Звернення Глави УГКЦ у 238-й тиждень повномасштабної війни, 6 вересня 2026 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Цієї неділі вже минає 238-й тиждень великої, кривавої війни. Кожний тиждень цієї війни — це тиждень героїчного спротиву українців російському агресорові. Водночас кожен такий тиждень — це нові жертви, нові втрати, героїзм, але й велика боротьба.
Російський агресор змінює тактику атак, зокрема на цивільну інфраструктуру, наші міста і села. Ось уже майже 10 днів триває безперервна атака, яку російський агресор здійснює проти Києва і Київщини. У ніч на 27 серпня розпочалася ця атака, і майже безперервно різними засобами ворог атакує нашу столицю — властиво, намагається паралізувати наше життя. Відомо, що коли в Києві оголошено повітряну тривогу, усе зупиняється: транспорт, робота торгових центрів. І можна собі уявити: уже понад 10 днів триває такий параліч.
Найгірше, що сучасними засобами, зокрема безпілотними системами, ворог намагається вночі атакувати житлові масиви, а вдень, зокрема після 1 вересня, коли в Україні розпочався навчальний рік, навмисно атакує школи, університети і гуртожитки.
Справді, ми маємо справу з державним тероризмом, коли саме цивільні особи, зокрема учні, стають прицільними об’єктами ударів російських безпілотників і ракет у найбільш уразливі моменти їхнього життя.
Ми хочемо вкотре подякувати Господу Богу і Збройним силам України за те, що ми живі, що навіть у таких критичних обставинах вчимося жити по-новому. Наша київська влада змінює правила функціонування міста в умовах безперервної атаки з повітря, і життя продовжується: діти вчаться, учителі та професори викладають у школах і університетах, лікарі лікують, а Церква молиться.
У таких тяжких обставинах, у яких перебуває сьогодні не тільки столиця, а й інші наші міста і села, у нашій Церкві триває синодальний шлях. У наших єпархіях та екзархатах відбуваються єпархіальні й екзархальні форуми. Наші вірні, катехити, священнослужителі, лідери духовного, релігійного життя збираються, щоб разом міркувати, як підтримати українську родину. Головною темою наших форумів, які тепер розпочинаються у всьому світі, а завершаться Загальноцерковним форумом 7 листопада, є душпастирство родини — втілення тих рішень, які торік прийняв Синод Єпископів нашої Церкви.
І у світлі цих єпархіальних форумів у центрі уваги цього тижня було питання демографічних викликів і кризи в Україні. Ми попросили допомоги фахівців, зокрема Інституту фронтиру, який займається питаннями демографії та еміграції в Україні.
Дуже цікаво було почути, що сьогодні демографічні виклики виходять далеко за межі теми відтворення народу, народжуваності та смертності. Питання депопуляції України і викликів, пов’язаних із демографічною кризою, нині є значно глибшими і ширшими.
Ми почули, що є чотири фактори, які допоможуть подолати демографічні виклики, які постають перед українським суспільством.
Перший фактор — це допомога людям залишатися в Україні, так званий «соціальний оптимізм»: допомогти людям не покидати Батьківщину, а планувати своє життя, зокрема народження дітей, в Україні.
Другий важливий елемент — це підтримка сім’ї, зокрема тієї, яка хоче народжувати дітей. Як відомо, коли сім’я народжує нову дитину, вона перебуває в періоді вразливості й потребує допомоги держави, Церкви і суспільства. І ми хочемо справді захищати плідність української родини, як Церква допомагати нашим дівчатам і хлопцям укладати християнські подружжя, а молодим сім’ям — допомагати дбати про своїх дітей і не боятися їх народжувати в Україні.
Водночас потрібно усвідомлювати, що український народ є транскордонною нацією. Сьогодні в Україні живе 29 мільйонів українців, але насправді у світі нас є близько 60 мільйонів. І ось усвідомлення єдності української громади не тільки в Україні, а й у світі, взаємна допомога є надзвичайно важливими факторами, які допоможуть нам належним чином відреагувати на ті демографічні виклики, які стоять тепер перед нашим народом.
Не менш значущим для держави і Церкви є питання майбутнього повернення наших братів і сестер, дітей України додому після того, як, дай Боже, одного дня ця війна завершиться.
Отож майбутнє нашого народу, Української держави справді кується сьогодні. Дякую всім, хто нині дбає про єдність українського суспільства, про єдність світової української громади. Дякую тим, хто будує взаємне довір’я між громадою і українською родиною. Дякую тим, хто жертвує собою, своїм часом, своїм служінням для того, щоб українська сім’я була міцною, щасливою і плідною.
Тому сьогодні вкотре ми хочемо у вірі, довір’ї та надії на Божу допомогу сказати: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
2 лютого 2024 року Дикастерія доктрини віри оприлюднила дуже важливий документ під назвою «Gestis verbisque». Йдеться про таїнственний характер Христової Церкви, а також про всі необхідні правила, дисципліну, жести, богослов’я, уділення і звершення Святих Таїнств. Відтоді наша Церква була запрошена висловити особисте бачення, дати свідчення своєї традиції, зокрема у служінні Святих Таїнств. Над цим свідченням працювала група фахівців Богословського відділу нашої Церкви.
І ось 1 вересня цього року ми могли оприлюднити документ під назвою «Христос посеред нас. Містагогійно-богословські вказівки щодо звершення Святих Таїнств у нашій Церкві».
Такого типу свідчення таїнственного життя Української Греко-Католицької Церкви виявилося дуже важливим і вчасним. В умовах повномасштабного вторгнення, цієї жахливої війни, коли ми кожного дня дивимося в обличчя смерті, нам так важливо відчути, що воскреслий Христос є посеред нас. Ми відчуваємо, що коли люди живуть у постійній небезпеці смерті, у нашому душпастирському житті ми наново відкриваємо Святі Таїнства. Відбувається повернення до участі в них. Люди шукають, зокрема, Сповіді і Святого Причастя. Бо, очевидно, ми мусимо бути готові кожного дня постати перед обличчям нашого Спасителя.
Щоб допомогти нашим людям у цьому відкритті Святих Таїнств, потрібно скерувати до них учительське слово Церкви. Ми хочемо ще раз пригадати, що будь-яка справа євангелізаційного служіння, слухання Божого слова, катехитичного служіння є неповною, якщо ми не допоможемо людям в їхньому містагогійному заглибленні в життя Христової Церкви. Господь Бог не тільки говорить до нас через Боже слово, Він діє в нашому житті через Святі Таїнства. Слово Боже і дія Божа завжди були одним-єдиним таїнством літургійного життя Христової Церкви.
Цей богословський текст, який ми оприлюднили, ці пасторальні вказівки мають стати допомогою для наших катехитів і священнослужителів, щоб наші вірні щоразу глибше усвідомлювали свою участь у Таїнствах Христової Церкви, — щоб не тільки знали про них, а й досвідчували, переживали особисту зустріч із живим Христом, який присутній під час цієї жорстокої війни у Святих Таїнствах.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наших дівчат і хлопців, які захищають Батьківщину на фронті, і тих, які захищають небо над нашими містами і селами в усій Україні! Боже, зупини цю війну, зупини насильство і вбивство невинних дітей Твоїх!
Господи, даруй Україні Твій справжній, справедливий, небесний, Божий, благословений мир!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
