Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Покрову Пресвятої Богородиці та в день архиєрейської хіротонії владики Терентія Цапчука в Чорткові
У тінь Твоїх крил прибігаю, поки не мине лихо (Пс. 57, 2).
Високопреосвященний владико Вісвальдасе, Апостольський нунцію в Україні!
Преосвященніші владики-митрополити!
Достойні співбрати в єпископстві!
Дорогий брате, новохіротонізований владико Терентію!
Всесвітліші, високопреподобні та всечесні отці!
Дорогі брати і сестри в монашестві!
Дорогі брати-семінаристи!
Достойні представники органів державної влади
та місцевого самоврядування Тернопільщини й Прикарпаття!
Дорога наша молоде! Дорогі діти!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні Христова Церква, зокрема Церква київської традиції, святкує свято Покрову Пречистої Діви Марії. Це свято пов’язане з містичним досвідом Церкви, з подією, яка сталася багато століть тому у Влахернському храмі тодішнього Константинополя, серед народу, який був переляканий під час однієї з найбільших історичних небезпек, що чигали на мешканців цього міста.
Тоді Церква, святі люди — ми знаємо про кількох із них — побачили невидиму дійсність. Мати Божа прийшла до народу, у молитві розпростерла над ним свій омофор, своє материнське покривало, і молилася за тих людей, рятуючи їх від неминучої загибелі та смерті.
Цікаво, що це видіння показує нам не просто те, що сталося колись, у минулому. Цей містичний досвід Церкви показує нам те, що відбувається зараз, у цій Божественній Літургії. Бо тоді лише духовним очам Церкви відкрилося небо і та дійсність молитви, у якій Пречиста Діва Марія об’єднана з усіма святими. Ба більше, у цій молитві заступництва, покрову і захисту об’єднана Церква небесна і земна.
Тому, святкуючи свято Покрову Пречистої Діви Марії, ми святкуємо те, що нині відбувається тут над нами. Недаремно піснеспів цього свята описує не минуле, а теперішнє: «Діва днесь предстоїть у церкві і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу».
Щоб зрозуміти, що тоді побачила Церква, і відчути внутрішню силу Божого захисту та порятунку, які виявляються в покрові Пресвятої Богородиці через Її молитву заступництва, прислухаймося до голосу Святого Письма. У священних книгах маємо кілька надзвичайно промовистих не просто образів, а начебто одкровень, які допомагають нам зрозуміти, що першим і найбільшим Покровителем свого народу є сам Господь Бог.
Божий покров над людьми має кілька дуже цікавих і особливих рис. У книзі Второзаконня читаємо про образ орла, який ширяє над своїми пташенятами: «Як орел манить (до злету) своїх малят і над орлятами ширяє, так простер він крила, підхопив його та й поніс на своїх перах» (32, 11). Ми знаємо, що коли пташенята бояться зробити перший зліт на своїх крилах із гнізда, хтось має заохотити їх до польоту. І ось перед нами образ Бога, який не просто захищає, а підіймає, так би мовити, окрилює свій народ, постійно підносить його на своїх крилах. Бог-Покровитель є Богом безпеки й певності для свого народу: Він відкриває внутрішні сили своїх пташенят, манить їх до злету, чуває над ними та підносить на своїх крилах.
Є й інший образ, який, на жаль, нечасто привертає нашу духовну увагу. Перед своїми страстями Ісус Христос, стоячи на Оливній горі й бачачи Єрусалим, заплакав над цим містом, кажучи: «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати твоїх дітей, немов квочка свій виводок під крила, — та ви не захотіли!» (Лк. 13, 34). Тут Божий покров, ці крила збирають розсіяних і захищають їх. Господь прагне повернути всіх до себе, зігріти їх своїм теплом і наситити своєю силою. Цей Божий покров є також силою єдності. Ми добре знаємо: коли квочка розпростирає свої крила, то не примушує нікого ховатися, а кличе до себе.
Христос двічі повторює слово «Єрусалим». Це не просто звертання — у ньому звучить Його глибокий біль і водночас любов. Господь знає на ім’я того, кого кличе під свої крила; Він співчуває місту та одночасно продовжує його любити. Під цими крилами Божого покрову, крім безпеки, є тепло і любов. Святий Іван Золотоустий каже, що плач Ісуса Христа над Єрусалимом є плачем зраненої любові: крила розпростерті, але ви не хочете прийти під них. Золотоустий називає цей Божий покров покровом невідступної любові. Він завжди відкритий: Господь кличе і продовжує любити навіть тих, хто Його відкидає (пор. Проповідь 74 на Євангеліє від Матея, § 3).
А третій образ, який безпосередньо пов’язаний із сьогоднішнім святом, бачимо тоді, коли до Богородиці приходить Гавриїл, щоб сповістити Їй, що має статися, і каже: «Дух Святий зійде на Тебе й сила Всевишнього Тебе отінить» (Лк. 1, 35). Це слово «отінить» («ἐπισκιάσει») вказує на образ покрову і захисту. Дух Святий зійде на Неї, а сила Всевишнього огорне Її, зробивши Матір’ю Сина Божого, а відтак — Матір’ю і Покровителькою свого народу, найповнішим об’явленням Божого покрову.
