Звернення Глави УГКЦ у 328-й день війни, 17 січня 2023 року
Христос народився!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Сьогодні вівторок, 17 січня 2023 року, а в Україні вже 328-й день великої, повномасштабної війни, яку російський загарбник приніс на нашу землю.
Таке загальне відчуття, що відбувається поступова ескалація цієї війни. Посилюються російські атаки не тільки на лінію фронту, а й на наші мирні міста і села. Палає наш Донбас, Луганська і Донецька області. Важкі бої йдуть довкола вже легендарних міст Авдіївки, Бахмута і Соледара. Наші військові мужньо тримають оборону проти ворога, який у багато разів чисельніший за наших захисників. Відповідно до ранкових повідомлень, за минулу добу українські військові відбили 20 атак російських окупантів на наші міста і села.
Вже не першу добу тривають рятувальні та пошукові роботи в пораненому місті Дніпрі. Ворог влучив ракетою, призначеною для знищення авіаносців, у багатоповерховий будинок, розтрощивши понад 200 квартир, у яких перебували люди. На сьогодні число загиблих, яких дістали з-під завалів, зросло до 40 осіб. Великий біль нині в Україні з цього приводу, але ми бачимо, що жодне наше місто чи село не може почуватися безпечно.
Ворог знаходить щоразу нові способи, щоб прицільно бити по цивільному населенню. Наш Херсон є мішенню чергової атаки росіян, які методично розстрілюють його лікарні. Цими днями було цинічно знищено дитячу лікарню. Ще раз нагадуємо всім, що такого типу злочини проти цивільного населення є порушенням міжнародного гуманітарного права, яке діє під час будь-якого військового конфлікту чи збройного протистояння.
Російський окупант здебільшого воює проти мирного населення України. Страждають українські діти — за них найбільше болить наше серце. Відповідно до повідомлень органів державної влади України, станом на 16 січня 336 дітей вважаються зниклими безвісти, 455 загинуло, 897 поранені. Але, Богу дякувати, 9 916 дітей вдалося знайти у цих буремних воєнних подіях в Україні.
Розпочинаємо цей день з подяки Господу Богу і Збройним силам України за те, що ми живі, що можемо стояти перед Божим обличчям, служити тим, хто найбільше потребує допомоги, рятувати гідність і життя людей. Хочемо знову заявити на весь світ: Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!
Цими днями Літургія нашої Церкви день за днем наближає нас до великого свята Богоявлення Господнього, Хрещення нашого Спасителя в річці Йордан. Традиція візантійської Церкви ставить свято Богоявлення на один п’єдестал із Різдвом Христовим. Ці два свята, справді, перегукуються між собою і один одного доповнюють, пояснюють.
Ми чули вчора, що тропар передсвяття Богоявлення звертається до землі, околиці надйордання закликом «Готуйся!», а до Йордану — «Прийми Владику, який іде хреститися». Сьогодні я б хотів роздумати над тим, що мають на увазі наші літургійні тексти, коли описують місце, обставини та жести того дивного акту Божого низходження в йорданські води.
На Утрені ми співали стихиру, яка проголошувала: «Велике і страшне це таїнство; Бог уподібнився до людей і, цілком не знаючи гріха, як винуватець, просить Івана, щоб Його хрестив у Йордані. Благословенний Ти, що прийшов, Боже наш, слава Тобі!».
Літургія підготування до цього свята ставить перед нашими очима Спасителя, який, як і в Різдві, упокорюється, низходить до людини. Те низходження Бога має також чіткі топографічні ознаки. Як відомо, річка Йордан протікає в тектонічному розламі земної кори і є найнижчим рівнем суші. Тож, ідучи до надйорданських околиць, наш Спаситель справді опускається. Те Його низходження в Різдві ми оспівували як таїнство воплочення Бога, який зійшов із небес на землю і став людиною. У йорданському Богоявленні начебто ще глибше відкривається зміст наслідків такого Божого низходження. Христос іде в Йордан, щоб хреститися. Коли ми чуємо сьогодні те слово в українській мові, то, можливо, вповні не розуміємо змісту того жесту. «Хреститися» в буквальному сенсі означає «зануритися». Христос іде, щоб зануритися в йорданські води. Проте цей жест занурення в хрещенні Івана означає очищення від гріхів, змиття нечистоти. І ось нинішня Літургія розкриває антиномію — як це можливо, щоб святий, безгрішний хрестився, щоб чистий просив ще якогось очищення?
Велике це таїнство… Бог Христос, Син Божий, цілковито не знаючи гріха, як винуватець, просить хрещення? Але, властиво, ми бачимо, що те Христове занурення в низходженні в йорданські води означає занурення Бога в людську історію, у людські обставини життя, — занурення чистого в наслідки гріха людини. Низходячи у води Йордану, просячи цього занурення від Івана, Він бере на себе гріхи людей. Можна образно сказати, що в Йордані багато людей хрестилися, омивалися, начебто залишали свої гріхи, а Христос, занурюючись, узяв їх на себе. Тому, коли Він вийде з води, із цього глибокого самоприниження, Іван скаже про Христа: «Ось Агнець Божий, який бере на себе гріхи світу!».
Занурення Христа у води Йордану є моментом, коли Він приходить, щоб узяти на себе наші провини, наслідки гріхів людства і, вмираючи на хресті, їх знищити. Сьогодні Він низходить у найнижчу топографічну точку суші — це наче провісник Його низходження в глибини підземні під час пасхального таїнства. А Його вихід із хрещальних вод Йордану — провісник Його воскресіння з мертвих. Велике це таїнство… Той, хто безгрішний, як винуватить, просить Івана, щоб хрестив Його у Йордані.
Господи, ми знаємо, що Ти сьогодні занурюєшся у своєму хрещенні в біль, страждання України. Ти береш на себе гріхи нашого народу, щоб нас омити. Ти, як винуватець, просиш хрещення замість тих, хто справді завинив. Ти — єдиний Святий, своєю святістю очищаєш нас, немічних людей. Дай нам силу, очисти нашу українську землю від усякої нечисті, особливо тієї, що несе смерть і розруху. Господи, Ти, що йдеш зануритися в йорданські води, будь благословенним, бо приходиш до нас як явлений нам у наших обставинах живий Бог.
Боже, благослови нашу українську землю, наше військо! Боже Ісусе Христе, Сину Божий, благослови нашу Батьківщину Твоїм справедливим, небесним миром!
Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
Христос народився! Славімо Його!
