Здійснюють єпископське служіння та свідчать про війну в Україні: українські єпископи на формаційних курсах у Ватикані
З 1 по 10 вересня неподалік Риму відбуваються формаційні курси для нововисвячених єпископів Католицької Церкви. Їх організовує Конгрегація у справах єпископів заради духовного та наукового вдосконалення архиєреїв, їхнього ознайомлення із життям Католицької Церкви сьогодні та знайомства із єпископським служінням у різних країнах світу. Такі зустрічі відбуваються щорічно, однак пандемія Covid-19 їх перервала. Тому цьогоріч відбулася перша така зустріч після карантинних обмежень, спричинених пандемією.
Серед 152 цьогорічних учасників з Української Греко-Католицької Церкви прибуло п’ятеро єпископів: владика Іван Кулик, єпарх Кам’янець-Подільський, владика Миколай Бичок, єпископ Мельбурнської єпархії Святих верховних апостолів Петра і Павла, владика Аркадій Трохановський, єпарх Ольштинсько-Гданський, владика Степан Сус, єпископ Курії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства, та владика Петро Лоза, єпископ-помічник Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ. Про те, для чого Католицька Церква організовує такі формаційні курси, як владики вчаться здійснювати єпископське служіння та розповідають світові правду про війну в Україні говоримо із владикою Миколаєм Бичком.
— Насамперед розкажіть, будь ласка, що це за формаційні курси для єпископів у Ватикані? Якою є головна тема цьогорічних зустрічей?
— Формаційні конференції для нововисвячених єпископів відбуваються неподалік від Риму у семінарії «Regina Apostolorum» [«Цариця Апостолів»], якою опікується Згромадження Легіонерів Христа. Такі курси відбуваються щорічно, однак були перервані через пандемію. Тому це перший формаційний захід для молодих єпископів після пандемії. Це місце відзначається великою територією, просторими приміщеннями та багатьма можливостями для проведення саме такого заходу. Ці курси організовуються Конгрегацією у справах єпископів.
— Як виглядають такі формаційні курси? Із чого вони складаються, окрім навчальної частини? Хто є доповідачами, чи пак, вчителями?
— Розпорядок дня під час курсів є надзвичайно насиченим. Кожен день розпочинається о 07:30 Утренею та Месою, яку завжди очолює хтось із кардиналів. Відтак слідує навчальна частина, яка складається із двох конференцій до обіду та двох конференцій опісля. На завершення дня ми маємо Вечірню, яку разом молимося.
Основна тема цьогорічних конференцій для молодих єпископів взята із загального процесу синодального шляху Церкви і присвячена йому. Кардинал Маріо Грек, архиєпископ Мальти, мав вступну доповідь, після чого відбулася праця у групах. Саме там ми побачили, що не лише Українська Греко-Католицька Церква сьогодні вже живе цим процесом синодальності, але й Мелхітська Церква, одна із Східних Католицьких Церков. Відтак це було підкреслено у подальшому підсумковому виступі після праці у групах: вже декілька Церков йдуть цим шляхом синодальності.
Також упродовж цих днів ми мали нагоду послухати доповідачів із різних Дикастерій. Серед них були Дикастерія у питаннях комунікації, Дикастерія у справах мирян та сім’ї, Конгрегація для Східних Католицьких Церков. Остання представила усім присутнім усі Східні Католицькі Церкви, які належать до Католицької Церкви.
Доповідачами здебільшого є кардинали та представники із різних дикастерій. Одним із важливих питань було лідерство: як бути правдивим єпископом та водночас лідером? Варто завжди пам’ятати про те, що лідерство полягає у тому, щоби організувати навколо себе добру команду людей, яка могла би йому допомагати проявляти власне лідерство.
Також було багато розмов про постпандемічний світ та виклики, пов’язані із ним. Наголошувалося на важливості піклування про інститут сім’ї та родини, розпочинаючи вже від катехизацій для дітей та продовжуючи через супровід подружь, які обрали цей стан, зважаючи на власне покликання.
