«Як поклонятися Богові? Бути людяним, бути милосердним, вміти бачити через барʼєри», — отець Ігор Цмоканич
Пропонуємо вашій увазі коментар о. Ігоря Цмоканича на євангельський текст неділі Самарянки. Він роздумує над уривком Євангелія від Івана 4, 5–42.
Прихід Господа нашого Ісуса Христа у світ настільки його змінив, що ми інколи навіть не усвідомлюємо до кінця цього великого перевороту. Для багатьох людей античність є золотою добою в історії людства, однак саме Євангеліє зробило наш світ більш людяним.
Велика переміна, зроблена християнством, зокрема виявляється в тому, що деякі слова докорінно змінили своє значення. І тепер, щоби зрозуміти Євангеліє, потрібно повернутися до їхнього первісного значення. Так, наприклад, коли ми чуємо слово «митар», то це слово, особливо завдяки притчі про фарисея і митаря, має для нас позитивне забарвлення — немічна людина, що кається. Але митарі були зрадниками і грабіжниками свого народу. Так само слово «самарянин» зараз у нас ототожнюється з доброю, жертовною, небайдужою людиною. Дуже багато благодійних організацій містять у своїх назвах слово «самарянин», «самарянське» тощо. У часи Христа самаряни для багатьох побожних юдеїв були гірші за грішників. Хоча вони походили із племен, близьких до юдеїв, юдеї їх не хотіли бачити такими. Для них це була мішанина колишніх ізраїльських колін з язичниками, які спотворили віру.
У часи Ісуса між юдеями та самарянами були не просто напружені стосунки, а ворожнеча, яка не раз призводила до кровопролиття. І ось, коли Ісус розповідав притчу про доброго самарянина, Він вказав, що саме самарянин — представник народу, який вважався порушником Закону, — якраз найкраще виконав Закон. Добрий самарянин побачив не юдея-ворога, але зранену людину, яка потребує порятунку. Після тієї притчі слово «самарянин», власне, й набуло доброго значення.
І коли ми сьогодні чуємо про Ісуса й самарянку, ми не уявляємо, які барʼєри тут руйнуються. Перший барʼєр — Ісус розмовляє із самарянкою. Другий — Він говорить із жінкою. Тоді чоловік не міг говорити навіть зі своєю дружиною, а тут Ісус говорить ще й із блудницею. Тож бачимо ті суспільні культурі барʼєри. Ісус, подібно до доброго самарянина, бачить у самарянці зранену людину, яка в пошуках щастя спіткнулася, сплутала щастя із задоволенням і покалічила своє життя — мала пʼятьох, і той, що з нею зараз, не чоловік їй. Ісус бачить зранену людину. Він її лікує своїм милосердям і правдою, подібно, як добрий самарянин очистив рани вином і змастив оливою. Так і Господь починає з правди. Він вказує, що це не так, як мало би бути, але, водночас лікує своїм прощенням.
У тій жінці, до речі, можна впізнати і себе. Ми так само шукаємо щастя, але, буває, не повʼязуємо своє щастя зі своєю релігією. Ми немовби розділяємо ці два виміри буття. Жінка самарянка в житті багато разів помилялася, але говорить про релігійні питання, зводячи до того, де і як правильно поклонятися Богові.
Господь говорить про те, що поклонятися Богові треба в дусі й істині. Можна сказати, що цей вислів означає правильне уявлення про Бога, яке виявляється у правильному житті. Наше життя завжди є відображенням того, у якого Бога ми віримо. І саме правильне уявлення про Бога, пізнання Його волі робить людину щасливою. Зрештою, у цьому й полягає щастя. І, власне, так Господь через самарянку навчає нас поклонятися Богові в дусі й істині, мати правильне уявлення про Бога.
А як поклонятися Богові? Сьогоднішнє Євангеліє нам показує: бути людяним, бути милосердним, вміти бачити крізь барʼєри.
Отець Ігор Цмоканич
священник Самбірсько-Дрогобицької єпархії,
викладач Дрогобицької духовної семінарії
