Молитву за Україну в межах молитовної ініціативи католиків Європи провели в Німеччині

Слово апостольського екзарха для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії владики Богдана Дзюраха в час молитовного стояння за Україну

Ми сьогодні стоїмо під хрестом Господнім, бо сьогодні Католицька Церква, згідно григоріанського календаря, святкує свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Ми стоїмо також під хрестом історичної долі нашого українського народу. Розуміємо і визнаємо у тому нашому хресті національному хрест Господній. Сьогодні перед нашими духовними очима постає євангельський образ хреста Голгофи, на якому був розп’ятий наш Спаситель. Той хрест, який був поставлений на найвищій вершині світу — на вершині відкуплення і спасіння. Там, де була пролита невинна кров нашого Спасителя, там започаткувалося джерело нового життя. І ми віримо, і знаємо, що там де проливається невинна кров українців, там започатковується нове майбутнє, нове життя, оновлене майбутнє нашого народу. Ми, стоячи тут в молитві, пізнаємо також поруч себе інших людей, які разом з нами моляться, разом з нами стоять під хрестом, разом з нами споглядають на хрест Господній і на хрест нашого народу.

В євангелії ми читаємо, що під хрестом Господнім стояла Пречиста Діва Марія, мати Ісуса, і був улюблений учень Йоан, вірний аж до кінця. Ми під нашим хрестом теж пізнаємо присутність цілої Католицької Церкви Матері та пізнаємо її улюблених дітей — синів і дочок Христової Церкви, які разом з нами виявляють вірність, співчуття, милосердя і солідарність з нашим народом.

Ми сьогодні маємо ті самі почуття, які були в серцях Пречистої Діви Марії і святого Йоана. Це передусім велике співчуття. Так як Пречиста Діва Марія, Йоан Богослов і жінки мироносиці не могли зупинити того насилля, вони могли тільки співчувати, і бути поряд. Так само ми, не маючи можливості зупинити це велике зло, ми можемо стояти сьогодні поряд з кожною страждаючою людиною в Україні і виявляти їм наше співчуття, милосердя і солідарність.

Інші почуття — це почуття глибокої віри. Віри в те, що через ці криваві події, Господь пише свою історію, історію Спасіння, що Страсна п’ятниця не буде останньою сторінкою історії нашого народу, так само як вона не стала останньою сторінкою земного життя нашого Спасителя. А після Страсної п’ятниці обов’язково настане світанок Воскресіння.

Третє почуття — це почуття тихої і повної довіри молитви в благанні до Господа. Ми сьогодні молимося за тих, хто носить в своєму тілі і своїй душі рани цієї жахливої війни. Молимося за наших поранених, за родини загиблих, молимося за душі тих, хто віддав своє життя за волю і незалежність України. Ми молимося за наших захисників і захисниць, які стоять в глибокій вірі, сповнені великої любові до рідної землі, до рідного народу. Вони цю любов не декларують на словах, вони її показують своїми ділами. Перед ними схиляємо голови і їх запевняємо у наших молитвах.

Ми сьогодні молимося за всіх страждаючих, за тих, хто був змушений покинути рідні домівки, хто зараз перебуває під окупацією, хто відчуває на собі болючі погляди, ненависть і зло агресора. Ми линемо думкою і молитвою до казиматів, до підвалів, там де томляться і страждають наші полонені, благаючи, щоб Господь послав їм ангела-визволителя, котрий виведе їх на свободу і поверне до їхніх родин. Ми молимося за всіх, кого діткнуло сьогодні велике горе і просимо у Господа благословення ласки витривання в доброму аж до кінця, щоб серце кожного українця і кожної українки було сповнене любові і Божої благодаті. Щоб до того серця не мали доступу ані ненависть, ані бажання помсти, ніяке зло. Щоб в тому серці започатковувалася наша перемога, перемога воскреслого Христа у нашому народі.

Але, ми також, стоячи на Голгофі під хрестом, споглядаємо і бачимо сліпих виконавців злочинних наказів і самих злочинців, які ці накази віддавали. Нам тяжко споглядати на них, бо бачимо як темрява огорнула їхнє єство, душі, серця і совість. Совість, яка є вбита їхніми рішеннями і вчинками. Все ж, як віруючі люди, ми разом з Ісусом і його словами шепочемо до Отця Небесного: «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять». Прости і дай ласку опам’ятання і навернення.

Молимося за нашу землю, за нашу Батьківщину, за нашу державу, за наш народ і його провідників, за його духівників, за кожного брата і за кожну сестру, рідних нам по духу, по крові і плоті. Нехай Господь зішле свою милість і благолать, нехай дарує нашій Батьківщині мир, і благословить нас своїм небесним миром.