Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Торжественного поклоніння пречистим Тайнам Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа
Всечесні отці!
Преподобні брати і сестри!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні, святкуючи свято Пресвятої Євхаристії, ми здійснюємо, відповідно до звичаїв нашої духовної літургійної традиції, урочисте поклоніння Таїнству Тіла і Крові нашого Спасителя.
Це свято є особливим у літургійному році. Зазвичай усі Господські й Богородичні свята допомагають нам наново пережити певні події, що відбулися в минулому. Ми святкуємо Божі втручання в людську історію, згадуємо діяння, через які Господь Бог здійснював діло спасіння, бажаючи перевести людину від смерті до життя, зробити її причасницею життя вічного.
Натомість сьогодні ми святкуємо не те, що сталося в минулому, а те, що звершується тепер. Церква навчає, що Пресвята Євхаристія є джерелом і вершиною життя Церкви загалом і кожного віруючого зокрема (пор. ІІ Ватиканський Собор, Догматична Конституція про Церкву «Lumen Gentium», 11). Власне, Таїнство Євхаристії, яке ми звершуємо під час Божественної Літургії, висвітлює і виявляє природу Христової Церкви.
Церква є Тілом Христовим, тому й звершує Таїнство Тіла і Крові нашого Спасителя. Навіть більше, Церква — це боголюдське тіло, особливий простір, у якому наше людське земне життя наповнюється Божою присутністю. Євхаристія є одним із найглибших Божих втручань в історію людства, коли людство стає боголюдством. У цьому Таїнстві Господь робить нас причасниками свого Божества. Святий Ігнатій Антіохійський у Посланні до Ефесян називає Євхаристію «хлібом, що є ліками безсмертя, протиотрутою від смерті, щоб жити повіки в Ісусі Христі» (20, 2).
Тому в Таїнстві Євхаристії Церква як Тіло Христове не лише народжується, а й звершується. Святі Отці навчають, що Євхаристія будує Церкву. Вона не просто збирає людей на богослужіння, а робить тих, хто зібрався, Тілом Христовим. Причащаючись одного Тіла й однієї Крові нашого Спасителя, ми стаємо тим, чого причащаємося, — причасниками Його вічного життя. Святий Августин пояснює, що як численні зерна стають одним хлібом, так і вірні стають одним Тілом Христовим. Тому й закликає: «Estote quod videtis, et accipite quod estis» («Будьте тим, що бачите, і приймайте те, чим ви є») (Гомілія 272).
Можна сказати, що Євхаристія сьогодні уприсутнює те, про що читаємо у Святому Письмі. Боже слово (Ів. 6, 48–54), яке Церква нині проголошує, і проповідь, яку звіщають наступники апостолів, стає дійсністю в Таїнстві Євхаристії. Ми не просто читаємо те, що колись сказав Христос своїм учням, — те, що сьогодні чуємо, стає живою дійсністю. Святий Іриней Ліонський наголошує: «Наше вчення узгоджується з Євхаристією, а Євхаристія утверджує наше вчення» (Проти єресей, IV, 18, 5).
Бог діє не тільки в минулому — Він діє й сьогодні. Тому слова: «Хто Тіло Моє їсть і Кров Мою п’є, той живе життям вічним, і Я воскрешу його останнього дня» (Ів. 6, 54) — стають реальністю в житті кожного, хто причащається Його Тіла і Крові.
Особливо виразно ми досвідчуємо це під час війни в Україні. Євхаристія є Таїнством Божої присутності. Христос реально перебуває серед нас не лише через слова чи ідеї, а через таїнство воплочення, яке продовжується в тілі Його Церкви. Він присутній сьогодні у Пресвятій Євхаристії.
Надзвичайно відчуваємо це тоді, коли звершуємо Святу Літургію і чуємо вибухи. На нас летять бомби, ракети, дрони, а Христос залишається з нами. Він воплочується в історію, у життя, у тіло, навіть у сльози й кров нашого народу, надаючи всьому цьому нового змісту. Він є нашою силою і поживою, бо Євхаристія є Таїнством постійного оживлення Богом свого Тіла, тобто Церкви, Божого народу. Ми знаємо, що старозавітним прообразом Євхаристії була манна, якою Господь живив свій народ під час мандрівки від рабства до свободи.
Так і сьогодні Він живить нас своїм Тілом і своєю Кров’ю, укріплюючи наші сили. Можна сказати, що саме Євхаристія є джерелом стійкості й незламності українського народу, а також витривалості Церкви під час переслідувань. Ми добре знаємо це з історії підпільної Церкви. Наші душпастирі звершували Євхаристію щодня — у тюрмах і на засланні. Навіть коли були змушені працювати на різних цивільних роботах, священники і богопосвячені особи вдосвіта, поки сусіди ще спали, збиралися на Святу Літургію. Саме Пресвята Євхаристія робила нас Церквою Христовою і допомогла нам згодом пережити воскресний момент історії, коли переслідувана Церква перемогла своїх гнобителів і стала свідком падіння комуністичної імперії.
Слова, які сьогодні чуємо, уже одного разу здійснилися в історії нашого народу. Тож святкуючи Євхаристію, просімо нашого Спасителя, який у цьому Таїнстві вкотре дарує нам свою присутність, свою силу і своє життя, щоб Він провадив нас до життя і воскресіння.
«І хліб, що його Я дам, це — Тіло Моє за життя світу» (Ів. 6, 51). У цих словах звучить надія. Там, де є Євхаристія, є життя і надія на життя вічне. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
† СВЯТОСЛАВ
