, свято всесвітнього воздвиження якого ми святкуватимемо завтра.
Святий апостол Павло у Посланні до Филип’ян представляє нам Хрест Господній як момент, коли все те, що ми бачимо в людському суспільстві, міняється місцями. Розп’яття — це був момент найбільшого приниження людини і найбільшої зневаги Бога людиною. Але водночас це момент, коли принижений прославляється, коли могутні скидаються з престолів, багаті відходять із порожніми руками, а ті, що вчора були безсилими, немічними, маргіналізованими, підносяться.
У цьому є сенс Воздвиження чесного і животворного Хреста. Для нас, християн, Хрест Господній є джерелом нашої сили, нашої надії і знаком християнської перемоги. Тому, святкуючи це свято Воздвиження, ми просимо: Господи, підсиль усе слабке, прослав усе зневажене, покажи могутнім світу цього, що сила і влада є Твої, а не людські, і Твоєму Царству не буде кінця. Твій чесний і животворний Хрест є джерелом нашої надії та запорукою перемоги і Твого животворного миру.
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюбʼям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
