Звернення Глави УГКЦ у 50-й день війни, 14 квітня 2022 року
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні 14 квітня 2022 року, 7-й тиждень і 50-й день війни, всенародного протистояння України російським окупантам. Знову цієї ночі Україною пливе людська кров. Тяжким обстрілам було піддано наш славний Харків. Місто, фактично, паралізоване, люди ось уже другий день перебувають у бомбосховищах. Обстрілів зазнав Миколаїв, увесь південь України. Стоїть героїчний Маріуполь.
Проте до сіл і містечок України прилетіли лелеки і над згарищами, над понівеченими будинками, над новими цвинтарями будують свої гнізда. Приходить весна, життя продовжується. Українці вміють виживати і своєю життєздатністю, спроможністю вистояти проти війни дають надію. Це надія, яка випливає з віри у воскреслого Христа, у Пасху Господню, до якої ми готуємося. Україна стоїть. Україна живе. Україна бореться.
Сьогодні роздумаємо над сьомою Божою заповіддю, яка наказує: «Не кради!». Цією заповіддю, цим Божим законом Господь Бог захищає гідність людини як співтворця з Богом, як того, кому Він доручив своє творіння, — доручив це творіння доглядати, у ньому поратися, його розвивати. Цією Божою заповіддю Господь Бог захищає гідність і показує ціну людської праці, а відтак славу хлібороба, трударя, працівника, який користає із благословенної Богом праці та плодів своїх рук.
Той, хто не поважає праці ближнього, її плодів, приватної власності людини, той ніколи не втішатиметься добробутом. У країні, у якій зневажають добро іншої людини, ніколи не буде достатку.
Цими днями в Україні ми бачимо, як українці вміють ділитися своїм добром із тими, хто потребує допомоги. Відкривають простір власного достатку перед тими, хто опинився у скруті.
Водночас ми стали свідками тяжких злочинів проти гідності людини, яка вміє плодоносити своєю працею. Ми бачили, як окупанти довкола Києва, на Чернігівщині, готували людей до голоду, не давали їм можливості працювати, забороняли виходити на поля, які були заміновані, і просто цинічно вбивали домашню худобу. Ми бачили військові злочини мародерства, явного розбою, коли у вбитих і поранених українців забирали все майно, коли життя людини було менш цінним в очах окупантів, ніж те, що вони могли в цієї людини вкрасти. Український народ зневажає ці ганебні дії мародерів у покинутих будинках.
Нам відомо, що цим пограбованим майном торгують у Росії та Білорусі. Я хочу пригадати всім, що той, хто купує вкрадене чи награбоване, стає співучасником злочину. Вкрадена річ стає вугіллям у руках тих, хто його тримає, і палить ті руки. Такий народ, такі люди — злодії, ніколи не будуть мати Божого благословення і помруть у злиднях.
Ми сьогодні просимо Господа Бога поблагословити Україну добробутом і достатком, дати нам сили відбудувати все знищене, дати нам сили прогодувати дітей свого народу, дати нам сили, щоб ми могли запрацювати на своїй землі, яка готова дарувати нам щедрі плоди своєю силою і живучістю. Пошаною до чужого майна ми хочемо здобути і нашу перемогу. Боже, благослови Україну. Благослови всіх тих, які вміють шанувати чуже і мати своє. Боже, благослови наше військо, яке захищає життя і добробут України. Боже, благослови Україну як житницю Європи, як духовну скарбницю всього світу.
Благословення Господнє на вас, Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
