Звернення Глави УГКЦ у 233-й тиждень повномасштабної війни, 2 серпня 2026 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Цієї неділі ми вже нараховуємо 233-й тиждень великої святотатської війни, тиждень, який для нашого народу був надзвичайно важким і кривавим.
Тільки за одну ніч, на 30 липня, росіяни нанесли масований ракетно-дроновий удар по всій Україні — десятки загиблих, сотні поранених. Головною мішенню був Київ. У селищі біля Кривого Рогу загинула ціла сімʼя. Вдумаймося: росіяни вдарили ракетою північно-корейського виробництва, і загинула багатодітна сімʼя — діти з батьками, які мирно спали у своїх ліжечках.
Постраждав княжий Львів. Знаємо щонайменше про одного загиблого, а десятки — поранених. Зруйновані цілі житлові багатоповерхові будинки.
У контексті світових подій бачимо, що росія постійно демонструє небажання іти на будь-які мирні перемовини. «Мир — це не для нас», — декларують московські загарбники. З боку української влади на найвищому рівні відбулися дуже важливі зустрічі між Президентом США і Президентом України.
Весь світ шукає шляхів до миру, а росія вкотре обрає шлях війни.
За підсумками міжнародних спостерігачів, липень був найсмертоноснішим місяцем під початку повномасштабної війни, з 24 лютого 2022 року, — загинуло понад 400 людей, 2 200 у різний спосіб постраждало, і це здебільша цивільне населення — жінки та діти. Тож маховик війни тільки розкручується. І, на жаль, поки ніякі дипломатичні зусилля не дають результату: що більше про мир говорить на верхах, то більше росія вбиває людей на українській землі.
Дуже болючим викликом християнському сумлінню і християнській моралі стало те, що очільник Російської Православної Церкви патріарх Кіріл укотре видав книжку про війну. Весь світ говорить про мир. Святіший Отець Лев XIV із Консисторією кардиналів засудив поняття «справедливої війни», а Московський патріарх видав книжку під назвою «Війна поза межами причин і наслідків».
Цікаво, що в цій книжці йдеться не тільки про метафізику війни, а й про її сотеріологію. Йдеться про те, що така війна — це «Божий задум». І автор закликає своїх вірних розвивати нову форму патріотизму, де патріотизм — це вже не любов до батьківщини, до свого народу, а вірність якомусь «Божому задумові».
Проповідуючи якогось Бога, який благословляє війну, очільник цієї Церкви закликає своїх військовослужбовців не цуратися покликання перемагати. Нам це болить, тому що ми розуміємо, що такого штибу заяви — це не тільки богохульство, а ще одна перешкода — доктринальна й моральна — для справжнього екуменічного діалогу між Церквами сьогодні.
Ми ж дякуємо всім, хто поборює війну, каже «ні» війні як в Україні, так і на Близькому Сході.
Ми віримо в Бога, який є Джерелом миру. Ми віримо в Бога, який є Любовʼю. У Його задумі немає війни, бо він є Богом життя. І тому, вірячи в нашого Бога, який є Любовʼю, укотре проголошуємо ці наші традиційні глибокі духовні слова: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Цієї неділі відбулася одна дуже важлива і глибока духовна подія — Всеукраїнська проща на Крилоській горі, на місці давнього Галича, де стояв славний Успенський собор, збудований князем Осмомислом, освячений ще 1156 року.
Двадцять років тому там, на Крилоській горі, відбулася коронація Крилоської ікони. Це — унікальний Богородичний культ у тому святому місці. Згідно з переданням, князь, який збудував цей собор, із Константинополя привіз ікону Богородиці-Одигітрії. 20 років тому, коли ми відзначали 850 років освячення Успенського собору, відбулася коронація цієї ікони папськими коронами, яку звершив мій попередник блаженної памʼяті блаженніший Любомир кардинал Гузар.
Ми святкуємо майже тисячолітній Богородичний культ у нашому давньому Галичі. Для нас це особлива духовна подія, яка підкреслює багато рис, висвітлює сутність нашої Церкви сьогодні.
Найперше, дякуємо Пречистій Діві Марії за Її особливу опіку і покров над нашою Церквою і нашим народом. Бо саме довкола Києво-Галицької духовної вʼязі сформувалася тотожність, свідомість нашої Церкви та нашого народу. Тільки Глава нашої Церкви зберіг титул Верховний Архиєпископ Києво-Галицький. Для нашої Церкви дуже важливо, що ця ікона Матері Божої тими буремними століттями крізь вогонь і нищення подорожує з нами.
Ми знаємо з передання, що на Крилоську гору повернув цю ікону єпископ Йосиф Шумлянський у 1707 році. І ось вона нині була перед нашими очима. Ми дякуємо Господу Богові за те, що й сьогодні Мати Божа перебуває в цьому давньому княжому граді, де відчуваємо наше коріння, тяглість століть і спадкоємність між Київським християнством і Українською Греко-Католицькою Церквою. Ця єдність, це серце нині бʼється в постаті Пречистої Діви Марії.
Ми просимо: Мати Божа, прославлена в чудотворній іконі крізь віки на Крилоській горі, виблагай у свого Сина закінчення війни, виблагай у Нього миру, справедливого й довготривалого, якого світ не має, який походить тільки від Христа-Спасителя.
Нехай Господь Бог через руки своєї Пречистої Діви Марії благословляє наш багатостраждальний народ.
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
