Глава УГКЦ: «Пити чашу Христову, хреститися Його хрещенням означає брати участь у Його місії»

6 квітня 2025, 13:59 483

Ми сьогодні молимося за невинно убієнних, які до кінця випили чашу страждань, терпінь, навіть смерті, але знаємо, що це — чаша, у якій є життя і Воскресіння. Ми сьогодні обіймаємо нашою молитвою усіх рідних і близьких. Хочемо до них донести не тільки слова, а й діла підтримки, допомоги, помочі й бути сьогодні, в тих жахливих обставинах, руками Божими, які спішать рятувати людське життя. На цьому у п’яту неділю Великого посту, 6 квітня 2025 року, під час Літургії в Патріаршому соборі в Києві наголосив Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав.

Глава УГКЦ: «Пити чашу Христову, хреститися Його хрещенням означає брати участь у Його місії»

Виголошуючи проповідь, Блаженніший Святослав зазначив, що сьогоднішнє Євангеліє «вказує нам на Ісуса Христа, який іде до Єрусалиму. Кінцем цієї подорожі буде пасхальне таїнство — страждання, смерть і воскресіння».

За словами Патріарха, йдучи до Єрусалиму зі своїми учнями, «Христос іде вмирати, а вони — панувати. Христос іде, щоби бути зневаженим, впокореним, а вони хочуть купатися в земній славі. Вони думають, що Христос буде тільки земним, політичним месію і володарем, а Він, виявляється, — Син Божий, який відкриє двері життя та воскресіння людям усіх часів і народів».

Відтак він нагадав про «патріарха Авраама, який ішов до тої самої гори, на якій згодом повстане Єрусалим, із сином Ісааком, щоби принести його в жертву».

«Авраам думав, що це він має принести жертву Богові, а стається навпаки — Бог Отець хоче принести в жертву свого єдинородного Сина. Ісаак іде й несе на плечах дрова для всепалення, а за кілька днів ми побачимо Ісуса Христа, який нестиме на плечах свій хрест», — додав Глава УГКЦ.

Порівнюючи ці події, Блаженніший Святослав підсумував, що «розмова про цю жертву, яку не так людина Богові, як Бог людині хоче принести для її спасіння».

Пояснюючи слова «пити чашу Христову», Предстоятель зазначив, що «сьогодні Бог не має інших рук, як твої руки, щоб звершувати служіння. Сьогодні Бог не має інших ніг, які б могли ходити людськими стежками і кликати людей за собою, як твої ноги. Господь Бог сьогодні не має інших уст для того, щоби промовляти до людей, як твої уста».

«Пити чашу Христову і хреститися Його хрещенням означає те, що, ми, християни, причасники цієї чаші, є чи не єдиною Біблією, яку сьогодні ще читають люди. Ми з вами, беручи участь у служінні самого Христа, стаємо останнім посланням Слова Божого до людини — не словами, а ділами», — пояснив Глава УГКЦ.

Відтак він додав, що «пити чашу Христову досвідчило багато наших волонтерів, які впродовж тих 3 років жахливої війни невпинно несли допомогу людям у різних частинах України, допомагали харчами, приходили, щоб допомогти евакуювати людей».

«Вони справді відчули, що їхні руки стають Божими руками, які рятують, дають життя. Тоді тільки вони зрозуміли, що Син чоловічий прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати своє життя, як викуп за багатьох. Пити чашу Христову, Його хрещенням хреститися означає брати участь у Його місії, у Його ділі спасіння людини, яке Він хоче нині учинити через нас», — наголосив проповідник.

Блаженніший Святослав виголосив, що «сьогодні вся Україна оголосила день жалоби за невинно убієнними нашими братами і сестрами у Кривому Розі. Ми знаємо, що щонайменше є 18 загиблих, половина з яких — діти. Ми знаємо про 75 постраждалих, коли ворог балістичною ракетою вдарив у житловий квартал. У Києві, мабуть, усі прокинулися від вибухів і бачили, як сьогодні зранку палав наш любий святий град Київ».

«Сьогодні, споглядаючи на Христа, який іде у Єрусалим, запитаймо себе: якою дорогою я йду до Пасхи. Нехай цей наш час паломництва до Пасхи буде часом усвідомлення нашої участі не тільки у стражданнях Христа, а й у Його триденному і славному Воскресінні», — побажав Отець і Глава УГКЦ.

Завершуючи Літургію, Блаженніший Святослав привітав подружні пари спільноти Подружніх зустрічей, які приїхали зі своїми духівниками, висловивши слова вдячності за те, що «Боже слово записане не чорнилом на папері, а в особистому подружньому життя християнських родин».