Дикастарія із питань комунікації наголосила на тому, яку роль сьогодні має сама комунікація. Доповідачі заохотили єпископів мати прессекретарів, щоби з’являлися різні дописи у соцмережах чи новини на інтернет-сторінках, адже і в такий спосіб здійснюється проповідь Слова Божого.
— А чим ви займаєтеся поміж духовними конференціями? Чи передбачені якісь зустрічі та активності?
— 3 вересня усі владики, які є присутні на цих конференціях, мали можливість поїхати до базиліки Санта Марія Маджоре. Там ми помолилися Святу Месу, яку очолив кардинал Анджело де Донатіс.
4 вересня усі владики, які бажали бути присутніми на беатифікації папи Івана Павла І, мали можливість взяти участь у Месі, яку на площі Святого Петра очолив Святіший Отець Папа Франциск.
Українські владики на Месі з нагоди беатифікації папи Івана Павла І, 4 вересня 2022 року
4 вересня після обіду, о 15:00 год. владики-редемптористи мали нагоду провести офіційну зустріч із архимандритом Чину Найсвятішого Ізбавителя о. Майклом Брайлом. Під час цієї зустрічі ми також відвідали храм Святого Альфонса, у якому знаходиться оригінал ікони Матері Божої Неустанної Помочі. Саме перед цієї іконою владики мали окрему молитву на українській мові за мир в Україні.
8 вересня усі владики будуть мати Святу Месу у базиліці Святого Петра, яку очолить кардинал Марк Квілет. Опісля, об 11:30 год. відбудеться офіційна зустріч із Святішим Отцем, на якій ми, українські владики, хочемо подякувати Святішому Отцю за усі добрі діла, які він зробив заради підтримки України у цьому часі війни. Водночас ми хочемо наголосити на тому, щоби із уст Ватикану звучала правда про цю війну.
Зустріч українських владик у Курії Апостольського екзархату в Італії
— Очевидно, що у таких курсах беруть участь багато єпископів із усього світу. Зараз у вашій групі їх 150 осіб. Таким чином, це чудова нагода для знайомства та збагачення один одного. Чи вдалося вам із кимось познайомитися?
— Конференція католицьких єпископів, яка зараз відбувається у Римі, — це, перш за все, чудова нагода побачити цю вселенськість Католицької Церкви. Вона проявляється вже у першому моменті поселення: у місці, де я проживаю у цьому часі, можна побачити усю світову географію. Поблизу мене живуть представники Австралії, Колумбії, Сирії, Чилі, Канади, Лівану, Індії. Варто зауважити, що на цих формаційних курсах для молодих єпископів налічується 152 нововисвячених єпископи Католицької Церкви. Практично четверта частина із них — 45 єпископів належать до Східних Католицьких Церков.
Перерахувати усі нові знайомства із єпископами годі. Але нам роздали список усіх єпископів із їхніми контактними даними, тому ми будемо мати нагоду у майбутньому продовжувати контактувати між собою. Лише хочу відмітити, що мені особисто вдалося познайомитися із архиєпископом з Албанії та поспілкуватися із ним про його служіння, про присутність українців на його території. Також вдалося познайомитися із єпископом з Індії з Сиро-Маланкарської Церкви. Навіть вдалося нам віднайти спільних знайомих — єпископа, який зараз служить для Сиро-Малабарської Церкви в Австралії. Ще одне знайомство відбулося із архиєпископом, що здійснює своє служіння у Греції. Ми поспілкувалися про їхнє служіння серед православного світу, адже у Греції католики складають меншість. Та й багато інших знайомств відбулося за цей час, які стали дуже цінними щодо душпастирства та єпископського досвіду.
Українські владики під час відвідин прокатедральної базиліки Святої Софії у Римі (Італія)
— Теперішня ситуація в Україні вимагає від кожного із нас бути свідками війни та страждань українського народу. Як ви разом із іншими українськими єпископами здійснюєте це служіння під час формаційних курсів?
