Звернення Глави УГКЦ у 219-й тиждень повномасштабної війни, 26 квітня 2026 року
Христос воскрес!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Знову рахуємо дні і ночі, тижні цієї великої, повномасштабної війни, ‒ війни, що є трагедією не тільки українського народу, а й усієї Європи та всього людства.
Цей тиждень знову став тижнем щонічних російських атак на наші міста і села. На лінії фронту тривають важкі бої. Військові свідчать: зі зміною погодних умов російські атаки лише посилилися.
Особливо ми вболівали за наше Дніпро, де ракета і шахеди влучили просто в житловий будинок. Знову загинули люди, багато поранених. Ворог навмисно б’є по лікарнях і залізниці. Зокрема, у Сумах цілеспрямовано були атаковані медичні заклади.
Проте на тлі цього болю і страждання український народ знову демонструє вершини мужності.
Цього тижня ми також спогадуємо найбільшу техногенну катастрофу сучасного людства. Сьогодні минають 40-ві роковини Чорнобильської трагедії. Це була не лише людська помилка ‒ ця трагедія була породжена радянською системою.
Згадуючи ці трагічні сторінки історії, ми, на жаль, бачимо, що росія й сьогодні використовує тему атомної енергетики як засіб шантажу світової спільноти. Саме в Україні росія вперше вдалася до військового захоплення об’єктів такого типу енергетики ‒ ще у 2014 році в Криму, у Севастополі. Саме з Чорнобильської зони розпочалася повномасштабна атака 2022 року. А Запорізька атомна електростанція стала апогеєм цієї безпрецедентної загрози.
Ми прагнемо, щоб світ — Європа, Україна, усе людство — усвідомив: ніколи не можна використовувати подібні засоби для шантажу людини. Бо радіація не знає кордонів.
Сьогодні весь світ покликаний не лише пригадати цю трагедію, а й зробити все, щоб подібне ніколи не повторилося. Сорок років тому техногенну катастрофу спричинила радянська система, а сьогодні російська мілітаристична система намагається знову створити подібні загрози для сучасного людства.
Тому всіх людей доброї волі запрошую сьогодні запалити свічку пам’яті. О 20-й годині за київським часом запаліть свічку у своїх домівках і пригадайте героїв-ліквідаторів, які власними грудьми захистили світ від радянського атому і радіації. Згадаймо й тих, хто нині стоїть на сторожі, щоб така трагедія більше не повторилася.
Нехай вічна пам’ять буде героям-ліквідаторам Чорнобиля. Нехай Господь Бог береже Україну, Європу і світ від таких катастроф. Але нехай світ почує: Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться!
Цього тижня відбулася ще одна знакова міжнародна подія ‒ у Києві вкотре відбувся Міжнародний безпековий форум. Це громадська ініціатива, яку від 2007 року щороку організовує українське громадянське суспільство.
Цими днями в Україну прибули відомі люди з усього світу: інтелектуали, лауреати Нобелівських премій, особи з великим досвідом вирішення безпекових викликів сучасності.
Було надзвичайно важливо бачити, як в умовах руйнування старої архітектури безпеки, створеної після Другої світової війни, народжуються нові засади спільного безпечного дому. І тут Україна є не тільки об’єктом захисту, а й може стати місцем формування нової моделі безпеки для Європи і світу.
Особливо цінно, що голос Церкви був важливий для інтелектуалів, громадських і державних діячів із різних країн. У час, коли зростають ксенофобія, а подекуди й українофобія, і навіть у цих обставинах є світло надії. І тим пророчим голосом, що сьогодні промовляє до могутніх світу цього, є голос Святішого Отця Лева XIV, який вкотре на цілий світ сказав, що наш Бог, Господь Ісус Христос, є Князь миру; що Він є проти війн у сучасному світі; що абсолютно не можна використовувати Боже ім’я для того, щоб виправдовувати війну в сучасному світі.
Папа нагадав, що Господь не вислуховує молитов паліїв війни, які моляться напоказ, бо, як каже пророк Ісая, їхні руки повні крові. Цей пророчий голос сьогодні потрясає високі кабінети світу. І так важливо було почути його в Києві ‒ щоб демаскувати російський мілітаризм, його прагнення накидати іншим свою волю силою зброї. Російський мілітаризм сьогодні демаскований голосом Вселенської Церкви.
Також важливо пригадати, що ліками від національних егоїзмів, які народжують нові небезпечні політичні тенденції, є справжня християнська солідарність. Ми тішимося, що ця солідарність зворушує серця католицьких спільнот Польщі, Словаччини, Угорщини. І тішимося, що представники цих народів і держав брали участь у цьому Безпековому форумі.
Сьогодні, за ритмом східної пасхалії, ми святкуємо неділю Жінок-мироносиць. Ми вшановуємо гідність жінки в історії й традиції Христової Церкви. Особливо вшановуємо гідність української жінки в умовах війни: жінки-героїні, яка часом зі зброєю в руках боронить Батьківщину; жінки-матері, яка захищає людське життя від зачаття до природної смерті; жінки, яка чуває над вихованням дітей і суспільства. Саме жінці Господь доручив добру новину про своє Воскресіння.
Тому ми нині дякуємо всім жінкам, матерям, учителькам християнської віри, які передають віру дітям і несуть у світ звістку, що життя переможе смерть, правда сильніша за найпотужнішу брехню.
Перед українською жінкою сьогодні схиляємо голову і молимося: Боже, благослови! Боже, благослови наших жінок, матерів, воїнів! Боже, благослови український народ і нашу Батьківщину Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і людинолюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Христос воскрес! Воістину воскрес!
