Що варто знати про Барбареум: духовну кузню, яка формувала еліту греко-католиків

10 вересня 2025, 14:01 118

Кінець XVIII століття. Відень — столиця Австрійської імперії, місто, що дихає музикою Моцарта та реформами Марії-Терезії. Саме тут, у серці імперії, постає Барбареум — духовна семінарія, яка змінила долю сотень молодих українців, хорватів, словаків, румунів, сербів. Це — простір, де формувалися майбутні священники, єпископи, науковці й лідери Церкви. Це — освітній центр, що поєднував богословську традицію з європейською наукою, відкриваючи двері до нового світу.

У 2025 році виповнюється 250 років від заснування Барбареуму — першої генеральної греко-католицької духовної семінарії у Відні. Цей ювілей підкреслює культурне та духовне значення закладу, який став символом прагнення забезпечити духовенству якісну освіту.

«Цей ювілей є знаком піднесення смиренних. Із периферії греко-католики стали учасниками й творцями європейської християнської культури. Звідси вийшла ціла плеяда церковних і національних лідерів, які в час формування модерних європейських націй були голосом українського народу, виразниками його інтересів, борцями за його права і свободи, творцями його культурної самобутності», — наголосив Блаженніший Святослав під час Богослужіння у віденській церкві Святої Варвари з нагоди ювілею Барбареуму.

Як виник Барбареум?

Семінарію заснувала імператриця Марія-Терезія 7 жовтня 1775 року для підготовки священників східних католицьких єпархій: українців, хорватів, сербів і румунів, що проживали на території Австрійської монархії, з метою поширення Берестейської унії (1596). Офіційна назва закладу — Regium generale Seminarium Graeco-Catholicum Viennae ad Sanctam Barbaram (Королівська греко-католицька генеральна семінарія у Відні при церкві Святої Варвари). Скорочено її називали «Барбареум» — від храму Святої Варвари, який імператриця передала для потреб греко-католиків. Назва походить від латинського Barbara (Варвара) та закінчення -eum, що позначало місце, пов’язане з певною особою чи явищем. Так, «Барбареум» буквально означає «місце Святої Варвари» або «семінарія при церкві Святої Варвари».

Потребу в такому навчальному закладі обґрунтовував урядовий декрет від 7 жовтня 1775 року: «Щоб підтримати надзвичайно важливу справу єдності між греко-уніятами й неуніятами, успіх якої залежить від належної освіти уніятського духовенства, я вирішила заснувати тут семінарію для уніятського кліру. Це дасть змогу молодим священнослужителям здобути в університеті необхідні знання якнайповніше й найефективніше».

Статут Генеральної семінарії був складений за зразком Грецького коледжу Оксфордського університету. Марія-Терезія залишила за собою та своїми наступниками право вносити до нього зміни. Першу Літургію в церкві Святої Варвари 15 жовтня 1776 року відслужив єпископ Мукачівський Мануїл Бачинський у присутності імператриці.

Щедрість та опіка Марії-Терезії

Імператриця не лише надала семінарії будівлю та церкву Святої Варвари, а й особисто опікувалася студентами. Вона фінансувала ремонт, забезпечувала утримання, щороку надсилала продукти з королівських резервів: 15 сотнарів солі, 9 гектолітрів олії та 600 відер вина. Марія-Терезія поповнювала бібліотеку семінарії, відвідувала богослужіння на свої іменини, запрошувала студентів до літньої резиденції Шенбрунн, пригощала їх обідами і влаштовувала приватні аудієнції для випускників. Вона подарувала семінарії літургійні книги та Євангеліє, яке використовується до нині. Монограма Марії-Терезії, що прикрашає Євангеліє, також була офіційною емблемою виставок, присвячених імператриці.

