Звернення Глави УГКЦ у 58-й день повномасштабної війни, 22 квітня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Сьогодні п’ятниця, 22 квітня 2022 року, і український народ переживає вже 58-й день всенародного спротиву російському агресорові.
Війна не припиняється ні на хвилину. Її інтенсивність не зменшується. І на землі, і в повітрі, і на морі Україна продовжує терпіти. На наші міста і села падають російські бомби і ракети. Щодня гинуть люди.
Вдивляючись у це всенародне горе, у цю біду, молячись за українське військо, яке для нас сьогодні є єдиним гарантом життя і можливості бачити денне світло, Україна чує слова: «… Немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст» (Іс. 53, 7). Ці слова пророка Ісаї сьогодні впроваджують нас в Україні у таїнство Страсної п’ятниці, коли ми вдивляємося в нашого розп’ятого і померлого на хресті Ісуса Христа, нашого Бога, який хотів померти як людина за наші гріхи, щоб Його ранами ми зцілилися. Ми споглядаємо проколений бік Спасителя, з якого і зараз витікають для України та світу кров і вода. Народжується повсякчасно Церква Христова в Таїнствах Хрещення і Пресвятої Євхаристії.
У цій війні, цього дня і цієї миті Україна переживає своє розп’яття, свою Голгофу. Це нас, українців, щодня, як овець, ведуть на заріз. Це нас уже більше як пів мільйона ув’язнили і депортували до Росії. Це нас щодня продовжують вбивати, вважаючи це своїми перемогами у війні.
Вдивляючись у страждання України, вдивляючись у нашого Спасителя, ми бачимо, що наш Бог є з нами і продовжує страждати в тілі України…
Неможливо сьогодні у світі бути християнином і недобачати ран Христових у тілі народу України. Неможливо сьогодні бути християнином і не чути невинної крові Авеля, яка лунає до небес з української землі. Неможливо сьогодні пережити таїнство поховання нашого Спасителя, що хотів триденно лягти в гробі, не бачачи тих невинно убієнних, яких ми знаходимо щодня, огортаємо і несемо до гробу.
Останніми днями наша Церква доклала всіх зусиль на найвищому міжнародному рівні — у співпраці з Апостольською столицею та з Генеральним секретарем ООН, а також за підтримки Всеукраїнської ради Церков, щоб домогтися припинення вогню в Україні бодай на Пасхальний час… Але росія офіційно відмовилася це зробити.
У цю страждальну Великодню п’ятницю ми покладаємо надію тільки на Бога. Бо це Його ранами ми зцілилися. Це Його страждання є для нас джерелом і силою перемоги. Це Його життєдайна сила випливає для нас в Україні з Його проколеного ребра і дає нам силу перемагати зло та захищати нашу Батьківщину. Це Його смерть є нині для нас животворною. Вона дає нам силу любові навіть вмирати за Батьківщину, але з вірою і надією на Його славне і триденне Воскресіння.
У цю Великодню п’ятницю ми молимося: «Боже, рятуй Україну! Боже, благослови і дай перемогу нашому військові! Боже, Ти, що сьогодні розпинаєшся, вмираєш і лягаєш до гробу в українській землі, — виведи нас із цієї жахливої війни. Даруй Україні свободу і мир!».
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
