Звернення Глави УГКЦ у 338-й день війни, 27 січня 2023 року
Христос народився!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні п’ятниця, 27 січня 2023 року, а в нас, в Україні, уже 338-й день великої, повномасштабної війни, яку російський окупант приніс на нашу багатостраждальну землю.
Знову впродовж минулої доби на всій лінії фронту йшли тяжкі бої. Найбільш інтенсивні бойові дії ведуться в Донецькій і Луганській областях. Відповідно до ранкових повідомлень, ворог атакував 11 міст і стіл нашої Батьківщини, намагаючись вести різного роду наступальні бойові дії.
Україна оговтується після вчорашнього масованого ракетного удару. За повідомленнями, ворог здійснив близько 70 запусків ракет по всій території України. Було вбито 11 українців, більше десятка поранено. Наші міста і села потерпають від браку світла і тепла, бо ворог знищує нашу критичну інфраструктуру.
Тривожні звістки доходять до нас з окупованих територій. Ворог посилює там фільтраційні заходи, вживає щоразу більше агресивних, насильницьких дій супроти беззахисного мирного населення. Нас бентежить, точніше обурює, те, що ворог влаштовує показові спалення української літератури, усіх книжок, написаних українською мовою. Ці палаючі купи книг нагадують про часи гітлерівської Німеччини. Ворог намагається знищити все те, що пов’язане з Україною, українським народом, заперечуючи право на існування нашої держави як історичного феномену.
Але незважаючи на ці жорстокі обставини, на те, що ми щодня змушені дивитися в обличчя смерті і що в тілі нашого народу зростає біль від втрат, від зруйнованих міст і сіл, ми хочемо, щоб увесь світ почув: Україна жива! Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться! Ми дякуємо Господу Богу і Збройним силам України за те, що вижили (після останніх ракетних атак), що можемо служити Господу Богу і рідному народові.
Літургійно ми сьогодні завершуємо цикл посвяття Богоявлення Господнього. Готуючись до цього свята і святкуючи його, ми роздумували над Таїнством Хрещення, наголошували, що воно є фундаментом, основою руху християн за відновлення нині втраченої єдності між різними християнськими Церквами і конфесіями.
Ми говорили про Хрещення водою і про Хрещення кров’ю. Проте є ще один важливий елемент чи, точніше, наслідок Таїнства Хрещення. Якщо хтось хоче з’ясувати, чи є справжнім християнином, хай спитає себе: до якої парафії (християнської спільноти) я належу? Хрещення не є приватною подією, справою, яка не стосується іншої частини Божого люду. Навпаки, воно робить нас членами Церкви, Христового тіла. І ми всі маємо почуватися членами ширшої спільноти, бо бути християнином означає бути членом спільноти Христових учнів, великої Божої родини Його синів і дочок, які в Таїнстві Хрещення отримали дар Божого усиновлення.
Як у всіх спільнотах, зокрема в наших родинах, коли ми до них приходимо, то приносимо те, ким ми є, — приносимо свої дари, чесноти, святість, а також рани, гріхи, немочі, вади. Тому святий Августин говорив, що Церква є водночас праведна і грішна. Христова Церква подібна до лікарні, до військового польового шпиталю, як сьогодні сказав би Папа Франциск, де ми маємо нагоду видужати, зцілитися від наших ран і зростати в повноті здоров’я християнського, аскетичного життя, переживати Таїнство Хрещення в усій повноті. Однак, приносячи свої немочі, ми часом можемо стати причиною певних хвороб чи серйозних непорозумінь всередині нашої спільноти.
Від того, наскільки ми є активними, живими членами того Христового тіла, тобто спільноти, залежить наше ставлення до християн інших спільнот, зокрема тих, із якими ми ще не перебуваємо в повній та видимій єдності.
Ми маємо усвідомлювати, що людський гріх, людська неміч спричинила поділ між християнами. Намагаючись будувати цей дух спільноти, створювати простір для дії Духа Святого, який є Духом єдності, сопричастя, ми мусимо молитися і працювати над єдністю між християнами. На жаль, в історії різних народів, Церков ставалося так, що християни, які належали до різних спільнот, переслідували одні одних.
Сьогодні є великим скандалом для всього християнського світу, що в Україні одні православні — російські загарбники, вбивають інших православних — синів і дочок України. Така зневага до дару єдності спільноти, який випливає із Таїнства Хрещення, є великою бідою, раною, яку ми, мабуть, будемо змушені лікувати століттями. Сьогоднішні поділи між християнами є наслідком подібних воєн, ненависті, протистоянь між різними Церквами, які були в минулому. Тому ми маємо лікувати рану поділу Христової Церкви, яку сьогодні можна окреслити як рану історичну, національну, навіть богословську, духовну, чи ту, яку ми закарбували у свідомості, пам’яті певної Церкви чи певного народу.
Просімо сьогодні Духа Святого, Духа усиновлення, просімо нашого Христа-Спасителя, єдиного лікаря душ і тіл наших, допомогти нам залікувати рани минулого, рани нашої пам’яті, і сьогодні підтримувати такі стосунки з іншими християнськими спільнотами, щоб ми одні одних не ображали, не завдавали іншим нових ран, не культивували духу ненависті, суперництва, протистояння, бо це дух того, хто розділяє, хто є ворогом людського роду.
Боже, лікарю душ і тіл наших, зцілили наші рани, яких сьогодні завдає війна нашому багатостраждальному народові! Господи, зціли ті рани, що їх сьогодні носить у своїй пам’яті та на своєму тілі поділена на різні конфесії, але колись єдина, Церква, яку Ти створив! Господи, поблагослови Україну, дай нам силу зупинити війну, перемогти в цьому протистоянні із несправедливим нападником і агресором! Господи, поблагослови й захисти синів і дочок України, які сьогодні виборюють право на життя та існування для нашого народу, нашої держави, нашої Церкви! Боже, благослови Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
Христос народився! Славімо Його!
