Проповідь Блаженнішого Святослава у 8-му неділю після Зіслання Святого Духа
«...ти мене підбадьорив, вливши в мою душу силу»
(Пс. 138 (137), 3)
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні Святе Євангеліє показує нам Ісуса Христа, який годує народ у пустелі (Мт. 14, 14–22). Цікаво, що коли ми вслухаємося не тільки у глибину цього Божого слова, а й у навчання святих Отців Церкви, то почуємо, що йдеться не просто про якесь дивне помноження земних харчів, а про щось набагато глибше. У цій події побачимо ікону Старого Завіту, ба більше — сповнення Закону і пророків.
Святий Іван Золотоустий вказує на те, що Ісус Христос робить три жести. Ми дуже часто звертаємо увагу тільки на третій. Він каже, що Христос змилосердився, вигоїв, зцілив усяку недугу, а потім довершив усе те, чого люди очікували, чого їм бракувало, годуванням цим хлібом, який дивно помножився (пор.: Гомілія 49 на Євангелія від Матея).
Звернімо увагу на одне слово. Воно надзвичайно важливе, бо є ключем до розуміння цієї події — «розламав». Це — той третій жест Ісуса. Святий Августин говорить, що слово «розламав» тут означає не просто поділити хліб, а відкрити зміст. Він каже, що пʼять хлібів — це пʼять книг Мойсея зі Старого Завіту. Коли їх пояснюють, вони, немов переламані, породжують безліч книг, тобто відкриваються та розгортаються. І Господь, навчаючи народ у пустелі, начебто розкриває і розламує, розгортає і відкриває внутрішній зміст Закону та пророків (пор.: Sermo 130).
Бачимо, що Христос тут показує, що вся історія Божого народу в пустелі за часу Мойсея була лише дорогою підготування до цієї події, яку ми тут досвідчуємо. Христос розламує слово Боже, у такий спосіб відкриваючи його внутрішній зміст, а відтак на тому зламі зʼявляється нова іскорка, нове життя, живе Слово, яке відкриває зміст особи Ісуса Христа. Цікаво, що подібний жест ламання, який буде прерогативою Агнця Божого, ми побачимо у книзі Одкровення, коли тільки Агнець матиме можливість зламати сім печатей таємничого сувою, у якому захований зміст усієї історії світу і людства (Од. 5–6). Зламати — означає відкрити, обʼявити внутрішній сенс.
Христос ставить перед учнями дуже дивне завдання. Він каже їм зробити те, що по-людськи є неможливим. Однак цей жест ламання хліба Він теж виявляє як момент помноження. Цікаво, що тут розламати хліб означає відкрити зміст того хліба, який дає Христос, у чудесний спосіб помножуючи його. Він каже учням: «Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти» (Мт. 14, 16).
Але щоби сповнити те, до чого закликає учнів, Христос просить, щоби спочатку вони дали Йому в руки те, що мають. Христос не просто ламає хліб — Він відкриває зміст власного життя: Він не просто новий Мойсей, який дав хліб із неба в пустині людям своїм, а сам Господь-Вседержитель, якій віддасть самого себе задля життя світу. Народ слухав спочатку Його слово, яким Він вияснював Писання, люди досвідчили Боже милосердя та зцілення своїх недуг, коли Господь їм розламав Боже слово (пор.: Мт. 14, 14), а тепер бачимо ламання хліба як відкриття внутрішнього змісту і сили самого Сина Божого, Ісуса Христа, бо Він є тим небесним хлібом, який прийшов на землю, щоб нагодувати свій народ.
Цікаво, що в Божественній Літургії ми бачимо два моменти ламання: перший — читання, слухання, пояснення Божого слова, а другий — коли Христос знову приходить до нас, щоб розламати свій хліб, щоб нагодувати нас сьогодні своїм Тілом і своєю Кровʼю. Тут ламання хліба має виразно євхаристійний зміст і характер таїнственної присутності Ісуса Христа між своїм народом.
Дуже часто в сучасному світі ми бачимо надламану людину, надламане людське життя. Ця війна багатьом поламала життя! Але коли Господь Бог просить: «Дай Мені в руки те, що маєш», момент надламання життя людини в руках Ісуса може бути моментом відкриття його змісту та помноження його сили! Тоді відбувається те чудо, про яке чуємо в сьогоднішньому євангельському уривку: Христос візьме це життя у свої руки, поблагословить його, піднявши свої очі до неба, і поверне його назад своїм учням уже переміненим і помноженим! Людина на тому зламі побачить не занепад, не свою неміч, смерть, а на зламі свого життя вона побачить його нову іскорку й невідому досі нову силу. Христос приходить до нас, щоб нагодувати своїм хлібом, обʼявити, розкрити, розламати нам своє вічне Слово і подати це нам як поживу життя вічного. Тому каже псалмоспівець: »… ти мене підбадьорив, вливши в мою душу силу» (Пс. 138 (137), 3).
Момент надламу у Христових руках перетворюється на моментом зміцнення. Момент навіть найбільшого відчуття власної немочі може перетворитися на новий початок і помноження не тільки власного розуміння, знання, а сили в душі.
Тому сьогоднішня Божественна Літургія є унікальним запрошенням Господа Бога, нашого Спасителя, сісти поруч із тими людьми, які сіли тоді на траву і від апостолів прийняли помножений хліб. Сісти, щоб почути Боже слово. Сісти, щоб наповнитися Божою силою. Сісти, щоби віддати в руки Господа ті маленькі засоби, ті ресурси, які маємо, і дозволити Йому розламати навіть власні думки, ідеї, сили. Бо той момент ламання перетвориться на момент зміцнення, відродження, стійкості й помноження.
Нехай Господь Бог помножить хліби для нашого народу. Нехай ця таємниця надламаного життя, розуміння, але надламаного для нас Божого слова і Його хліба буде моментом скріплення та сили нашого народу, нашої Церкви. Бо в Ньому, у нашому Спасителеві, джерело нашої стійкості, кріпості і надія на нашу перемогу. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
† СВЯТОСЛАВ
Фото з архіву
