У парафії УГКЦ у Польщі відреставрували бароковий вівтар XVIII століття
5 листопада в парафії Святого Миколая Української Греко-Католицької Церкви в Циганку-Желіхові, що належить до Ольштинсько-Гданської єпархії, відбулося офіційне прийняття реставраційних робіт головного барокового вівтаря, який датовано приблизно 1730 роком.
Про це повідомляє пресслужба парафії Святого Миколая.
Парафія Святого Миколая в Циганку-Желіхові є власником храму XIV століття. Від 2008 року тут безперервно тривають консерваційні роботи. За цей час вдалося врятувати святиню від руйнування, відновити вежу-дзвіницю, демонтовану 1945 року, і встановити дзвони 1922 року.
Головний вівтар храму — це дерев’яна архітектурна споруда пізнього бароко, позолочена й оздоблена трьома фігуративними сценами. Нижній ярус прикрашають скульптури апостолів Петра і Павла та картина XVIII століття «Мати Божа Розарію». У верхньому ярусі розміщені декоративні елементи із крилатими мотивами та скульптурами чотирьох фігур, а композиційною кульмінацією є картина «Ecce Homo».
Участь у події офіційного прийняття реставраційних робіт взяли: парох храму о. Павло Поточний, виконавці робіт і представник Поморського воєводського управління охорони пам’яток у Гданську.
Відповідно до дозволу, виданого Поморським воєводським консерватором пам’яток 29 березня 2023 року, реставратори виконали низку відновлювальних процедур: очищення та дезінфекцію поверхонь, стабілізацію ослаблених шарів, полірування і точкове відновлення поліхромії. Завершальними етапами стали нанесення нових шарів золочення і сріблення та колористичне узгодження всього вівтаря.
Окрім дерев’яного барокового вівтаря, реставраційні роботи проведено й на мурованому вівтарному камені XIV століття. Під час робіт здійснили стратиграфічні дослідження, очистили цеглу та шви, а також встановили дубову верхівку на чотирьох цегляних стовпах.
Як повідомив о. Павло, у процесі реставрації зроблено історичне відкриття: всередині вівтаря виявили фрагмент надгробку 1650 року, який, імовірно, було вмуровано під час однієї з попередніх реконструкцій або під час встановлення вівтаря у XVIII столітті. За рішенням комісії цей артефакт залишили відкритим для огляду.
