Проповідь Блаженнішого Святослава в Гданську у свято Собору архистратига Михаїла та інших небесних безтілесних сил
Гданськ, 8 листопада 2024 року
…То що той чоловік, що згадуєш про нього,
або людська істота, що про неї дбаєш.
Мало чим зменшив єси його від ангелів,
славою й честю увінчав його (Пс. 8, 5–6).
Преосвященний владико Аркадію!
Всесвітліші та всечесні отці!
Преподобні сестри!
Дорогі діти, дорога молоде!
Дорога наша українська громадо у Гданську!
Дорогі учасники цієї зустрічі, які по вінця виповнили цей прокатедральний собор!
Дорогі брати і сестри, які з нами моляться за допомогою сучасних засобів комунікації!
Дорогі в Христі!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні Христова Церква святкує особливе свято — Собор архистратига Михаїла та інших небесних безтілесних сил. Слово «собор» означає зібрання всіх ангельських чинів, насельників невидимого для людського ока світу.
Церква допомагає нам нині відкрити якусь невидиму дійсність, яку ми, не бачачи, часто недооцінюємо або забуваємо. Світ ангелів є таким самим реальним, як і ті люди, що стоять довкола нас. Небесні сили, яких Господь Бог створив на початку світу, є до послуг людини. Кожен із нас має свого ангела-хоронителя, кожне місто, кожна країна перебувають під охороною окремого захисника з-посеред небесного воїнства безплотних сил.
Слово «ангел» означає «посланець», той, кого Бог послав саме до людини. Ангел отримує ім’я відповідно до місії, задля якої Господь посилає цього небесного духа до людини, на поміч їй. Проте цей ангельський світ такий таємничий! Ми знаємо про нього небагато. Святе Писання говорить про ангелів лише тоді, коли начебто відкриває віконечко в Божественний, невидимий світ самого Бога.
Запрошую вас послухати один із таємничих текстів Святого Письма Старого Завіту, який може дуже багато розповісти вам про ангелів і людську гідність. Псалом 8 описує захоплення псалмоспівця Божим створінням: «Коли на небеса спогляну, твір Твоїх пальців, на місяць та на зорі, що створив єси… [Боже] то що той чоловік, що згадуєш про нього, або людська істота, що про неї дбаєш. Мало чим зменшив єси його від ангелів, славою й честю увінчав його» (4–6).
Цікаво, що той гімн людині автор Послання до євреїв дослівно повторює в уривку, який ми щойно чули (Євр. 2, 6–8). Цей текст є таємничим саме тому, що каже про створення Богом людини: «Ти вчинив його малощо меншим від ангелів». Єврейський текст уживає слово «elohim», що є одним із Божих імен у Старому Заповіті. Тож Священне Писання наче підкреслює дивний містичний стосунок між Богом і людиною з одного боку та тілесною людиною і безтілесними ангелами — з іншого. Лише в лоні того подвійного співвідношення ми зможемо споглядати на велич і місце людини серед видимого і невидимого світу, з-посеред мешканців неба й землі.
Бог створив людину мало меншою за гідністю не від ангелів, а від самого себе, наділивши її своїм образом і своєю подобою. А через своїх ангельських посланців Він навідується до людини. Ті служителі мають на меті зберегти гідність людини як найвищого Божого створіння, бо Він її вінчав найбільшою славою і честю. Не в ангела захотів Син Божий воплотитися, щоб увійти і спасти світ, а саме в людину. І Богові в людській природі, за словами апостола, Отець Небесний підкорив світ грядущий (пор. Євр. 2, 5).
Ангели послані до нас для того, щоб ми не загубили того вінця слави Божої, якого поставив на кожну людину Творець під час нашого створення, — щоб не загубила гідності, яку Він нам дав і яка була відроджена в Ісусі Христі. Завдання тих небесних сил — помогти людині вберегтися від зла. Бо коли особа робить зло, то вчиняє злочин передусім проти себе самої, проти власної гідності. Зло завжди поневолює людину, позбавляє її свободи. Про небезпеку цього поневолення і рабство злого говорить апостол Петро, перестерігаючи перед нечестивими: «Вони обіцяють… волю, самі раби зіпсуття, бо хто ким був переможений, того він і невільником став» (ІІ Пт. 2, 19). Отож, посилаючи нам своїх ангелів, Господь Бог помагає нам встояти в боротьбі зі злом, обороняє свободу синів Божих, до якої нас кличе.
Тому ми сьогодні вглядаємося в особливу місію архистратига Михаїла, який з мечем Божого слова посланий нам на захист, щоб, як колись, кличем «Хто як Бог?» і тепер нищив перед нами ворога людського роду і всіх його служителів, які бажають забрати у нас вінець гідності людини і слави Божої.
