Звернення Глави УГКЦ у 242-й тиждень повномасштабної війни, 4 жовтня 2026 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Цієї неділі ми вже відраховуємо 242-й тиждень великої, кривавої війни. Тиждень, що минає, був надзвичайно болючим: інтенсивні бойові дії на лінії фронту, щоденні та щонічні атаки на наші мирні міста і села. Осередком російських ударів залишалася наша столиця — місто Київ, де багато людей загинуло і було поранено.
Для прикладу, 25 вересня лише за один у Києві загинуло семеро людей, серед них — 14-річний хлопчик, а десятки людей були поранені. Так само можна сказати майже про кожен день цього тижня. У ніч на 30 вересня відбулася чергова масована атака на Київ, зокрема на мережу енергозабезпечення міста. Відтак у столиці були запроваджені екстрені відключення електроенергії. Того дня внаслідок російської атаки загинуло семеро людей, серед них дитина.
Якою цинічною є атака на навчальні чи наукові заклади! У центрі Києва російський дрон влучив у будівлю Національної академії наук України.
А 1 жовтня, коли ми святкували Покрова Пресвятої Богородиці, російський дрон влучив у школу. Велике щастя, що ніхто не постраждав, адже діти та працівники вчасно перейшли до укриття.
Ми хочемо подякувати Господу Богу і Збройним силам України за те, що ми пережили цей тиждень. Створюється враження, що ворог прагне зробити все для того, щоб у Києві майже безперервно лунала повітряна тривога. Наприклад, 30 вересня вона тривала 12 годин і 45 хвилин. Очевидно, що в таких умовах життя міста так чи інакше зупиняється.
Але сталася одна дуже світла подія цього тижня. Складаємо слова подяки спеціальному посланцеві Папи Лева XIV кардиналу Матео Дзуппі за його місію в росії — за те, що йому вдалося отримати дозвіл відвідати українських військовополонених. Досі росіяни не дозволяли жодній міжнародній інституції відвідувати місця ув’язнень наших дівчат і хлопців. Тому цей візит став важливим кроком гуманітарної дипломатії.
Слід зазначити, що перед цим, у липні, кардинал Дзуппі відвідав в Україні табори, де утримуються російські військовополонені, а відтак домагався, щоб подібний дозвіл дала теж російська сторона. І це сталося.
Це надзвичайно важливий жест і крок. Уявімо собі: військовополонений не тільки перебуває в місці позбавлення волі. Його ізолюють від часу і простору. Він не знає, де перебуває. Його вводять у такий режим утримання, за якого він не знає, чи день зараз, чи ніч, яка пора року надворі, який день календаря він переживає. У нього хочуть відібрати віру в те, що хтось про нього пам’ятає, намагаються знищити саме ім’я цієї людини. І тут, у тому царстві неволі, знущань і людського горі, зʼявляється постать посланця Папи зі словом благословення.
Це означає: ніхто не забутий. Господь Бог пам’ятає про кожного. А Церква-мати дбає про те, щоб усі наші військовополонені та незаконно утримувані заручники були якнайшвидше звільнені.
Ми хочемо особливо подякувати Папі Леву XIV за неустанні зусилля для того, щоб гідність людини навіть в умовах війни була збережена. Саме гідність людської особи є основою міжнародного гуманітарного права.
Україна не озвучує офіційної кількість своїх військовополонених, яких утримує росія. Але в лютому цього року Президент України називав цифру близько 7 тисяч українських військовослужбовців, які перебувають в російському полоні. Відтоді ця цифра могла змінитися, адже, Богу дякувати, відбулися обміни військовополоненими. На жаль, бойові дії тривають.
Понад 114 тисяч військових в Україні мають статус зниклих безвісти. І щоразу, коли нам вдається встановити долю наших дівчат і хлопців, захисників України, зберегти їхнє ім’я та пошанувати їхню гідність, ми робимо ще один важливий крок до справедливого і тривалого миру.
Ніхто не забутий — не тільки в пам’яті нашої Церкви, нашого народу, а й перед Господом. Усіх Він пам’ятає.
Тому ми знову проголошуємо на весь світ потужним голосом віри, надії та любові українського народу: Україна стоїть, Україна молиться, Україна бореться!
Цього тижня ми святкували особливе свято в нашій літургійній, церковній, народній традиції — Покров Пресвятої Богородиці. Це свято, коли ми особливо відчуваємо Божий покров над нашим народом. Тоді, коли людські зусилля не можуть дати нам достатньої підтримки, захисту і потіхи, ми знаємо, що Мати Божа простирає свій омофор над своїми дітьми в Україні.
Недаремно Покрова є святом українського козацтва, а також святом захисників України. Але цього дня Україна і наша Церква отримали ще один дар від Господа Бога. У місті Чорткові на Тернопільщині відбулася архиєрейська хіротонія отця Терентія Цапчука, нообраного єпископа-помічника Бучацької єпархії.
Ця подія, що відбулася із благословення Святішого Отця, є явним знаком того, що Господь Бог продовжує опікуватися своїм народом в Україні. Господь посилає пастирів для того, щоб вони були вчителями свого народу, освячували його і вели до Нього. А Мати Божа продовжує покривати нас своїм омофором, молитися за нас і заступатися перед Божим престолом.
Ми просимо: Господи, благослови Україну, захисти наші міста і села від щоденних російських атак, вбивчих ракет і дронів. Благослови наше українське військо. Підтримуй усіх, хто захищає людське життя і гідність в Україні. Благослови всіх, хто силою церковної та гуманітарної дипломатії рятує гідність і життя наших полонених і заручників.
Боже, благослови нашу Батьківщину Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на Вас, з Його благодаттю і людинолюбʼям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
