Звернення Глави УГКЦ у 103-й тиждень повномасштабної війни, 4 лютого 2024 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Минає вже 103-й тиждень найбільшої війни сучасного людства, яку росія принесла на мирну українську землю. За повідомленнями, російські загарбники ніяк не хочуть зупинити своєї агресії. Навпаки, нарощують інтенсивність бойових дій і відкрито стверджують про свої наміри захоплювати нові території нашої Батьківщини.
Проте цього тижня сталася одна світла подія. За весь час повномасштабного вторгнення, яке вже другий рік триває на наших землях, відбувся 50-й обмін військовополоненими. Цього тижня до батьківських домівок повернулося 207 наших захисників. Наймолодшому з них 20 років, а найстаршому виповнився 61 рік.
Дякуємо всім тим, хто долучився до можливості проведення цього обміну. Серед них складаю особливу подяку Святішому Отцю Францискові. Посеред звільнених людей є медики з Маріуполя, список яких рік тому ми разом з іншими членами Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій особисто вручили Папі Римському за сприяння спільноти медиків України «Орден святого Пантелеймона». Дякуємо Господу Богу, що, незважаючи на всі зриви, погрози російської сторони, завдяки багатьом посередникам, а також молитвам рідних і близьких та всієї України, понад дві сотні захисників повернулися сьогодні з полону додому. Багато з них поранені, потребують особливого догляду, лікування, але їхня незламність, ті історії величі духу, які вони оповідають, надихають нас.
Ми хочемо, щоб увесь світ почув слово вдячності нашої Батьківщини й те, що Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться! Вдячність — це глибоко християнська риса українського народу. За століття нашої тяжкої, бурхливої історії, багато було тих, хто нас нищив, гнобив, натомість мало хто нас підтримував. Тому наш народ пам’ятає все добро, якого зазнав упродовж історії. Ми століттями жили в чужих державах на рідній землі. Часто єдиною матір’ю, яка захищала свій народ і слугувала його голосом перед могутніми світу цього, була Українська Церква.
Отож і сьогодні ми прагнемо вкотре піднести голос подяки всім людям доброї волі всього світу, які співстраждають з Україною і приймають наших біженців, зокрема жінок, дітей і старців, у свої домівки. Та особливу подяку складаємо тим, кому сьогодні їхні країни, народи доручили служіння в органах державної влади.
Цього тижня з Європейського Союзу надійшла гарна звістка про фінансову допомогу Україні. Для нас, українців, це насамперед потужний жест моральної підтримки. Ми відчуваємо, що не покинуті у своїй борні. Незважаючи на російську пропаганду, Європа і світ не втомлюються від України, а навпаки — намагаються її всіляко підтримати.
Дякуємо об’єднаній Європі за цю велику фінансову підтримку України. Очевидно, що війна несе із собою розруху, нищення економіки, державних інституцій. Тож завдяки цій допомозі Українська держава зможе вистояти, оплачувати пенсії пенсіонерам і зарплати вчителям, гоїти рани української економіки.
Ми знаємо, що сьогодні США та інші могутні економіки світу роздумують над тим, як підтримати Україну. Ми просимо насамперед підтримати людину в Україні. Нам потрібно гоїти людські серця. Нам потрібно також щодня відбудовувати наші міста і села, які ворог невтомно і невпинно руйнує. Нам потрібно відчути плече брата і сестри з усього світу. Український народ завдяки своїй рисі вдячності запам’ятає це на всю майбутню історію.
Хай слова подяки сьогодні пролунають із уст Української Церкви від імені українського народу до всіх тих, хто, наприклад, у Вашингтоні бере участь в Українському тижні, хто приймає наших народних обранців, представників волонтерських організацій і разом з ними роздумує, як допомогти Україні, як найефективніше підтримати нашу героїчну націю, яка за свою свободу готова віддати найдорожче — життя. Дякуємо Господу Богу за те, що ми живі. Дякуємо Збройним силам України за те, що захищають наше життя і нашу свободу.
Боже, благослови! Боже, благослови добрих людей Європи та всього світу, які сьогодні є Твоїми руками допомоги Україні. Бо це Ти сказав: «Те, що ви зробили одному з Моїх найменших, ви Мені зробили». Боже, благослови багатостраждальну Україну Твоїм справедливим, небесним миром.
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
