Звернення Глави УГКЦ у 54-й день війни, 18 квітня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні понеділок, 18 квітня 2022 року, і український народ переживає вже 54-й день всенародного спротиву російськими окупантами, які прийшли вбивати на нашу землю… Україна стоїть. Україна бореться. Україна молиться і, черпаючи з Божої сили натхнення, а з Божого закону — світло для будівництва свого майбутнього, вчиться перемагати.
Ось уже котрий день стоїть героїчний Маріуполь, який, можливо, є сьогодні в центрі уваги і молитви всього світу. Ми просимо допомогти Україні оборонити це героїчне місто, місто Марії.
Наші молитви линуть до Бога за Харків, довкола якого точаться запеклі бої, за нашу Донеччину, Луганщину… Молимося за Херсонщину, за наше Запоріжжя і за південь Запорізької області. Нехай Господь Бог допоможе Україні встояти і перебороти зло.
Сьогодні я б хотів з вами роздумати над десятою Божою заповіддю, яка нас навчає: «Не пожадай нічого того, що є ближнього твого». Ця остання заповідь Декалогу стоїть на сторожі чистоти людського серця. Вона начебто підсумовує всі десять заповідей і показує, звідки виходить корінь гріховності людських вчинків. Ця Божа заповідь скеровує нашу увагу всередину людського серця. Бо саме там, на глибині нашої особи, ми плекаємо певні наміри.
Вчитися не пожадати того, що належить моєму ближньому, вчитися розрізняти свої прагнення є головною засадою здорового християнського способу життя. Якось один молодий чоловік мені сказав: «Я не знаю, чого хочу, але хочу того вже». Як важливо знати людині, чого вона прагне у своєму житті, як важливо вміти розрізняти прагнення, бачити, які з них є справжніми, а які навіяні злим духом! Як важливо зрозуміти, що найважливішим прагненням людського серця є прагнення Бога, Його вічного життя, безсмертя, що його Господь Бог дарує тій людині, яка в Нього вірить. Коли людина занедбує це бажання, то губиться, не знає, чого їй прагнути.
Свого часу патріарх Йосиф навчав своїх дітей: «Великого бажайте!». Вчив не розмінювати наші прагнення на якісь дрібні, низькі речі. Каже святий Августин: «Боже, Ти створив мене для Себе, і неспокійне моє серце, поки не спочине в Тобі». Якщо людина не вміє прагнути Великого, Вічного, Справжнього, Божого, тоді її серце, око стає нечистим.
Наш Кобзар, Тарас Шевченко, говорив про таке око: «А цей неситим оком за край світу заглядає, чи нема країни, щоб загарбать і з собою взять у домовину…». А Ісус Христос навчає, що саме з людського серця виходять лихі думки, нечистота, задуми вбивства та всі інші лихі вчинки.
Ми просимо нині Господа Бога навчити нас прагнути великого і це велике осягати. Ми бачимо, як лихе, несите око того, хто хоче ввесь світ із собою забрати в домовину, атакує Україну. Україна ніколи не хотіла чужого. Ми завжди захищали тільки своє. І сьогодні, захищаючи Батьківщину, боронимо те, що справді, може дати повноту життя людському серцю.
Я хочу сьогодні сердечно подякувати всім тим, хто підтримує наш народ і Батьківщину в цьому прагненні великого, прагненні справжньої істини, свободи та незалежності, прагненні розвивати таланти свого народу у своїй Богом даній державі.
Сьогодні ми маємо гарну новину. За останню добу до України більше повернулося її громадян, аніж виїхало. Ми бачимо, що Україна знову починає збирати своїх дітей, які прагнуть здійснити найбільші мрії свого серця на рідній землі.
Я хочу подякувати всім дипломатичним представництвам, усім посольствам, які впродовж останніх двох тижнів повернулися до Києва, усім тим, що мають сьогодні відвагу підтримувати нашу державу, до нас приїжджати і разом із нами вчити себе і світ прагнути великого.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наше українське військо! Боже, благослови український народ! Благослови дітей України і дай їм гарне, світле майбутнє на рідній Богом даній землі!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
