Про роль митрополита Андрея Шептицього та патріарха Йосифа Сліпого у збереженні архівної україніки говорили в Товаристві «Свята Софія» США
11 квітня, у 79-ту річницю арешту єпископів Української Греко-Католицької Церкви, розпочався семестр викладів у Релігійному товаристві українців-католиків «Свята Софія» США, присвячений його 50-річчю.
Про це повідомила пресслужба Товариства «Свята Софія» США.
Першу доповідь у межах весняного циклу виголосила українська історикиня, архівознавчиня, доктор історичних наук, професор, завідувачка кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка, головна редакторка журналу «Архіви України» Марина Палієнко.
За словами доповідачки, митрополит Андрей Шептицький та патріарх Йосиф Сліпий розуміли вагу та значення освіти і культури в розвитку нації й держави, плеканні духовних цінностей та історичних традицій, а також у збереженні документальної спадщини й архівів як важливої складової «генетичного коду» нації. Останні з них у сукупності становлять великий документальний комплекс, окреслений поняттям «Архівна україніка», яка охоплює документи як українського, так і іноземного походження, що стосуються української історії та культури, і перебувають на зберіганні в державних, громадських, приватних архівах і документальних зібраннях зарубіжних країн. Створені внаслідок діяльності політичних, громадських, культурних, церковних (релігійних) організацій, установ, товариств і окремих осіб, найбільші з них у міжвоєнний період перебували на теренах європейських країн, а під час Другої світової війни та в повоєнний період зазнали значних переміщень, і сьогодні важливі за обсягом та інформаційним потенціалом зібрання україніки зберігаються у США та Канаді. Відтворити історію цих колекцій та роль Андрея Шептицького, а згодом Йосифа Сліпого в їхньому збереженні, стало можливим завдяки вивченню як українських архівів, так і зарубіжних, зокрема приватних, архівних зібрань.
Усвідомлюючи історичне значення архівів та їхню роль у суспільному й культурному житті українського народу, у плеканні національно-державницьких традицій, митрополит Андрей Шептицький доклав усіх зусиль для збереження документальних збірок Уряду ЗУНР, які після припинення діяльності останнього перебували у Відні. На початку 1930-х років з ініціативи митрополита тут було створено осередок Національного музею, а опіку над згадуваними збірками за дорученням митрополита здійснював парох церкви Святої Варвари о. Мирон Горникевич, який упродовж багатьох років уживав усіх заходів для збереження їхньої цілості. Головною умовою митрополита Шептицького була передача архіву в майбутньому незалежній Українській державі, а також, за змогою, компенсація його видатків із боку держави.
Пані Марина наголосила, що митрополитові Шептицькому належить також важлива роль у збереженні архіву визначного українського політичного діяча та вченого В’ячеслава Липинського. Треба зазначити, що саме завдяки зусиллям митрополита Андрея «віденські» українські архіви були збережені в міжвоєнний період і роки Другої світової війни, а після її закінчення уникли сумної долі численних українських еміграційних архівів, зокрема «празьких», які потрапили до радянських спецсховищ і згодом використовувались в оперативних цілях. Доповідачка наголосила на вагомій ролі о. Теофіла Горникевича в упорядкуванні українських збірок в Австрійському архіві — процес, який первісно відбувався у співпраці з апостольським візитатором українців у Західній Європі архиєпископом Іваном Бучком, а відтак — із благословення звільненого 1963 року зі сибірсього ув’язнення митополита Йосифа Сліпого. Основний обсяг робіт з упорядкування архівів ЗУНР був виконаний Т. Горникевичем упродовж 1963–1965 рр. На березень 1965 р. він упорядкував уже близько 300 коробок (картонів) архівних справ. Під час зустрічі о. Горникевича з Йосифом Сліпим у Римі наприкінці серпня 1967 р. було прийнято рішення про перевезення архівних збірок із Відня до Рима. 22 квітня 1968 р. Т. Горникевич одержав в Австрійському державному архіві (на підставі листа генеральної дирекції № 1399/67 від 18 грудня 1967 р.) українські архівні збірки, які перебували там на зберіганні як депозит митрополита Йосифа Сліпого, і того ж дня відправив їх транспортом до Ватикану. Так, цінні українські архівні зібрання, зокрема політичні архіви ЗУНР, були збереженні завдяки зусиллям митрополита Андрея Шептицького, отців Мирона і Теофіла Горникевичів в Австрії впродовж 1930-1960-х років, і в 1968 р. завдяки патріарху Йосифові Сліпому були перевезені до Рима й долучені до архівного зібрання Українського католицького університету, де зберігаються і донині.
Важливо зазначити, що нові можливості для вивчення цих документів створило інформаційне суспільство. Упродовж липня 2017 р. — серпня 2018 р. співробітники кампанії «Архівні інформаційні ресурси» працювали над реставрацією, скануванням та консервацією архівних документів ЗУНР у Римі. Була проведена значна робота із забезпечення їх збереженості за сучасними стандартами архівістики. Проте, на жаль, у тих інформаційних повідомленнях, які з’являлися у пресі, зовсім не згадували ту величезну роботу, яку провів з їхнього упорядкування, описування і збереження у 1960-х роках о. Теофіл Горникевич у Відні за сприяння архиєпископа Івана Бучка та патріарха Йосифа Сліпого.
Надзвичайно важливою подією стала репрезентація у відкритому цифровому просторі Цифрового архіву Західноукраїнської Народної Республіки на Міжархівному пошуковому порталі, який був створений і відкритий для користувачів уже під час повномасштабного вторгнення росії в Україну у травні 2022 р. зусиллями Державної архівної служби України та корпорацією «Архівні інформаційні ресурси».
Як підсумувала доповідачка, архіви України і в час повномасштабної війни росії проти України продовжують формуватися, розвиватися, здійснюють масштабні проєкти оцифрування задля збереження і репрезентації українських документальних зібрань як важливої складової національної і світової культурної спадщини.
Департамент інформації УГКЦ
