Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Різдва Христового
Радіймо, дякуймо Господу Богу за те, що Він є з нами, що народився в Україні. Де Бог — там центр світу, там повнота життя і радості.
Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість,
що буде радістю всього народу:
Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель,
Він же Христос-Господь (Лк. 2, 10–11).
Високопреосвященний Апостольський нунцію!
Преосвященні владики!
Преподобні та всечесні отці!
Преподобні брати і сестри в монашестві!
Дорога світова українська громадо, яка зараз молиться разом із нами за допомогою нашого «Живого телебачення»!
Дорогі парафіяни та гості Патріаршого собору!
Дорогі діти!
Дорога молоде!
Христос народився!
Цього особливого дня Різдва Христового радіє небо і земля, тому що Бог наблизився до людини. Він не тільки прийняв її тіло, а й узяв на себе її історію з усіма болями, стражданнями, страхами та непевністю. Сьогодні Бог стає силою, надією і благословенням людей усіх часів і народів.
Нинішнє Боже слово звіщає, що бідна, темна печера стає центром всесвіту і довкола неї все починає обертатися. Пастирі, які серед ночі сторожували своє стадо, почули звіщення радості з небес і знак здійснення всіх пророцтв Старого Заповіту й часу очікування в обличчі Дитини. Пророки начебто вкотре заговорили до серця тих пастирів: Бог хоче, щоб Його не боялися, а любили!
Сьогодні Син Божий дитячими ручками обіймає кожного, хто плаче і сумує. Він огортає темряву людини, яка потрапила в лабети смерті, і наповнює її небом, Божественним світлом. Тому кажуть нині Отці Церкви: Бог на землю зійшов, а людина на небо вийшла.
Ангели й люди разом радіють. Господь став, якщо говорити сучасною мовою, настільки солідарним із людиною, що взяв на себе всі наслідки її гріха, щоб їх знищити, розвіяти, — щоб забрати від людини смуток, а подарувати їй радість.
Євангеліє розповідає нам про Вифлеєм як про місце паломництва. Ми чули про те, як мудреці зі Сходу прийшли за світлом зорі, віднайшли довгождане провіщене Дитятко і поклонилися Йому.
Що означає поклонитися новонародженому Спасителеві? Сучасна людина не вміє поклонятися. Ми не розуміємо вповні цього жесту. Він асоціюється нам із пригніченням з боку сильнішого.
Поклонитися Божественному Дитяті означає Його прийняти, як Марія бере Його сьогодні на свої руки, означає чувати над Його життям, а також у цей день Різдва прийняти небесну радість.
Непростою була дорога до Вифлеєму нашого народу в ці трагічні, страшні часи війни. Йдучи до Різдва, ми себе питали: чи взагалі можливо радіти, святкувати, коли на наші голови щодня падають російські ракети, бомби та інші види сучасної смертоносної зброї? Чи можливим є світло серед такої темряви? Ми начебто почали боятися радості.
Та Боже слово каже нам нині: не бійтеся радіти, тому що радість, яку нам звіщає ангел, не має земного, людського походження, не пов’язана із земним миром чи достатком, а є великим Божим даром! Приймаючи нашого новонародженого Спасителя, поклоняючись Йому, приймімо радість, яку Він нам приносить! Це нам дуже потрібно в цей воєнний, непростий час.
Переживаючи гуманітарну кризу через війну, ми тішимося, що весь світ став із нами солідарним, почав нам допомагати, зокрема засобами оборони, завдяки яким ми можемо захищати життя. Та якщо ми радіємо, отримуючи підтримку від людей, то як має втішати нас допомога самого Бога! Ми повинні разом із небом і землею співати: з нами Бог! Не біймося прийняти ту радість, спішімо поклонитися новонародженому Спасителеві — і станемо сильнішими.
Увесь світ тепер ставить собі питання: у чому полягає секрет стійкості, мужності українського народу, який наважився протистояти несправедливому, набагато чисельнішому нападникові? Секретом нашої стійкості є сила Божа, яка постійно в нас народжується, оновлюється, проявляється навіть у нашій немічності, як про це сьогодні нам нагадує апостол Павло (пор. 2 Кор. 12, 9). А носієм сили Божої є лагідне і тендітне Боже Дитя, той знак, про який пастирі почули від ангелів із небес, «бо нібито немудре Боже — мудріше від людської мудрости, і немічне Боже міцніше від людської сили» (1 Кор. 1, 25).
Радіймо і ділімося радістю за допомогою прабатьківської коляди. Ще в часи комуністичного режиму наша коляда була певною формою соціально-політичного протесту, духовною зброєю, якої дуже боялася безбожницька влада. Колядували наші упівці в криївках, колядували сталінські в’язні на холодних просторах Сибіру, колядувала підпільна Церква… Зростаючи в тій радості, ми кріпилися, отримували необхідні засоби духовної боротьби для того, щоб перемогти. І ми перемогли. Бо де сьогодні ті, що затуляли рота українцеві, який колядує?! Щезли як роса на сонці!
Радіймо, дякуймо Господу Богу за те, що Він є з нами, що народився в Україні. Де Бог — там центр світу, там повнота життя і радості.
У цей радісний, світлий день Різдва Христового вітаємо вас із цим великим святом. Бажаємо вам веселих Різдвяних свят і благословенного Нового року, а також сили, щоб перемагати. Нехай це свято буде моментом відродження, відновлення нашої здатності розуміти, де є правда, за нею іти, їй поклонятися, як це зробили нині мудреці зі Сходу, і бути готовими за неї навіть постраждати, бо вона є джерелом сили.
Нехай наша різдвяна радість і коляда завітає до тих, хто стоїть на сторожі серед морозяних степів України, до наших військових. Вони подарували нам це свято, яке ворог хотів у нас вкрасти. Хай наші військові колядують, а наш багатостраждальний український народ хай тішиться разом із ними Богом, який народився між нами.
Ми просимо: Господи, як Ти прийшов у темну вифлеємську печеру, засмутивши й перемігши дітовбивцю Ірода, так прийди сьогодні до наших військовополонених, до в’язнів російського агресора, будь їхньою силою, надією та потіхою.
Вітаємо з Різдвом Христовим і хочемо поділитися силою небесної, різдвяної радості з нашими братами і сестрами на окупованих територіях. Думками й молитвами линемо до Донецька, Луганська, Запоріжжя, Мелітополя, який святкує Різдво без священників, до окупованого Бердянська, зокрема до наших «в’язнів Христа ради» отців Івана і Богдана. До вас, дорогі отці, посилаємо ангела, щоб він і вам сповістив: не бійтеся! Сповіщаю вам велику радість: сьогодні вам народився Спаситель! (пор. Лк. 2, 10).
Огортаємо словами радості й теплом, яке приходить із небес, усіх тих, кому сьогодні важко, у кого опускаються руки, хто оплакує своїх загиблих, рідних і близьких, усіх, кому ця війна зламала життя. Хочемо завітати з колядою до поранених воїнів і тих, хто живе й працює для перемоги. Хай цю коляду підхоплять наші волонтери і понесуть у холодні, щойно звільнені міста й села нашої Харківщини та Херсонщини. Ми особливо маємо пам’ятати в молитві про наших братів і сестер у Криму. До наших кримських парафій засилаємо з Києва різдвяну радість.
Нехай Господь Бог щедро благословить усім вам цей день. Нехай забере ваш смуток і вашу тривогу. Нехай буде вашим світлом і вашою надією. Сьогодні разом із пророком Ісаєю ми хочемо сказати на весь світ: «З нами Бог!» (8, 10).
Христос народився!
† СВЯТОСЛАВ