— Однозначно, що теперішня ситуація в Україні — ця жорстока війна є у всіх на слуху. Сьогодні на цих курсах є присутніми 5 єпископів із Української Греко-Католицької Церкви та двоє єпископів із Римо-Католицької Церкви в Україні. Кожного дня тема війни знову і знову підіймається. Ми також мали добру нагоду молитися разом за мир в Україні.
Якщо ж згадувати інші зустрічі із єпископами, була можливість поспілкуватися із єпископом із Халдейської Церкви в Іраку, який також поділився своїм досвідом пережиття війни. Зокрема війна в Іраку спровокувала дуже великий відтік біженців: перед війною налічувалося близько 2 млн християн, а сьогодні їх стало лише 250 тис. осіб. Він також відзначив, що зцілення ран війни триває роки, а навіть десятиліття.
Впродовж цих курсів для єпископів створена нагода для відвідин. Ми, українські єпископи, відвідали нашого екзарха в Італії владику Діонісія Ляховича. З нагоди річниці смерті ми також молилися у крипті, де похований патріарх Йосиф Сліпий.
Окрім того, на курсах присутні чотири єпископи, що належать до Чину редемптористів. Двоє з України — це я і владика Петро Лоза, із Словаччини є владика Мар’ян Пацек, та владика Брюс Левандовський, що є єпископом-помічником Балтиморської дієцезії. Усі разом ми відвідали наш монастир неподалік від Ватикану. Це сталося відразу після беатифікації папи Івана Павла І. Нам вдалося доволі тепло поспілкуватися із співбратами.
Молитва владик у прокатедральній базиліці Святої Софії у Римі (Італія)
Хочу поділитися однією історією. Цю просту історію розповів ігумен цього монастиря о. Петро Сулковський. Він розповів, що у його монастирі є декілька священників-в’єтнамців, що мають певний досвід служіння та продовжують навчатися на вищих студіях. Одного із цих священників надзвичайно вразив початок цієї війни. Він як в’єтнамець сам не може повернутися у свою країну, адже відразу після повернення його можуть арештувати і посадити у в’язницю. Тому він старається робити дуже багато добрих діл поза своєю країною. Коли розпочалася війна в Україні, він розпочав дуже активно збирати кошти для того, щоб підтримувати наших людей, надавати їм гуманітарну допомогу. Через свої прості заклики, через свої соціальні мережі йому вдалося назбирати понад 200 тис. євро. Священник із В’єтнаму сам назбирав таку суму. Це справді надихаюча історія про те, як одна людина, яка має бажання щось зробити, може послужити іншим людям.
— Яким чином єпископи із інших країн та Церков допомагають сьогодні українському народові у його протистоянні за наші спільні цінності?
— Щодо питання, як владики із інших країн допомагають Україні під час цієї війни, то наведу лише один промовистий приклад. Під час розмови із владикою Міланом Стріпачом, що є єпархом для Греко-Католицької Церкви у Хорватії, він зазначив, що йому вдалося зорганізувати вже декілька автобусів для наших військовослужбовців, які проходили лікування у цій країні та для їхніх родин заради духовної прощі та відпочинку до Меджугор’я. Владика самостійно усе організував та профінансував. Тому це також вагома допомога владик із інших єпархій чи дієцезій, які усе роблять для того, щоб зцілити ці рани війни.
— І наприкінці, у чому, на вашу думку, головне завдання єпископа у теперішньому часі?
— Основне завдання єпископа у сьогоднішньому світі — залишатися мужем молитви. Однак, це не може перешкоджати тому, щоби бути доступним та відкритим для людей. Водночас він повинен бути прикладом для своїх вірних, зокрема для молоді, адже усі ми знаємо, що «слова навчають, а приклад потягає». Тому живе свідчення Євангелія через приклад свого життя — це основне, що потягає багатьох людей.
Розмовляв о. Іван Вихор,Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
Персони
Владика Миколай БичокЄпископ Єпархії Святих верховних апостолів Петра і Павла із осідком у м. Мельбурн (Австралія)
