Упокоївся у Бозі папа-емерит Венедикт XVI
31 грудня 2022 року о 10:34 за київським часом у монастирі «Матір Церкви» («Mater Ecclesiae») у Ватикані на 96-му році життя упокоївся у Бозі папа-емерит Венедикт XVI.
Про це повідомив директор пресслужби Святого Престолу Маттео Бруні.
«З болем повідомляю, що папа-емерит Венедикт XVI помер сьогодні о 9:34 у монастирі „Mater Ecclesiae“ у Ватикані. Як тільки це буде можливим, надамо додаткову інформацію», — йдеться у повідомленні.
Читайте також: Папа-емерит ділиться з Церквою своїми останніми думками. Духовний заповіт Венедикта XVI
Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав закликає духовенство та вірних Української Греко-Католицької Церкви молитися за душу новопереставленого папи-емерита.
Варто зазначити, що Глава УГКЦ був одним з останніх, кого прийняв папа-емерит Венедикт XVI у монастирі «Матір Церкви» («Mater Ecclesiae»). Зустріч відбулася 9 листопада 2022 року. Тоді, за словами Блаженнішого Святослава, папа-емерит виявився «неймовірно обізнаним і стурбованим ситуацією в Україні та запевнив, що молиться за український народ».
Читайте також: Глава УГКЦ висловив співчуття з приводу відходу до вічності папи-емерита Венедикта XVI
Біографічна довідка
Йозеф Ратцингер, майбутній папа Венедикт XVI, народився 16 квітня 1927 року в містечку Марктль-ам-Інн, у дієцезії Пассау, у німецькому регіоні Баварія. Це була Велика субота і він був охрищений того самого дня, у навечір’я Пасхи. Дитячі й підліткові роки пройшли у Траунштайні, розташованому за 30 кілометрів від Зальцбурга, неподалік від кордону з Австрією.
Молоді роки не були простими. Родинні віра й виховання підготували його до суворого досвіду життя в обставинах, коли нацистський режим підтримував атмосферу ворожості до Католицької Церкви. Молодий Йозеф одного разу став свідком того, як нацисти побили пароха перед початком Святої Меси. Але саме в цій складній ситуації він відкривав красу й істину віри в Христа, чому сприяла родина, яка завжди давала свідчення надії, вкоріненої в усвідомленні належності до Церкви.
Від 1946 до 1951 року Йозеф Ратцингер вивчав філософію та теологію у Вищій філософсько-богословській школі у Фрайзінгу та Мюнхенському університеті. 29 червня 1951 року разом із рідним братом Ґеорґом отримав пресвітерські свячення.
У 1953 році о. Ратцингер захистив докторат із богослов’я дисертацією на тему «Божий народ і Божий дім у доктрині про Церкву святого Августина». За чотири роки здобув габілітацію для викладання, після чого розпочав викладати догматичне та фундаментальне богослов’я. Від 1962 до 1965 року зробив вагомий внесок у Другий Ватиканський Собор як експерт-богослов. Був членом Міжнародної богословської комісії, а разом із богословами Гансом фон Бальтазаром, Генрі де Любаком та іншими став співзасновником богословського часопису «Communio».
Святий папа Павло VI 25 березня 1977 року призначив Йозефа Ратцингера архиєпископом Мюнхенським і Фрайзінґським, а 28 травня він прийняв свячення. Як єпископське гасло обрав слова «співробітник істини». 27 червня того ж року Павло VI ввів його до Колегії кардиналів.
У серпні 1978 року кардинал Йозеф Ратцингер брав участь у Конклаві, який обрав Івана Павла І, а в жовтні в тому, що завершився обранням Івана Павла ІІ. Останній 25 листопада 1981 року призначив його префектом Конгрегації віровчення, головою Папської біблійної комісії та Міжнародної богословської комісії. На цій посаді він очолював комісію, що редагувала Катехизм Католицької Церкви (1986–1992). Святий Іван Павло ІІ 6 листопада 1998 року затвердив його обрання віцедеканом Колегії кардиналів, а 30 листопада 2002 — деканом.
Після відходу до вічності святого Івана Павла ІІ, як декан Колегії кардинал, Йозеф Ратцингер очолив похоронні богослуження. Конклав, який розпочався 18 квітня 2005 року, наступного дня обрав його Наступником святого Петра, й він узяв ім’я Венедикт XVI. Очолював Церкву до 28 лютого 2013 року, коли набрало чинності його зречення з уряду. Протягом майже восьми років понтифікату провів низку реформ, здійснив 24 апостольські подорожі, відвідавши 5 континентів, мав 30 пастирських візитів у Італії, написав три енцикліки, розпочавши працю над четвертою, та чотири Апостольські напоумлення.
Передавши штурвал корабля Христової Церкви своєму наступникові, після відставки проживав у монастирі «Матір Церкви» («Mater Ecclesiae») на території Ватикану.
Департамент інформації УГКЦза матеріалами Vatican News
