Звернення Глави УГКЦ у 342-й день війни, 31 січня 2023 року
Христос народився!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні вівторок, 31 січня 2023 року Божого, а в Україні вже 342-й день великої, повномасштабної війни.
Знову впродовж останньої доби від російських ударів, артилерії, бомб і ракет здригалася українська земля. Гинули люди. Знову маємо вбитих і поранених. Під потужний обстріл потрапила вчора наша Харківщина. Ворог ударив по Харківському, Чугуївському та Куп’янському районах. Знову є руйнування, кров і сльози на нашій багатостраждальний Харківщині. Теж під потужну атаку потрапила Запорізька область, близько 20 населених пунктів вчора постраждали від ударів російської зброї різного типу. Від артилерійських ударів здригалася наша Дніпропетровщина, зокрема Нікопольська громада. Упродовж останньої доби відбито атаки ворога біля 13 населених пунктів. Найбільш інтенсивні бойові дії ведуться далі на Донеччині та Луганщині.
Ми молимося за наших захисників, служимо тим, хто став жертвою цієї війни, огортаємо любов’ю і теплом усіх тих, хто залишився без домівки, хто отримав поранення. Супроводжуємо душпастирською опікою тих, кому ця війна зламала життя.
Але незважаючи на ці важкі обставини, ми дякуємо Господу Богу і Збройним силам України за те, що живі, що бачимо денне сонце і можемо служити Богові та рідному народові. Тому й цього морозного ранку кажемо: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Ми продовжуємо рухатися дорогою до єдності між християнами. Ми молимося за цю єдність, над нею працюємо, однак повинні пам’ятати, що цей рух за єдність у Київській Церкві має вже кількасотрічну історію.
Ми вчора згадували про те, що Київська Церква, яка народилася в хрещальних водах Дніпра за часів рівноапостольного князя Володимира, зберігала і зберігає пам’ять неподіленої Церкви першого тисячоліття. Тому історія Київської Церкви першої половини другого тисячоліття була позначена не тільки пошуком за єдністю між Церквами, поділ між якими тоді поглиблювався, а і її активною участю в об’єднавчих рухах, у житті і східного, і західного християнства. Місто Київ, яке лежало на перехресті торгових шляхів, культур, було відкрите до різних народів і намагалося жити з усіма в сопричасті та мирі.
Згадаймо сьогодні лише кілька важливих подій, які є своєрідними пам’ятками про пошук єдності між київськими християнами в ті часи. Зокрема, йдеться про участь митрополита Григорія Цамблака в Соборі в Констанці 1418 року та митрополита Ісидора у Флорентійському Соборі 1439 року. У серцях київських християн мало великий відголос оте єднання Флорентійського Собору, адже митрополит Ісидор усе зробив для того, щоб єднати Київську Церкву із Вселенським патріархатом та Церквою латинського обряду в Західній Європі.
Той пошук за втраченою єдністю крок за кроком вів до історичного звершення, яке сьогодні ми знаємо як Берестейське єднання 1596 року. Це єднання не вписується в категорії мислення про так званий уніатизм — ми їх відкидаємо. Під проводом свого митрополита весь єпископат Київської митрополії відновив сопричастя з Римською Апостольською столицею. Київська Церква майже в повному складі (не приступили до цієї доленосної соборної дійсності лише два наших західних єпископства — Львівське і Перемишльське) відновила сопричастя, яке вона розвивала, зберігала, усвідомлювала ще з часів Флорентійського єднання.
Нехай ці наші історичні пошуки за єдністю між християнами будуть для нас скарбом, який ми мусимо пізнати, переосмислити, а відтак правильно його застосувати в сучасних обставинах. Нехай спадок наших великих попередників допоможе нам сьогодні знайти шляхи до порозуміння, поєднання між християнами, зокрема в нашій рідній, українській хаті.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наших дівчат і хлопців на фронті! Боже, пошли нашому народові єдність, від якої ми отримуємо внутрішню духовну силу, щоб вистояти перед обличчям цього воєнного лихоліття! Боже, поблагослови нашу багатостраждальну Україну миром і єдністю між християнами і подай нам Твій справедливий, небесний, благословенний мир!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
Христос народився! Славімо Його!