Студенти і навчання

Життя студентів Барбареуму відоме завдяки іменному списку за 1776–1783 роки. Перший набір 1775 року складався з 16 студентів із різних єпархій: Мукачівської, Львівської, Крижевецької та єпархії Великого Вараду (тепер — м. Орадя, Румунія). Серед вихованців — майбутні церковні діячі: Антін Ангелович, перший митрополит Галицький (1808), Михайло Щавницький, віцепрефект Барбареуму (1780–1784) і ректор Львівської семінарії, Костянтин Сабатович, ректор Львівської семінарії (1797–1807). Загалом, за 9 років існування семінарії тут навчалося 79 семінаристів.

Ким були студенти Барбареуму?

Сини духовенства. Більшість студентів були дітьми священників, що відповідало традиції спадкового духовенства. Наприклад, Йосиф Голонай (батько — о. Василь), Семен Петрович (батько — о. Петро), Теодор Фединкевич (батько — о. Василь).
Колишні кріпаки. Унікальність Барбареуму полягала в соціальній відкритості: тут навчалися юнаки з різним походженням, зокрема колишні кріпаки, позначені у списках як ex-serf, наприклад, Атанасій Лабій чи Петро Копчай із Мирошева.
Шляхта. Серед студентів були представники шляхетних родин, як-от Григорій Мадяр, Іван Білінський, Іван Добрянський, які поєднували привілейоване походження з духовною службою.
Військові родини. Наприклад, брати Чучичі — Петро та Тома з Печни.
Податківці та чиновники. Пантелеймон Адамович був сином податкового збирача.

Географія семінаристів

Студенти прибували з різних єпархій, що охоплювали сучасні території України, Словаччини, Угорщини, Хорватії та Сербії: Мукачівська, Перемишльська, Львівська (Стрий, Гринів, Львів), Крижевецька єпархії, а також Василіанський чин (зокрема Михайло Жуковський, Атанасій Лабій). Для багатьох це була перша подорож за межі рідного краю та шанс здобути освіту європейського рівня.

Що вивчали?

Студенти слухали лекції у Віденському університеті, опановуючи риторику, логіку, грецьку та німецьку мови. У семінарії викладали спів і літургіку. Навчання тривало 7 років і прирівнювалося до європейських університетських програм. Основні дисципліни:

філософія — основа богословської освіти;
богослов’я — чотири повні курси для підготовки священників.

Відомі вихованці

Серед випускників Барбареуму — визначні постаті:

Митрополит Антін Ангелович — перший митрополит Галицький, архиєпископ Львівський, ректор Львівської духовної семінарії, професор і ректор Львівського університету.
Владика Олексій Повчій — єпископ Мукачівської єпархії, відомий реформатор.
Владика Микола Скородинський — єпископ Перемишльської єпархії, знаний пастирською працею.
Отець Михайло Гарасевич — історик, професор і ректор Львівської духовної семінарії.
Отець Іван Базилович — історик і письменник, який поєднував богослов’я з літературною творчістю.
Іван Пулюй — фізик, винахідник.

Завдяки їм греко-католицьке духовенство здобувало сучасні знання, а історія Церкви стала частиною європейського академічного дискурсу. Барбареум став соціальним ліфтом для дітей селян і колишніх кріпаків, змінюючи їхні долі.

Закриття і спадщина

У 1784 році, внаслідок реформ імператора Йосифа II, Барбареум було закрито. Частина студентів перейшла до Львівської духовної семінарії Святого Духа, яка перебрала його традиції. У 1852–1892 роках Барбареум у Відні відновив діяльність, залишаючись важливим центром освіти для греко-католиків.

Чому пам’ятаємо сьогодні?

Барбареум — це більше, ніж історична семінарія. Це — символ єдності віри й науки, духовності й культури. Він довів, що українці-греко-католики мають місце в європейському освітньому та духовному просторі. Барбареум став колискою новітньої духовної й культурної формації нашого народу. З діяльністю семінарії пов’язане започаткування греко-католицького богослужіння у Відні, а церква Святої Варвари стала парафіяльним центром для греко-католиків.

Підготувала Христина Потерейко
Департамент інформації УГКЦ

Фото: Вікіпедія