УГКЦ на Буковині: Греко-католики Качики (частина ІІ)

30 березня 2024, 07:00 135

Ця історія — про містечко Качика, один з історичних центрів Греко-Католицької Церкви в південній частині Буковини, розташоване у східній частині Карпат, у так званому Буковинському Бескиді, на території сучасної Румунії. Розповідає співавтор монографії про 200-річну історію УГКЦ у краї «Нариси з історії УГКЦ на Буковині», керівник проєктів і програм Центру дослідження українсько-польсько-словацького пограниччя УКУ Андрій Яремчук.

Соляний промисел і греко-католики з Галичини

Трудове життя українців-греко-католиків у Качиці розпочалося в 1780-х роках, коли магнати Потоцькі почали тут видобування солі, а для будівництва штольні та налагодження виробництва запросили фахівців гірничої справи з Галичини.

На соляній шахті працювало близько 650 робітників, українців-греко-католиків і поляків-римо-католиків. Колись соляний промисел був одним із найважливіших на Буковині. За Австро-Угорщини в Качиці щорічно видобували 6 тисяч тон солі для годівлі худоби — понад 10 частину з тих 50 тисяч тон солі, що видобувалося в цілій імперії. Окрім того, у соляних штольнях — прохолодне і дуже чисте повітря, тож у міжвоєнний період там зберігали сири і будзи — ще один відомий продукт цього краю.

Заснування греко-католицької громади

Оскільки соляний промисел на початку ХІХ століття розвивався, і кількість працівників греко-католиків у Качиці збільшувалася, виникла потреба в душпастирській опіці над ними. У 1810 році туди призначили о. Якова Богдановича — першого католицького священника для вірних латинського і візантійського обрядів. Платню йому виплачувало управління соляних копалень.

Однак офіційно греко-католицька громада Качики була заснована тільки в 1813 році, згідно з цісарським розпорядженням від 5 квітня 1812 року. Поштовхом до цього стало звернення українських робітників шахти до австро-угорської влади із проханням забезпечити можливість проведення богослужінь у греко-католицькому обряді. Втім, незважаючи на це розпорядження цісаря, місцева влада не виділила фонди на будівництво церкви для греко-католиків, але дозволила їм служити в римо-католицькому костелі, при бічному вівтарі. Священникові для проживання передали стару скарбову хату з городом.

Відомо, що після о. Богдановича і до початку 1813 року Качику обслуговував о. Лежогубський, який доїжджав сюди з Чернівців. Зрозуміло, що долати щотижня майже 100 км, при тодішньому стані доріг, священникові було дуже важко.

Отож 2 січня 1813 року до Качики прибув перший постійний парох — о. Іван Воєвідка, який служив тут 5 років, до початку 1818 року. Якраз перед його приїздом із храму викрали всі церковні речі, тому душпастир одразу мусив купити нові.

Будівництво храму в Качиці: отець Кирило Гаморак

Будівництво мурованого храму розпочав о. Кирило Гаморак. Він вірою і правдою служив на цій парафії від 1 вересня 1861 року до 15 грудня 1874 року. Завдяки його зусиллям у містечку збудували і 20 листопада 1871 року освятили храм Святого архистратига Михаїла. Частину коштів на зведення святині парох дав зі своєї платні, доповнивши так пожертви парафіян. Доброчинцем Качицької парафії у 1860-1870-х роках був заможний міщанин із Сучави Тома Борек. Зокрема, у 1870 році він придбав на дзвіницю великий дзвін за 300 ринських.

Своєю працелюбністю і відданістю Церкві о. Кирило показував добрий приклад мирянам. Будучи високоосвіченим, завжди давав мудрі настанови всім, хто звертався до нього. Проповіді душпастиря були доступними для розуміння, але водночас мали глибокий релігійний та національний зміст. За ревну, натхненну й самовіддану працю о. Кирило Гаморак був нагороджений Золотим хрестом за заслуги перед Церквою і Апостольським престолом.

Отець Кирило займався і громадсько-культурною діяльністю: двічі був обраний послом до Галицького сейму, підтримував освітній рух, контактував із діячами науки та культури того часу: Лесем Мартовичем, Михайлом Павликом, Іваном Франком, Левом Бачинським, Олександром Барвінським. Його зятем був Василь Стефаник.

До речі, саме о. Гаморак на парафії у Качиці охрестив Ольгу Кобилянську. Метрика її хрещення зберігається в архіві Чернівецького літературно-меморіального музею Ольги Кобилянської. З неї довідуємося, що при хрещенні 15 грудня 1863 року донька Юліана Кобилянського і Марії Вернер отримала подвійне ім’я — Ольга-Марія.

Отці Микола-Альфред Сіменович та Іван Глібовицький

Від грудня 1886 до 1 серпня 1889 року парохом Качики був о. Микола-Альфред Сіменович. Йому за короткий час вдалося зорганізувати церковний хор і навчити хористів нотній грамоті. За о. Сіменовича 2 квітня 1888 року греко-католики Качики урочисто відкрили свою читальню. Після освячення новобудови хор із гостями з Чернівців провів благодійний концерт, а отримані кошти передали на потреби цієї читальні. Також о. Альфред у січні 1890 року домігся запровадження уроків української мови в місцевій школі. Як писав отець-декан Іван Ших, о. Сіменович щиро потрудився для добра Руси та Церкви.

У 1891 році громада парафії Святого Михаїла, стараннями о. Івана Глібовицького, придбала до Церкви Євангеліє львівського друку. У 1895 році цей душпастир збудував парафіяльний дім у самій Качиці, а в 1898 році у с. Майдан місцеві греко-католики під його проводом спорудили каплицю Перенесення мощей святого Миколая.

Візитування Андрея Шептицького

За душпастирства о. Глібовицького Качицьку парафію 26 травня 1901 року візитував єпископ Андрей Шептицький. Дорогою до містечка єпископ зупинився біля каплиці в Майдані, де довго спілкувався з вірними. Далі в супроводі кінного ескорту гість рушив до Качики: там його зустрічали не тільки духовенство та парафіяни, а і староста Гурагумори на прізвище Маковей та інші представники місцевої влади. Після візитації владика вирушив звідти потягом у містечко Кимполунг.

Паломництво до Качики

Щороку в серпні, на свято Успіння Пресвятої Діви Марії, на парафії Качики із благословення Апостольського престолу відбувалися відпусти. До місцевого храму з’їжджалися великі гурти паломників, для зустрічі яких спеціально пускали потяг за маршрутом Чернівці—Качика. Квитки для прочан продавали зі знижкою 50 %.

Напередодні Першої світової війни парафія об’єднувала 1 580 вірних. Із них у Качиці, при матірній церкві, нараховувалося 655 осіб, решта жили в дочірніх селах. Найчисельнішими з них були громади сіл Кліт (453 особи) і Майдан (213 осіб греко-католиків).

Отже, життя греко-католицької парафії Святого архистратига Михаїла в Качиці було багате подіями, які позитивно впливали на її розвиток. Діяльність душпастирів спрямовувалася на утвердження духовної, моральної та національної ідентичності вірних і приносила добрі плоди.