Звернення Глави УГКЦ у 334-й день війни, 23 січня 2023 року
Христос народився!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Cьогодні понеділок, 23 січня 2023 року, а в Україні вже 334-й день великої, повномасштабної війни, яку російський окупант приніс на нашу мирну землю.
Знову впродовж минулої доби здригалася українська земля під російськими бомбами і ракетами. Гинули люди. Багато болю і крові. Нові зруйновані міста і села.
Найбільш активні бойові дії йдуть на Донеччині та Луганщині. Ми щодня молимося за Збройні сили України, за дівчат і хлопців, які мужньо стримують атаки ворогів довкола міст Бахмута, Соледара та Авдіївки. Вчора ворог обстріляв із різного виду зброї, зокрема з артилерії, нашу багатостраждальну Харківщину. Знову є загиблі та поранені. Упродовж цієї ночі дуже активний обстріл пережила Нікопольщина на Дніпропетровщині. Ворог обстрілював житлові сектори з різного виду зброї, зокрема «Ураганами» і «Градами». Ми вже знаємо, що в деяких населених пунктах, як-от у Нікополі, люди бояться ночувати у своїх домівках. Хто має автомобіль, виїжджає на ніч у поле серед зими…
Здригалася також наша Запорізька область, яка знову пережила масований ракетний удар, що знищив чергові елементи критичної інфраструктури цієї області. Ми отримуємо щоразу тривожніші новини з окупованих територій. Продовжуються спроби окупантів проводити насильну мобілізацію серед місцевого населення, особливо серед тих, що спокусилися на отримання російського громадянства. Загострюється гуманітарна криза. Ворог робить усе, що може, аби витіснити українське населення з території, яку він окупував, зокрема на лівобережній Херсонщині та в Запорізькій області. Критична ситуація із медичним забезпеченням на цих територіях. Вчора ми отримали звістку, що росіяни розграбували центральну міську лікарню міста Скадовська: розбомбили її і вивезли всю медичну техніку. Велике місто позбавлене можливості отримати будь-яку медичну опіку.
Але незважаючи на ці трагедії, болі, страждання, Україна жива. Ми сьогодні дякуємо Господу Богу і Збройним силам України за те, що дарують нам життя, за те, що ми можемо далі жити і служити Всевишньому та рідному народові. Тому сьогодні ми вкотре заявляємо на весь світ: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Ми, християни, намагаємося справді усвідомити, як нам жити по-християнськи, бути християнами під час війни. Літургійно ми переживаємо час посвяття Богоявлення Господнього. Роздумуємо над змістом дару нашого Хрещення. Намагаємося зрозуміти, що наше Божественне усиновлення, Таїнство Хрещення і Миропомазання, з одного боку, є даром Божим, а з іншого — нашим життєвим завданням і покликання.
Останніми днями мені доводилося багато спілкуватися з нашими волонтерами. І ось одна з відомих волонтерок сказала таку фразу, яка для мене прозвучала як ісповідь християнської віри під час війни: «Під час війни вірити означає вижити». Той, хто вірить у Бога, має надію не на людські сили та можливості, а на надприродну силу Божу, яка проявляється навіть у нашому безсилі, у нашій немочі. І тому вірити в Бога означає бути здатним вижити в критичних умовах війни.
Ми, християни, маємо особливе покликання — не тільки отримати від Бога дар віри, а й ним ділитися з іншими. Це та місійність Христової Церкви, яка набирає сьогодні життєво необхідного значення. Свого часу святий папа Іван Павло ІІ сказав: «Якщо якась Церква не є місійною, то вона не є Церквою». Отож ми, християни, не можемо приховати, тримати лише для себе Божого дару, який від Нього отримали. Що більше ми ним ділимося з іншими, то більше нас Господь Бог обдаровує.
Тому ділімося секретом виживання та стійкості з тими, хто сьогодні розгублений, перебуває у відчаї, починає втрачати надію, у кого опустилися руки. Ділімося нашою вірою. Нехай наше Таїнство Хрещення і Миропомазання стане нашим життєвим завданням, через яке ми справді допоможемо багатьом безнадійним віднайти надію, а зневіреним віднайти віру в Бога, у Його могутню силу, яка нам допомагає. Таким чином ми, християни, зробимо свій внесок у перемогу України.
Боже, благослови Україну! Боже, благослови наш багатостраждальний народ! Боже, дякуємо Тобі за дар християнської віри, який ми отримали в нашому Хрещенні, дар віри батьків, який ми отримали ще у Хрещенні рівноапостольного князя Володимира. Дозволь нам на повну жити тим даром, у ньому зростати, ним перемагати! Боже, поблагослови наш багатостраждальний народ і нашу Батьківщину Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Христос народився! Славімо Його!
