Церква дружня до дитини? — Обговорення за круглим столом
Напередодні Міжнародного дня захисту дітей відбувався круглий стіл, який ініціювала Комісія УГКЦ у справах молоді спільно з Центром гідності дитини Українського католицького університету на тему «Церква дружня до дитини».
На захід були запрошені катехити, священники, освітяни. Гості ділилися досвідом інтеграції дітей у церковну дійсність, викликами, які перед ними стоять, труднощами та можливостями такої праці.
Центр гідності дитини УКУ презентував результати проведеного у межах проєкту «Церква дружня до дитини» соціологічного дослідження, до якого долучилося вісім фокус-груп, серед яких миряни, духовні особи та діти. Запитання дослідження були спрямовані на те, щоби зрозуміти й дослідити, якою ж має бути Церква дружня до дитини.
Учасники круглого столу, серед іншого, обговорювали й питання ставлення до дитини як до рівноправного учасника церковної спільноти.
«Колись релігійне виховання дітей не виокремлювалось як таке: дитина відвідувала церкву разом із батьками, зростала, ставала дорослою і відповідно в неї не було вибору залишатися християнином чи ні. Коли ми говоримо про дітей, нам ідеться про те, щоби вони стали свідомими християнами. Щоби Церква була дружня, але була таки Церква. Щоб дитина, коли стане повнолітньою, не попрощалася з Церквою, але навпаки вибрала її для себе», — зазнаив о. Ростислав Пендюк, голова Комісії УГКЦ у справах молоді.
«Коли ми говоримо про працю з дітьми чи молоддю, то хочемо методичок. А їх нема. Бо душпастирство молоді — це душпастирство способів — не боятися використовувати різні інструменти. Дитина в Церкві не може бути лише „припаркована“, залишена на певний час. Має бути зрозуміла система катехизації для усіх — і дітей, і батьків. Коли ми говоримо про Церкву дружню до дитини, то маємо говорити про добро дитини, а це не що інше, як дбати про її виховання», — зазначив заступник голови Комісії УГКЦ у справах молоді.
«Коли ми говоримо про участь дітей в Церкві, то це про спільно напрацьований план дій, бо саме так діти відчувають свою важливість івідповідальність. Якщо ми говоримо про духовність, то це вчити виявляти дитині, якісно переживати свій духовний поступ. Або ми вчимося спільно з дітьми напрацьовувати програму праці, плекаючи справжні стосунки, або ж залишаємося тими, які щось говорять зверху», — мовив отець салезіанин Петро Майба, голова Комісії УГКЦ у справах освіти та виховання.
Презентували свою діяльність також переможці конкурсу мінігрантів від Центру гідності дитини УКУ на реалізацію ідей, який був покликаний покращити умови для найменших. Про свій досвід реалізації гранту розповіла с. Клара Партем, монахиня згромадження Сестер милосердя святого Вікентія.
Досвідом багаторічної діяльності ділилися отці-капелани Центру опіки сиріт. Місія діє з 2009 року і має за мету задоволення релігійних потреб дітей-сиріт, дітей із малозабезпечених сімей, дітей зі шкіл-інтернатів, реабілітаційних центрів, сиротинців сімейного типу, розподільників, комунальних будинків дитини, поширення віровчення Католицької Церкви, служіння Євхаристії, а також участі у справах благодійності та милосердя.
Післяобідня частина обговорень за круглим столом була присвячена пошуку дієвих й ефективних кроків для покращення праці Церкви з дітьми віком до п’яти років, дітьми шкільного віку, дітьми-підлітками.
Круглий стіл, як зазначають організатори, став чудовою нагодою поділитися дуже різним досвідом роботи з дітьми і згенерувати нові ідеї для ефективнішої взаємодії Церкви й дитини.
Департамент інформації УГКЦза матеріалами «ДивенСвіту»
