«Це справді люди, які потребують помочі й опіки», — о. Іван Талайло про допомогу на звільненій Херсонщині

1 грудня 2022, 16:35 195

Отець Іван Талайло — настоятель парафії Святого Миколая Чудотворця у Кривому Розі. Сам родом із Львівщини, з 2014 служив два роки в Донецьку під час окупації. За його плечима тривала волонтерська діяльність, яка не припиняється і сьогодні. Через блокпости, розбиті дороги та без зв’язку він возить необхідну допомогу мешканцям звільненої Херсонщини.

— Як часто ви їздите на звільнені терени Херсонщини?

— Раз на тиждень точно. Отець Олександр Більський їде на свою парафію до Берислава і я разом із ним. Перед цим він телефонує і повідомляє про поїздку. Спочатку я питав, чи мені потрібно їхати, а зараз не питаю — вантажимо й веземо допомогу разом.

— Яка зараз ситуація в Бериславі?

— Там дуже сильні обстріли. Наприклад, ми приїхали в обід, а парафіянка у сльозах каже, що її племінника зранку вбили — прилетів снаряд. У місті дуже неспокійно, адже з іншого берега Дніпра стріляють. Я повертаюся, а отець Олександр переважно ночує там. Першого разу я теж там ночував, бо прибули дуже пізно. Спати не зовсім і можна — постійно гуде, стріляють, працює артилерія. Дивлюся на тих, хто приходять на благодійні обіди, — це справді люди, які потребують помочі й опіки. Я сам колись жив під окупацією і знаю її реалії. Тому, як тільки є можливість, стараюся поїхати і допомогти. Ті люди дев’ять місяців перебували під окупацією, а це дуже непросто…

— Кому допомагаєте? Є якісь певні категорії?

— Допомогу отримують всі, бо там зараз чи не кожен потребуючий. Немає ні світла, ні зв’язку, ні води, ні тепла. І така ситуація вже, напевно, тижні три… Люди дуже тішилися ковдрами. Продукти дуже необхідні.

— Хто надає гуманітарну допомогу, яку ви доставляєте до звільнених територій?

— На ковдри нам дала кошти Чиказька єпархія. Завдяки її фінансовій допомозі ми змогли їх закупити та роздати потребуючим і у Кривому Розі, і на звільнених територіях Херсонщини. А продуктові набори надала Патріарша фундація «Мудра справа».

— Чим допомагає «Карітас-Кривий Ріг» на звільнених територіях?

— Від Карітасу ми вже давно їздимо по раніше звільнених селах. У нас є різні програми, за якими ми і гігієнічні набори роздавали, і питну воду возили, і ремонт житла робили. Остання має три види: «Малі ремонти», «Екстрене реагування» та «Тепло для зими». «Екстрене реагування» — це коли ми відкликаємося на запити старост і голів ОТГ. Сума невеличка — до 50 тисяч гривень на ремонт будівлі, якщо людина справді може жити там взимку. Наприклад, треба поміняти вікна. Ми вже це зробили в понад 200 квартирах і будинках.

— Як можна отримати допомогу у вигляді ремонту? Чи є сайт, де можна залишити заявку?

— Ми працюємо переважно з державною владою, бо нам потрібні відповідні акти пошкоджень, щоб не вийшло так, що людина отримала вікна в різних місцях. Співдіємо з трьома ОТГ: Зеленодольською, Новоолександрівською і Високопільською. Ми йдемо туди, куди вже не долітає, тобто, де немає небезпеки повторного руйнування. Процедура така: люди подають заяву в сільську раду про пошкоджене житло, ми приїжджаємо в ОТГ, де нам попередньо ці заяви надають, і тоді їдемо по селах. Наші працівники оцінюють пошкодження. Якщо руйнування невеликі й людина протягом місяця може заселитися, то виділяємо кошти або ж одразу замовляємо у фірми, яка ставить вікна.

— Скільки часу потрібно на ремонт і встановлення вікон?

— Робимо досить оперативно — до двох тижнів. Це дуже добре, бо скоро зима.

— Які труднощі виникають на шляху до звільненої Херсонщини?

— Наприклад, коли ми їхали вперше, то нас супроводжували військові, бо не всіх туди пускали. Вдруге вже добиралися самі. Навігатор не працював, зв’язку не було. Дорогу, якою їхали попередній раз, уже закрили. Треба було об’їжджати, але ми не знали кудою. Бувало, що дорога, якою їхали вранці, ввечері вже була закрита, бо прямо туди «прилетіло». Складність у тому, що немає зв’язку, дорога дуже зруйнована. Не раз питали військових на блокпостах, чи правильно рухаємося.

— Чи були випадки, що люди хотіли виїхати разом із вами?

— Одного разу була така ситуація. Я взяв із собою двох людей — бабусю з внучкою. Коли приїхали, то не було ні зв’язку, ні світла, але ми знайшли адресу. Вони були дуже вдячні. Ми ще надали їм допомогу в Карітасі, бо люди виїхали з двома сумками. Жінка дорогою розповіла, що працювала в лікарні Берислава, сиділа на підлозі на матрацах із санітаркою, своєю подружкою, без світла й молилася Богові, щоби вдалося виїхати. От Він і дав їй цю можливість.