EN

«Бути військовим капеланом — це бути островом, на який військові можуть прийти і відпочити», — отець Ігор Табака

18 квітня 2024, 11:20 64

Отець Ігор Табака — військовий капелан, священник Харківського екзархату УГКЦ, родом із Львівщини. У 2006 році закінчив Філософсько-богословський факультет Українського католицького університету. Упродовж 10 років війни росії проти України отець Ігор перебуває поруч з українськими військовими, підтримує їх та цивільних людей, які постраждали через російські обстріли, у ці надскладні часи.

«Бути військовим капеланом — це бути островом, на який військові можуть прийти і відпочити», — отець Ігор Табака
Отець Ігор Табака (фото: Синод єпископів УГКЦ)

Нещодавно отець Ігор став героєм фільму від «Живого Телебачення» під назвою «Обличчя живої Церкви». Так сталося, що напередодні прем’єри о. Ігор отримав поранення, 11 квітня його прооперували, вийняли з його тіла осколок. Тепер він проходить період відновлення.

Свою капеланську діяльність отець Ігор почав після початку війни у 2014 році. А у 2017 став штатним капеланом Національної гвардії в Харкові.

«З військовим мені завжди подобалося працювати, — каже отець. — Будучи у семінарії, я дивився з тихою заздрістю на тих братів, які їздили до військових. Не знаю, чому мене завжди приваблювала армія. Хотів служити, бути танкістом».


Джерело фото: Facebook-сторінка о. Ігоря Табаки

Про своє капеланське служіння отець каже: «Для мене бути військовим капеланом — це бути островом, на який військові можуть прийти і відпочити. Люди приходять з усім своїм багажем, виливають все на тебе і тоді йдуть далі. Я не боюся їм сказати, що мені також страшно. Тому що коли ти починаєш показувати, який крутий, — це фальш».


XVI Всеукраїнський з’їзд військових капеланів УГКЦ (фото: Facebook-сторінка о. Андрія Зелінського)

У програмі «Живого Телебачення» отець Ігор розповів про свою місію військового капелана та служіння на деокупованих територіях. Переглянути фільм можна за посиланням.

Ділимося з вами декількома важливими думками отця Ігоря та запрошуємо переглянути фільм повністю на YouTube-каналі «Живе телебачення».:

— В інформаційному просторі дуже багато інформації про руйнування, смерть… Все подається в ключі безнадійності. Мені ж хочеться показати, що попри це все — є перемога. Перемога в тому, що є життя.

- Мені страшно, коли я їду на передову. Розумію, що може статися будь-що. Зрештою, Христос теж боявся. Коли Він молився у Гетсиманському саду, Йому було страшно від того, що йде на смерть. Але Він пішов. Чому я, як його священник, не маю цього робити? Так, мені не хочеться помирати, як і нікому не хочеться. Хоча розумію, що від цього ми нікуди не дінемося.

Отець Ігор з дружиною Іриною (Фото: Facebook-сторінка Ірини Табаки)

- У мене був випадок, коли я зустрівся з одним офіцером, якого дуже поважаю. Ми з ним побачилися, сфотографувалися на мосту в Харкові. Через два тижні його поховав… Він не дочекався народження своєї дитини. Можливо, у той момент, коли я його поблагословив під час зустрічі, йому це було потрібно. Я не знаю… Якщо ти перед смертю комусь даси надію, значить виконав свою місію.

О. Ігор Табака, о. Юрій Галабуда та о. Андрій Зелінський (фото: Facebook-сторінка о. Андрія Зелінського)

— Сповідь, Літургія, причастя — три речі, які зцілюють. Чому сповідь? — Бо людина зцілюється духовно, морально і фізично. Сповідь — це унікальний ключ, який нам залишив Господь. Досвід сповіді потрібно пережити, щоб зрозуміти, що це таке. І це треба робити не після завершення війни, а вже зараз. І починати варто цивільним людям, адже вони є травмовані, заперечують війну, не приймають військових, зневажають війну… Якщо ми зцілимо суспільство, то ті, хто повернеться з війни, повернуться в адекватне суспільство, зрозуміють, для чого вони воювали. Вони зрозуміють, що життя триває і будуть жити. Без зцілення цивільного суспільства, ми не полікуємо наших військових.

УКУ

Дивіться також