Там, де біль глибший за рани: служіння сестри Симеони, першої військової капеланки УГКЦ
Сестра Симеона Довганюк родом із села Торговиця на Коломийщині. Після 15 років монашого життя і втрати двоюрідного брата у Слов’янську вирішила служити у війську. Отримавши дозвіл Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава, монахиня стала першою і наразі єдиною в Україні та історії УГКЦ військовою капеланкою.
Черницею Василіянського чину сестра Симеона стала у 1993 році. Згодом здобула фах психолога у Львові. Через вісім років прийняла рішення оселитися в монастирі Введення в храм Пресвятої Богородиці Студійського уставу у Великих Бірках на Тернопільщині, обравши життя у закритій обителі, яку не планувала залишати.
29 травня 2014 року терористи збили український вертоліт Мі-8 із 13 військовослужбовцями на борту. Серед загиблих був 26-річний Петро Остап’юк — двоюрідний брат сестри Симеони. Після цієї втрати монахиня усвідомила, що зі своєю психологічною освітою та духовним досвідом може бути корисною військовослужбовцям.
Фронт був не одразу. На початку с. Симеона служила у військовому шпиталі на Дніпропетровщині. У 2022 році після прийняття закону про капеланську службу змогла побувати у багатьох гарячих точках.
З осені 2025 року із Запорізького напрямку з особистих обставин змушена була переїхати до Івано-Франківська. Відтоді є психологинею у Домі воїна, де продовжує працювати з військовими, ветеранами та їхніми сімʼями. Допомагає там, де болить не від фізичних ран.
Про щоденну працю та тих, хто пройшов через її серце, — більше у сюжеті телеканалу «3-студія»
Департамент інформації УГКЦ