«Нині сили небесні з нами невидимо служать» — ці слова Літургії розкривають нам небесний вимір кожної Служби Божої, яку ми зараз із вами в особливий спосіб святкуємо і переживаємо. Дивний Божий задум, що саме в це свято Господь Бог покликав мене з Києва до Гданська. В невидимий спосіб саме сьогодні через зібрання собору безплотних небесних сил і їхнє служіння Він розкриває нам той невидимий духовний зв’язок, який єднає українців в цьому місті й столиці України. Є щонайменше три виміри того невидимого духовного зв’язку.
Першим таким виявом єдності синів і дочок Хрещення святого Володимира є сам святий рівноапостольний князь. Дякую українській громаді, що тут, у Гданську, спорудила йому пам’ятник. І сьогодні він споглядає на Балтійське море, як із правобережжя святих Київських гір дивиться на хвилі нашого сивочолого Дніпра. Дар Хрещення у дніпровських водах назавжди сформував тотожність українців, які потім із рідної землі розлетілися, мов журавлі, по всьому світу. Це той дар відродження гідності та свободи, до якого і сьогодні кличе християнський український Божий люд наш Господь.
Є ще один цікавий невидимий зв’язок. Ми перебуваємо буквально за кількасот метрів від «Гданської сточні» — тієї брами, з якої почалося падіння комунізму у Східній Європі, коли люди, втомлені неправдою комуністичної брехні, сказали «досить» і відкрили християнську й людську гідність через рух польської «Солідарності». Це дуже нагадує мені наш київський Майдан — простір Революції гідності та свободи, який творять українці саме в солідарності, у єдності між собою. Саме Україна, яка відчула свою гідність і свободу, є запорукою того, що червоний дракон, який із москви знову зазіхає на цілий світ, більше ніколи не матиме сили.
Свого часу папа Венедикт сказав: «Той, хто усвідомив власну гідність і свободу, вже вчинив революцію». І сьогодні український народ віддає своє життя за гідність і свободу, за ті цінності, які є змістом європейської демократії, без яких Європа як цивілізація не має змісту і без яких європейська культура почне занепадати. Саме українці тепер обстоюють ці цінності й нагадують про це світові. Дві київські революції — Помаранчева й Революція гідності — вийшли на Майдан Незалежності в Києві саме у свято Архистратига Михаїла та собору інших небесних безтілесних сил.
І ще одне. Особливий духовний зв’язок зі світовим українством, зокрема з нашою громадою у Польщі, ми відчуваємо й тепер, в умовах цієї святотатської війни, коли свята українська земля знову стала полем бою між добром і злом. Я складаю подяку від імені киян архистратигові Михаїлові за те, що він охоронив Київ під час найтяжчих хвилин російської облоги на початку повномасштабного вторгнення. Архистратиг Михаїл є покровителем міста Києва. Можу більше сказати — я сьогодні живий стою тут, перед вами, саме через те, що небесні сили всім своїм собором підтримали українське військо в ті складні часи. Ми тоді не розгубилися, не налякалися росіян, які оточили Київ, бо знали, що правда і Божа сила завжди перемагають.
Пригадую, як у перші дні й тижні повномасштабного вторгнення багато людей у Києві казали, що бачили ангелів над нашим містом. Архистратиг Михаїл з усім своїм небесним воїнством став на захист золотоверхого Києва. Бачите, як багато духовної єдності сьогодні розкривається в цьому святі й у сьогоднішній події!
Ми сьогодні просимо: архистратигу Михаїле, як ти допоміг Ісусові Навинові та його війську здобути єрихонські мури в Старому Заповіті (пор. Іс. Нав. 5, 13–15), з усією силою небесного воїнства прийди сьогодні на поміч українським синам і донькам, які захищають Батьківщину. Поможи їм, підтримай нас, допоможи нам обстояти гідність і свободу, цінність людського життя в Україні та всюди у світі, де вона зазнає зневаги і де ллється кров!
Складаю вам щирі слова подяки за запрошення. Дякую, що при цьому соборі діє ця Капітула святого Володимира. Дякую, що я мав сьогодні до кого приїхати. Дякую всім вам, що тут борються за волю і гідність України. Дякую, що ви не забуваєте про Батьківщину, за неї молитеся, їй допомагаєте. Боретеся в тому місці, у якому можете це робити, і в такий спосіб, у який умієте і знаєте. Від імені золотоверхого Києва щиро вам дякуємо. Разом, за допомогою видимих і невидимих сил, які солідаризуються з Україною, ми вкотре хочемо сказати на весь світ: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться! Боже великий, єдиний, нам Україну храни! Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
