У Львові впродовж червня триває молитва перед іконою авторства Софії Шептицької
Упродовж червня з понеділка по п’ятницю після Божественної Літургії о 18:00, у неділю — після вечірні о 17:00 в архикатедральному соборі Святого Юра у Львові триває Молебень до Христа Чоловіколюбця перед іконою «Найсвятіше Серце Христове», авторства матері праведного митрополита Андрея — Софії Фредро-Шептицької.
Як відомо, Софія з Фредрів Шептицька мала неабиякий художній хист. Її малярські праці були переважно на релігійну тематику. Також вона створила кілька портретів своїх рідних та автопортрети, малювала родинну садибу. На превеликий жаль, більшість із робіт Софії Шептицької більшовики знищили 1939 року, спаливши родинний маєток Шептицьких у Прилбичах.
Збереглася її робота «Найсвятіше Серце Христове». Софія Фредро-Шептицька намалювала образ у 1878 році, після народження сьомого й останнього сина — Леона, наймолодшого брата митрополита Андрея. Образ первісно перебував у храмі Пресвятої Тройці, поряд іродинним селом Шептицьких Прилбичі, у селі Брухналь (тепер — Тарновиця) Яворівського району Львівської області, де в серпні 1865 року був охрещений Роман Марія Александр Шептицький — майбутній митрополит Андрей.
17 січня 1901 року, коли Андрей Шептицький став митрополитом, мама подарувала йому цей образ. Ікону митрополит Андрей забрав із собою у Митрополичі палати на Святоюрську гору, де образ зберігався до 1946 року, до часу ліквідації УГКЦ. Після 1946 року її доля була невідома.
У 1990 році, після легалізації УГКЦ, виявилося, що в Митрополичих палатах на Святоюрській горі зберігається якась цілком невідома робота Софії Фредро «Христос-Пастир», де був зображений Ісус, який у руках тримає ягнятко.
У 2012 році цю ікону віддали на реставрацію у майстерню монахів-студитів. Під час детальної експертизи й дослідження реставратори виявили, що під зображенням є інше. Коли фахівці зняли верхній шар, то побачили «Найсвятіше серце Христове» — образ, який так довго вважався втраченим.
З яких причин і чому замалювали в радянський час «Найсвятіше серце Христове» і подали ягнятко, — Невідомо. Можливо, щоби зберегти від знищення чи у зв’язку з тим, що у східній традиції немає вшанування серця Христового, як це є у західній.
Після реставрації ікона зберігається у Митрополичих палатах на Святоюрській горі, а протягом червня традиційно виставляється в архикатедральному соборі Святого Юрія для почитання, оскільки в червні Церква присвячує велику увагу молитвам до Христа-Чоловіколюбця, молячись Молебні до Христа.
Департамент інформації УГКЦза матеріалами пресслужби Львівської архиєпархії
