Звернення Глави УГКЦ у 228-й тиждень повномасштабної війни, 28 червня 2026 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Цієї неділі минає 228-й тиждень великої війни, яка, на жаль, триває вже понад 12 років. І цього тижня повномасштабна війна знову принесла нашій землі багато горя, людських страждань і руйнувань.
Передусім дякуємо Господу Богу і Збройним силам України за дар життя, за те, що ми змогли пережити ще один тиждень і продовжувати служіння нашому народові.
Висловлюємо глибоку вдячність українським захисникам, які мужньо боронять нашу Батьківщину. Ворог дедалі більше втрачає тактичну ініціативу, а наші воїни не лише стримують його наступ, а й успішно звільняють українську землю.
Водночас майже щодня і щоночі російські обстріли забирають життя мирних людей. Болючі звістки надходять із Херсона, Нікополя та інших міст, де російські дрони цілеспрямовано атакують цивільний транспорт. Особливо цього тижня ворог намагався завдати ударів по залізничній інфраструктурі, зокрема на Сумщині та Харківщині. Знову маємо десятки загиблих і поранених.
Попри темряву війни, цей тиждень приніс і світлі духовні події, які свідчать, що Боже світло не перестає світити своєю благодаттю серед нас.
Цими днями ми урочисто відсвяткували сторіччя інтронізації чудотворної ікони Матері Божої в Мукачеві. Цю святиню, подаровану папою Пієм XI у 1926 році, було передано до Мукачівського монастиря отців василіан на прохання закарпатських українців. Ікона, що походить із Константинополя та, ймовірно, є свідком його падіння, стала дорогоцінною духовною спадщиною нашого народу.
Святкування цієї визначної річниці стало життєдайним не тільки для Закарпаття, а для всієї України. Пресвята Богородиця і сьогодні захищає своїх дітей, збирає їх, зцілює їхні рани і підносить наші молитви до престолу Всевишнього.
Ще однією радістю цього тижня стало повернення з російського полону 160 українських захисників. Багато з них перебували в неволі ще від перших місяців повномасштабної війни — захищали Маріуполь, Донеччину, пережили важкі випробування і нелюдські катування в полоні. Сьогодні їхні родини змогли нарешті обійняти своїх чоловіків, батьків і синів. Щиро дякуємо всім, хто доклав зусиль до їхнього повернення.
Тому й сьогодні голос України лунає на весь світ: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Цей тиждень в Україні Католицька Церква обох обрядів — латинського і візантійського — пережила під знаком 25-ї річниці з дня візиту до України святого папи Івана Павла ІІ.
Святкування розпочалися минулої неділі в Києві, у костелі Святого Олександра, а завершилися у Львові, на Сихові, Божественною Літургією у візантійському обряді на тому місці, де 25 років тому Іван Павло ІІ зустрічався з українською молоддю.
Протягом цього тижня ми прагнули не лише згадати якусь історичну подію, а насамперед знову почути голос святого папи. Саме тому по всій країні відбувалися молодіжні зустрічі, велопрощі, молитовні чування, наукові конференції, мистецькі заходи та духовні ініціативи.
Нашою метою було допомогти сучасному поколінню українців відкрити для себе духовну спадщину великого папи. Можемо з упевненістю сказати, що особа і вчення святого Івана Павла ІІ значною мірою сформували культуру християнської України останніх 25 років. Його слово стало джерелом культури діалогу, відповідального громадянського суспільства, взаємної поваги між громадою і державою, між Церквами та релігійними спільнотами. Усе те, що сьогодні є європейською рисою нашого церковного й суспільного буття, свого часу подарував нам святий Іван Павло ІІ. Саме тому ми називаємо його папою українського суверенітету, — папою, який поставив у центр суспільної уваги гідність людської особи.
Усі українці, незалежно від конфесійної належності чи релігійних переконань, вважають Івана Павла ІІ великим гуманістом на зламі тисячоліть. Його голос і сьогодні покликаний будувати нас, а найважливіше — оздоровлювати наші історичні рани. Особливо тепер, коли українсько-польські відносини знову переживають непростий період, постать Івана Павла ІІ, який подарував нам не тільки дух і думку, а й формулу польсько-українського примирення — «прощаємо і просимо прощення», звучить як ніколи актуально.
Тож сьогодні просімо святого папу Івана Павла ІІ заступатися перед Господом за Україну, Польщу та всю Європу. Нехай він випросить у всемилостивого Бога припинення цієї святотатської війни та дарує нашій багатостраждальній землі справедливий і тривалий мир.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови українську молодь, яку так любив і до якої так палко промовляв святий папа Іван Павло ІІ! Боже, благослови нашу землю Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
