Звернення Глави УГКЦ у 104-й тиждень повномасштабної війни, 11 лютого 2024 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Ось минає вже 104-й тиждень великого болю, великої війни, яку Росія принесла на українську землю. Цей тиждень знову був часом пекельних ракетних і дронових атак росіян на наші мирні міста і села. Не знижується інтенсивність бойових дій на лінії фронту. Але те, що цього тижня робив ворог із мирним населенням, знову стає видимим, явним злочином проти людяності.
Сьомого лютого знову була здійснена масована ракетна атака на міста і села України: Київ, Харків, навіть Дрогобич на Львівщині… Ракети маневрували на всій території України, навіть уздовж українсько-польського кордону. За підрахунками спеціалістів, лише цього дня Росія витратила на ракетний удар по Україні майже пів мільярда доларів.
Наступними днями, зокрема 8 лютого, палав Південь України — Одеса та Миколаїв. У ніч на 10 лютого знову дроновими ударами був зранений наш Харків. Щонайменше чотири людини загинуло. Цілий квартал був охоплений вогнем.
Проте минулого тижня ми пережили один світлий момент. Відбувся 51-й обмін військовополоненими. Сто захисників Батьківщини, зокрема герої Маріуполя, повернулися додому. Ми їх обіймаємо, їм дякуємо, хочемо ними заопікуватися і лікувати їхні рани. Прагнемо, щоб усі нас почули і зрозуміли, що Україна зранена, але не скорена.
Ця війна щодня нас знекровлює, але ми не втрачаємо надії, — надії на Бога і на Його силу, яка зцілює і обновлює нашу стійкість і здатність до боротьби і. Україна зранена, але Україна стоїть, Україна молиться, Україна бореться!
Цими днями Україна спогадує 10-ту річницю початку цієї війни, а саме вторгнення росіян на територію нашого Криму та окупацію Слов’янська і Краматорська, Донецька і Луганська.
Проте ми відчуваємо, що ця війна, яка почалася десятиліття тому із руйнування наших міст і сіл, масових убивств мирних людей, тривала ще задовго до того. Її розпочали не кулі, гармати, літаки чи ракети, а російська пропаганда, яка має зброю, що, можливо, ще більше ранить серце та свідомість людини.
Тепер росія знову на інформаційному фронті атакує Україну, заперечуючи перед усім світом право на існування нашої держави, яка має тисячолітню історію та є набагато старшою російської імперії. Український народ — цей народ-мученик, який століттями боровся за право відновити свою державність і на рідній землі жити у своїй державі. Тому так важливо сьогодні, щоб увесь світ дізнався правду, тому що брехня вбиває не менше, ніж російські ракети, бомби і кулі.
Складаю сердечну подяку всім журналістам, які воюють на інформаційному фронті в різних країнах світу, щоб говорити правду про наш біль. Бо ми бачимо, що, на жаль, новини про страждання України зникають із перших шпальт світової преси. Світ забуває про Україну.
Особливо дякуємо за працю українським журналістам. Бо як наші солдати борються за свободу та існування Батьківщини на фронті, так само і вони обстоюють право на свободу слова в Україні. Як відомо, свобода сумління, свобода віровизнання та свобода слова є базовими ознаками вільної, демократичної держави. Сьогодні в серцях українців відлунюють слова славного Черчилля, коли йдеться про цінність культури, вищі цінності, за які сьогодні готові віддати життя найкращі сини і доньки України.
Дякую нашим журналістам за співпрацю впродовж усіх тих років з нашою Церквою. Ми молимося і підтримуємо чесних журналістів, яких закликаємо не боятися говорити правду. Коли ми чинимо добро і говоримо правду, тоді ми дуже сильні як фахівці, як нація, як народ.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови синів і дочок України, які обстоюють своє право на існування! Боже, благослови всіх добрих людей усього світу, які сьогодні є поруч з нами, за нас моляться, нас підтримують, за нас заступаються перед могутніми світу цього та перед престолом Всевишнього! Боже, благослови Україну своїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