Пречиста Діва Марія у видінні покрову у Влахернській церкві, з одного боку, є Молільницею і Заступницею за нас перед Богом. У Ній уповні виявляється Боже слово про Бога-Покровителя, досягаючи своєї кульмінації. А з іншого боку, Вона є тими теплими крилами, під які Господь своєю невідступною любов’ю кличе своїх дітей до єдності. Він — той, хто манить до злету, хто захищає, зігріває, насичує і дає надію на майбутнє. Тому псалмоспівець співає: «У тінь Твоїх крил прибігаю, поки не мине лихо» (Пс. 57, 2).
Дорогі в Христі брати і сестри! Сьогодні, коли ми говоримо про Бога-Покровителя, про покров Пречистої Діви Марії, то усвідомлюємо, що це не лише події минулого, а наша дійсність, подія, яка відбувається перед нашими очима. Господь Бог послав вам нового єпископа — нового покровителя для вашої єпархії, для свого Божого народу.
Цікаво, що у східній традиції символом єпископа, його служіння і покликання є саме орел. Ми стоїмо на килимку, який називається «орлець». Між грецькими словами «ἐπισκεψία» і «ἐπισκοπία» є багато спільного — не тільки у звучанні, а й у змісті. Вам Господь Бог посилає того, хто сьогодні розпростер свої крила над вами і кличе, — кличе до справжнього, єдиного і невідступного захисту людини, яким є Божа любов.
Дорогий владико Терентію, так буде: ви плакатимете над містом, яке покриваєте собою, як Христос свого часу плакав над Єрусалимом. Нині ми просимо вас: нехай ніколи ваші крила не згортаються, а ваше тепло, що є нічим іншим, як благодаттю Духа Святого, який нині зійшов на вас, даруючи вам участь у повноті вічного священства Ісуса Христа, буде вашою силою, якою ви ділитиметеся зі своїми людьми.
Єпископ покликаний до трьох головних речей. Насамперед він має навчати Божий народ, тобто проповідувати Боже слово. Однак перед тим, як промовити його до вас, він сам повинен його досвідчити. Кажуть, пророки могли нести Боже слово людям, бо спершу самі його побачили і досвідчили. Так само Церква, перш ніж говорити вам про покров Богородиці, сама його пережила і досвідчила. Владико, будьте добрим пастирем і вчителем свого народу, несіть йому те Боже слово, яке вас перемінило. Будьте спершу учнем Христовим і слухачем Його слова, а тоді зможете бути вчителем свого народу і носієм Божого слова!
Друге завдання єпископа — освячувати Божий народ, тобто передавати благодать Духа Святого. Владико, цього дня на вас зійшов Дух Святий і сила Всевишнього отінила вас. Що більше ви віддаватимете, то більше бачитимете, що Господь вас наповнюватиме, передусім — силою небесної благодаті. Каже апостол: «… Благословляйте, не проклинайте» (Рим. 12, 14). Робіть це навіть тоді, коли будете плакати, навіть тоді, коли ті, кого ви любите, не захочуть вашої любові або відкинуть її. Будьте єпископом невідступної Божої любові, як сьогодні говорить нам про самого Господа Іван Золотоустий.
Третє завдання єпископа — вести людей до Бога. Нехай це ваше лідерство, владико Терентію, буде подібне до орла, який манить до злету своїх пташенят. Окрилюйте вірою в Бога людей, довірених вашій опіці, і несіть їх на крилах Господнього покрову до святості й досконалості християнського життя. Нехай сила Божої благодаті щодня уподібнює вас до найвищого Покровителя Церкви — нашого Бога, Творця і Спасителя.
Сьогодні ми особливо поручаємо і віддаємо вас під покров Пречистої Діви Марії. Проте прошу вас: не загубіть одну рису, яка, вважаю, є справді даром Духа Святого для вас. Пам’ятаю вас ще як брата Терентія, мого учня. Серед усіх студентів, які сиділи за партами, ви були чи не єдиним, хто усміхався і робив це мудро! Ваше обличчя завдяки тій усмішці завжди було світлим. Ви, так би мовити, завжди були позитивним.
Владико Терентію, прошу вас: хоч би що сталося у вашому житті, нехай світло тієї усмішки, яка є усмішкою любові, ніколи не зникне з вашого обличчя. Сяйте силою Божого тепла для всіх тих, хто тепер плаче.
Під ваші крила, під ваше покровительство поручаємо наше військо, наших зранених людей, усю Україну. Бо нині ми святкуємо День захисників Батьківщини, свято українського війська і козацтва, день народження Української повстанської армії, створеної для захисту свого народу. Владико, усіх їх віддаємо під ваше духовне покровительство, у ваші молитви, працю і любов.
І сьогодні хочемо молитися тими словами, якими священник завершує першу частину Літургії — Проскомидію, у якій вірні не беруть безпосередньої участі. Покриваючи чашу і хліб, священник мовить такі слова: «Покрий нас покровом крил Твоїх, віджени від нас усякого ворога і супостата. Умири наше життя, Господи, помилуй нас і світ Твій, і спаси душі наші як благий і людинолюбець». Амінь.
Слава Ісусу Христу!
† СВЯТОСЛАВ
