«Він — приклад доброго пастиря», — владика Володимир про священномученика Йосафата з нагоди 400-річчя його смерті
У неділю, 12 листопада 2023 року, виповнюється 400-річчя від дня мученицької смерті святого Йосафата у Вітебську. Впродовж року в Українській Греко-Католицькій Церкві, зокрема у Львівській архиєпархії, було проведено низку заходів, які привідкрили нам життєпис святого. Про те, ким був цей святий, чому нам важливо про нього знати і пам’ятати у ХХІ столітті, а також про те, чи вдалося реалізувати всі задуми, розповідає єпископ-помічник Львівської архиєпархії, владика Володимир Груца.
— Владико, ким є для нас священномученник Йосафат?
Найперше, він — наш «рідний» брат по крові. Це означає, що ми повинні від нього навчитися і його наслідувати. Сам факт, що він став святим — уже багато значить.
— Що сучасні християни можуть звяти за приклад від святого Йосафата?
У житті цього святого можна виділити кілька аспектів: він — мученик за єдність Церкви після підписання Берестейської унії; він свідомо пішов на мученицьку смерть за єдність Церкви. Кажуть, що ще за життя збудував собі гробницю. Знав, що вороги у Вітебську змовилися його вбити, але все одно поїхав на візитацію в намірі пролити кров за заблуканих овечок, щоб усі спаслися і прийшли до пізнання істини. Хоча міг сказати, що там небезпека, і не поїхати, адже людина має право захищати своє життя. Смерть мученика — це укороновання його життя. Тому 1623 року він віддає його, щоб «усі були одно».
Гарно звучить, коли читаємо Євангеліє про єдність, щоб «усі були одно». Як це добре віддати життя, бо нема більшого вияву любові. Але я не знаю, чи хтось із нас би пішов свідомо й відважно на смерть. Це — приклад доброго пастиря. Зрештою, святий Йосафат помирає, щоб жити. Змінюються часи, а терпіння, на жаль, за вірність Богові та Церкві залишаються. Мученик не помирає, бо опиняється у вічних обіймах Бога. Святий живе і надалі в наших храмах, у наших літургійних календарях.
— Яка роль святого Йосафата в історії?
Святий Йосафат був мучеником за єдність. Він наче апостол і це ще один аспект. Бо правдива святість не залишається в собі, вона не втікає від людей, а хоче їх зробити кращими, святими. Ця святість веде до Христа. Тому святий показав, що означають апостольське життя і діяльність: не лише покута, а й життєва постава.
Як свідчать очевидці, його любили всі. Коли він виходив із Церкви, то люди чекали, щоб потішитися його словом, присутністю. Коли з ігумена був покликаний на єпископа, то бідні супроводжували його з болем, як батька. Стаючи пастирем, дуже глибоко усвідомлював, що добрий пастир дбає про овець. Це — приклад, постава доброго душпастирства в наш час.
— Чи є святі місця або святині, пов’язані зі святим Йосафатом?
Він народився у Володимирі-Волинському. Його мощі перевезли до Відня — церкви Святої Варвари (перебували в каплиці збоку). Цей храм відіграє важливу роль. Однозначно — собор Святого Петра, куди приходять численні паломники саме до мощей святого Йосафата. Є чимало храмів у нас, в Україні, у нашій Церкві, названі в його честь. Це означає, що престольний празник завжди є нагодою ближче придивитися до його життя і попросити про його заступництво. Також важливим місцем є василіанський монастир у Вільнюсі, де жив святий. Цікаво, що над брамою монастиря збереглася його келія, а на подвір’ї — камінь, на якому він стояв і проповідував про повноту єдності Вселенської Церкви.
— Як нам сьогодні познайомити людей із такою постаттю, як святий Йосафат?
Зараз, наприклад, маємо ювілейний рік у нашій архиєпархії, під час якого відбувалися різні заходи: виставки, тематичні доповіді, отці василіани на базі своєї семінарії й інституту у Брюховичах зробили сценку, бо одна справа взяти книжку і прочитати, а інша — побачити його життя у виставі. Є дуже багато способів. Важливо, щоб кожен знайшов свого адресата.
— У Львівській архиєпархії розпорядженням митрополита було створено організаційну групу з нагоди цього ювілею, яку Ви очолюєте. Що вдалося реалізувати і які заходи ще заплановано?
Упродовж року було проведено чимало духовно-культурних заходів. Зокрема, організовано мистецьку програму «Апостол єдності» у виконанні капели «Трембіта». Це має мистецьке й духовне значення. Сестри йосафатки їздили з місіями з мощами святого. Отці василіани проводили місію вшанування мощей, реколекції. Всі наші комісії, кожна у своїй сфері діяльності, працювали над поширенням інформації про постать Йосафата. Також різні капеланства мали таке ж завдання. 11 і 12 листопада 2023 року з нагоди завершення Ювілейного року 400-річчя мученицької смерті святого Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав очолить урочисті богослужіння в базиліці Святого Петра. А ми потребуватимемо часу, щоб підсумувати цей ювілейний рік.
За матеріалами Христини Потерейко,для пресслужби Львівської архиєпархії УГКЦ
