Проповідь Блаженнішого Святослава під час Молебню у другу річницю повномасштабної війни росії проти України
Два роки безперервного чуда… Бог присутній серед своїх людей…
Преосвященний владико!
Всечесні отці!
Преподобні сестри!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Цим Молебнем за перемогу України і справедливий мир на нашій землі ми розпочинаємо тут, у серці нашої Церкви, у Патріаршому соборі в Києві, цілоденне молитовне стояння.
Це стояння має кілька особливостей. Насамперед, воно є вселенським. З нами зараз єднаються в молитві українці в різних частинах земної кулі, усюди, де б’ється українське серце: на Заході, Сході, Півдні, Півночі та в Центрі України. Особливо я хочу згадати наших братів і сестер на окупованих територіях, для яких молитва онлайн — це єдиний спосіб поєднатися зі своєю Церквою в молитві до Бога. Це молитовне стояння підхоплюють: Росія, Казахстан, Західна Європа, Сполучені Штати Америки і Канада, Бразилія і Аргентина, Австралія та наші вірні в Об’єднаних Арабських Еміратах, на Святій землі, в Лівані та на Кіпрі. Це справді вселенська молитва. Чому ми називаємо цю молитву стоянням? Деякі наші парафії та єпархії розпочинають безперервну молитву, аж доки Україна не переможе. Так важливо відповісти на заклик Синоду наших владик і цей скорботний день, 24 лютого, пережити в молитві й пості.
Нині перед нашими очима мимоволі постають жахливі кадри 24 лютого 2022 року… Палає столиця України, над нашим Патріаршим собором кружляють ворожі гелікоптери… Ось-ось Київ мав потрапити в оточення і нас мало не стати. Того дня наш собор дивним чином почав наповнюватися людьми і перетворився на Ноїв ковчег, до якого з околиць зійшлися люди шукати порятунку.
Проте ми згадуємо не тільки один день. Переглядаємо своїм молитовним поглядом два роки цієї жахливої війни. І бачимо живого Бога, присутнього між нами. Якби не чудесне Господнє втручання, ми б, мабуть, не були живі й не могли молитися. Якби не жертовність наших воїнів, то золотоверхий Київ сьогодні б мав зовсім інший вигляд. Два роки безперервного чуда… Бог присутній серед своїх людей…
Ми переживаємо щось подібне до того, що досвідчив Мойсей на горі Синай. Він казав: «Боже, покажи мені Твоє обличчя». А Господь йому відповів: «Не можеш бачити Моє обличчя і лишитися живим» (пор. Вих. 33, 18–23), об’явивши свою славу лише зі спини, наче проходячи перед очима Мойсея. Ми теж бачили, як Господня слава проходила між нами впродовж тих двох років. Часом ми питали: «Боже, де Ти є, коли нам тяжко, боляче? Ми втрачаємо найрідніших. День за днем систематично руйнують світ, у якому ми живемо». Наче відповідаючи нам, святий Августин каже: «Хочеш побачити Бога близько біля себе і в собі — люби! Бог є любов» (пор. Disc 21, 1–4). Ми бачили величезну любов до Батьківщини, до наших рідних і близьких, до тих, кому було найтяжче, хто втратив усе (одним із прикладів такої любові є соціальне служіння нашої Церкви). У цій діяльній любові України ми бачимо сьогодні живо присутнього Бога.
Нам важливо відчути Божу присутність зокрема тоді, коли в нас опускаються руки, — Божа сила нам їх підійме. Нам важливо відчути Божу присутню в собі, коли нам здається, що ми вже витратили всі сили, коли ми знеохотилися. Божа сила об’являється в цьому нашому безсиллі, у них наших немочах, як каже нам апостол Павло (пор. II Кор. 11, 21–129).
Під час цього стоянння ми передусім підносимо до Бога молитву подяки. Дякуємо Йому за стійкість України, яка здивувала світ. Дякуємо Йому за дари, які ми отримали впродовж цих двох років, — за дари знані й незнані, явні й неявні. Деякі з них ми, можливо, побачимо лише з часом, із певної історичної відстані. Дякуємо Йому за те, що ми живі й можемо далі служити нашій Церкві та нашому народові, як вчив нас світлої пам’яті патріарх Любомир. Дякуємо Йому за наших героїчних воїнів, на плечі яких упав найбільший тягар війни. Ми за них сьогодні молимося. Просимо, щоб Бог, зокрема цього дня молитовного стояння, послав їм архистратига Михаїла з усім небесним військом, який би перетворив їх на воїнів світла й перед обличчям яких втікала б будь-яка темрява, ворожа неправда і сила. Молимося за всіх полеглих, які віддали життя на полі бою, і всіх невинно убієнних. Вічна їм пам’ять!
Дякуємо Господу Богу за мільйони українців, котрі взялися до праці, щоб рятувати людське життя: волонтерів, медиків, простих людей, які часто віддали потребуючим все, що мали, і довірилися Богові, що Він подбає про них і про їхнє життя. Пам’ятаємо в молитві про тих, хто працює у службі надзвичайних ситуацій, про енергетиків та про всіх «невтомних мурашок», які захищають Україну на своєму фронті. Дякуємо Тобі, Боже, за них.
Дякуємо за друзів України в різних країнах світу, які не втомилися нам допомагати і нас підтримувати. Дякуємо за кожного з них сьогодні тут, перед Твоїм обличчям, Господи.
Підносимо до Господа також молитву прохання. Просимо, Боже, який присутній між нами, крокує дорогами сучасної історії разом зі зболеним українським народом і кличе нас до свободи, дай нам повірити в Тебе! Боже, захисти від смертоносних ударів наші міста і села! Українські повстанці говорили, що людина стріляє, а Бог кулі носить. Господи, порятуй нас перед лицем жахливого, вбивчого ворога!
Промовляємо нині молитву заступництва за тих, хто оплакує втрату рідних, за сім’ї, які доглядають важко поранених чоловіків, синів і дочок, за тих, що не можуть спати вночі, бо не знають нічого про близьку людина, яка пропала безвісти. Молимося за наших хлопців у полоні, щоб якнайшвидше вони повернулися додому. Серед них є наші мужні ісповідники віри, два редемптористи з Бердянська — отці Богдан Гелета та Іван Левицький.
Підносимо сьогодні до Господа молитву прослави. Боже, будь прославлений в Україні, явивши Твою силу через нас. Хай Твоя слава засяє на весь світ. Хай станеться те, про що ми молимося щодня в молитві «Отче наш»: нехай святиться Твоє ім’я в нас, Твоїх дітях. Хай Твоя сила і слава принесуть Україні мир, надію і приведуть нас до перемоги. Амінь.
† СВЯТОСЛАВ
