«Щоб всі були одно — завдання, яке сьогодні Господь поручає виконати нашій Церкві в сучасних обставинах», — Глава УГКЦ на гробі св. Йосафата

Святий Йосафат своїм життям показав, що справа єдності, збирання розсіяних — це справа Божа. Звідси випливає велике завдання для нашої Церкви, для тих, кого Господь Бог покликав, кому передає завдання бути образом єдиного Доброго Пастиря. Наша Церква сьогодні продовжує місію збирання у розсіянні сущих. Українська Греко-Католицька Церква є єдиним простором серед усіх гілок Київського християнства, яка працює над єдністю нашого народу, де би він не був. Про це сказав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у проповіді під час Літургії в базиліці святого Петра у Ватикані на гробі святого Йосафата Кунцевича.

На початку проповіді Глава УГКЦ звернув увагу на те, що слово про Доброго Пастиря (Ів. 10, 9–16) Христос використовує для того, щоб вказати, що саме Він є тим, про якого говорять пророки. Христос сповняє у собі певне передвіщення, про яке чуємо у Старому Завіті, а остаточно опис Доброго Пастиря є месіанським знаком.

Проповідник назвав три виміри месіанського знаку доброго душпастиря. Першим знаком месіанства є опис часів, як тих, коли Бог нікому не довірить душпастирство, а особисто дбатиме про народ. Другим виміром є ворота, які є відкритим простором спілкування між Богом і людиною. А третім виміром Месії є завдання збирати розсіяних, поневолених, біженців.

Саме тому те, що месіанські знаки, благовість про майбутнього Месію Бога і Пастиря Христос сповняє на собі, є доброю новиною для Церкви, бо, незалежно від обставин, Господь особисто опікується Нею.

«Ті слова про Божественне душпастирство, про Бога, який дбає і про нас сьогодні, та добра новина для нас, розпорошених, розсіяних, які часто знаходимося поза межами своєї рідної Батьківщини, є словами особливої потіхи і заохоти», — зазначає Глава Церкви.

Особливо ці слова звучать в наших вухах тут, на гробі святого священномученика Йосафата, пам’ять якого сьогодні, за григоріанським календарем, урочисто святкуємо в базиліці святого Петра, наголосив Предстоятель. Так Господь цікаво укладає і веде історію нашої Церкви і зболеного народу, що через різні події, начебто виявляє, що ми не є покинуті Богом і забуті. Ми бачимо в Ньому нашого сьогоднішнього реального провідника, лідера, собирателя розсіяних.

Блаженніший Святослав пригадав, що цього року УГКЦ відзначала дві дати: сумну і радісну — 75-ліття Львівського псевдособору і 425-ліття Берестейської унії.

«Буквально позавчора нашою третьою науковою конференцією ми згадували 30-річчя Замойського Синоду, який був виявом синодальності чи радше соборності Київської унійної Церкви, яка намагалася слухати голос свого пастиря і здійснювати місію правдивої Христової Церкви в тогочасних обставинах Центральної і Східної Європи», — додав він.

На переконання проповідника, ці три історичні події вимальовують перед нами перспективу, яку бачимо як певне світло надії для нашої сьогоднішньої місії Церкви, сучасного душпастирства, для нашого з вами душпастирського планування і усвідомлення, як нам дальше жити як Церкві, як народові, як частині цього розгубленого, зболеного сучасного людства.

Глава УГКЦ підкреслив, що у стіп Йосафата ми відчуваємо великий момент потіхи. Ми відчуваємо, що святий Йосафат, який своєю кров’ю запечатав єдність Церкви, про яку сьогодні чуємо у Євангелії, з одного боку, був плодом, квіткою, найвищим проявом Берестейського єднання і показав своїм життям і смертю доброго пастиря, який душу віддає за своїх овець. «З іншого боку, сьогодні, у стіп святого Йосафата, ми відчуваємо певний поклик, завдання до душпастирського навернення, про яке говорить Синод Єпископів УГКЦ, який цього року діяв онлайн і видав свій постсинодальний душпастирський лист, який я мав можливість вчора особисто передати у руки Святішого Отця», — додав Предстоятель.

Також Блаженніший Святослав пояснив, що душпастирське навернення, про яке йде мова, не полягає в тому, щоб запланувати грандіозні події, а радше — у побудові людських стосунків, які є найбільш зранені в умовах сучасної пандемії.

«Ви добре знаєте про гасло нашого Патріаршого Собору, до якого ми рухаємося, нашого Київського синодального шляху — „Твоя Церква завжди і всюди з тобою“. Де? Як? В який спосіб? Де і якими ми є? Як нам бути разом? Це ті питання, які ставлять собі сьогодні єпископи, священники, монахи, монахині, миряни. Це те завдання, яке сьогодні Господь поручає саме нашій Церкві виконати у сучасних обставинах закритого, розпорошеного, переляканого людства. Церква має світло надії, добру новину для усіх», — наголосив Отець і Глава УГКЦ.

«Ми сьогодні молимося, щоб святий Йосафат був нашим помічником, заступником, щоб наша Церква завжди була на висоті тих завдань, які перед нею ставить в сучасних історичних обставинах Господь Бог, щоб ми були відважними, зважувалися навіть на сміливі реформи, як це свого часу робили отці Замойського Синоду. Їх критикують, нас будуть критикувати, але ми ніколи не працюємо, щоб набувати дешевої популярності, не шукаємо похвали і оплесків поміж людей. Ми шукаємо Божого волю, виконати єдине завдання, яке він перед нами ставить, — щоб усі були одно», — додав на завершення Блаженніший Святослав.