Звернення Глави УГКЦ у 273-й день повномасштабної війни, 23 листопада 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Cьогодні середа, 23 листопада 2022 року, а в Україні вже 273-й день повномасштабної війни, яку російський окупант приніс на нашу мирну землю.
Знову впродовж останньої доби лилася кров на українській землі, гинули люди. На всій лінії фронту йшли важкі бої, але найзапекліші — на Донеччині, де ворог намагався наступати за всіляку ціну.
Росіяни невпинно обстрілюють прикордонні території Чернігівської, Сумської та Харківської областей. Минулої ночі й цього ранку сталося кілька трагедій. Ворог обстріляв на Харківщині Куп’янськ — щойно звільнене місто. Здійснений також злочин у Запорізькій області. Ракетних ударів було завдано по Вільчанській лікарні, був уражений пологовий будинок і загинула новонароджена дитина, яка щойно з’явилася на світ.
Щодня в Україні відбуваються військові злочини. Російський окупант використовує заборонену зброю, обстрілює українські міста і села фосфорними бомбами, різними запальними снарядами, які спричиняють великі пожежі, жахливі ураження, завдають великих страждань звичайним, мирним людям.
Постійно надходять тривожні звістки із Запорізької атомної електростанції, яку цими днями знову було обстріляно. Про це повідомляє світову громадськістьнавіть Міжнародна агенція з атомної енергетики.
Але Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться! Незважаючи на те, що нам потрібно щодня долати труднощі в цю холодну пору року без електроенергії таопалення, ми дякуємо Господу Богу і Збройним силам України, що ми живі, що цього ранку бачимо сонце і можемо стояти перед Божим обличчям.
Продовжуємо роздуми над тим, як нам сьогодні дбати про майбутнє, як навіть серед війни бачити високу, благородну мету, що допомагає нам пережити нинішні біди, трагедії і труднощі. І тією метою є наша опіка над дітьми війни і турбота їх навчання та виховання.
Під час війни вже загинули сотні дітей, тисячі дістали поранення, а сотні тисяч отримали різного роду психічні травми. Батьки часто зізнаються, що відчувають докорисумління, що залишаються з дітьми в Україні танаражають їх на небезпеку, а вчителі хвилюються черезбрак безпеки під час здійснення навчального процесу в наших школах.
В останні десятиліття ми докладали зусиль до реформування шкільної освіти, до того, щоб совєтськаідеологія була вигнана з української школи і щобукраїнська освіта відповідала міжнародним стандартам якості освіти. Ми намагалися все зробити для того, щоб рівень освіченості нашого народу не зменшувався. Сьогодні всі відзначають, що Україна — це одна з найбільш освічених країн світу, зокрема за відсотком тих, що здобули вищу освіту. Та якість цієї освіти, на жаль, не висока.
Проте під час війни у наших школах і вищих навчальних закладах на перший план виходить питання безпеки. Як зробити безпечним наше навчання, наші школи, наші університети? Усі турбуються про безпеку дітей і, можливо, це сьогодні є чи не основною причиною еміграції багатьох батьків, які кажуть: ми не хочемо кидати своєї країни в біді, не уявляємо, як жити на чужині— але що буде з нашими дітьми? Як вберегти їх від каліцтва, ран і смерті серед цієї великої біди, яку принесла війна на наші землі?
Ті діти, які опинилися зі своїми батьками за кордоном, теж хочуть вчитися онлайн зі своїм класом в Україні. Ми дякуємо тим батькам, які допомагають дітям щоденно брати участь в тих дистанційних заняттях, хоч би де вони перебували. Як нам стало відомо, на окупованих територіях росіяни починають переслідувати тих батьків, які відкривають своїм дітям можливість онлайн-навчанняв українській школі. Однак безпека дитини під час шкільного навчання — це одне з найважливіших питань, які ми перед собою сьогодні ставимо. Ми хочемо подбати про те, щоб діти могли мандрувати країною знань в безпеці.
Звертаюся до дітей і молоді різних країн світу, до тих, що мають можливість кожного дня мирно йти до школи, безтурботно переживають цей час: пам’ятайте, що діти в Україні вчаться під бомбами, ракетами, без світла і опалення в холодну пору року. Прошу всіх дітей світу тастудентську молодь: підтримайте своїх ровесників в Україні, які через війну опинилися серед вас — у вашій школі, у вашому університеті. Будьмо солідарні — і зможемо вже сьогодні творити краще майбутнє для України, Європи та світу.
Боже, благослови Україну! Боже, прийми наших дітей під свою небесну батьківську опіку там, де людина не може забезпечити дитині безпеку! Боже, поможи нам виховати наших дітей здоровими, мудрими, освіченими навіть серед темряви цієї війни! Освіта потребує Твого просвічення, Твого світла, Христе. Бо Ти сам сказав: «Я є світло світу; хто йде за Мною, не блукає у темряві, але має світло життя». Боже, благослови наше українське військо! Боже, благослови Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
