Пам’яті першого екзарха українців у Франції: у Парижі відбулася конференція про владику Володимира Маланчука

28 квітня 2026, 15:10 34

У катедральному соборі святого Володимира в Парижі відбулася конференція, присвячена постаті першого екзарха для українців у Франції — владики Володимира Маланчука. Подія стала однією з ключових у межах ювілейного року, присвяченого його постаті, який відкрили у вересні 2025 року.

Пам’яті першого екзарха українців у Франції: у Парижі відбулася конференція про владику Володимира Маланчука

Конференція відбулася у день священничих свячень владики Володимира Маланчука. Цьогоріч минає 95 років від цієї події. Водночас упродовж року Церква відзначає одразу кілька пов’язаних із ним ювілеїв: 100-річчя перших обітів у Згромадженні Найсвятішого Ізбавителя (редемптористи), 65 років від єпископської хіротонії та інтронізації в Парижі.

Конференцію відкрив правлячий єпископ Паризької єпархії владика Ігор Ранця. Він звернув увагу, що підготовка до вшанування постаті першого екзарха для українців у Франції не обмежилася лише урочистостями: протягом року тривала ґрунтовна дослідницька робота над його спадщиною в архівах Парижа і Рима. На основі цих матеріалів єпархія готувала публікації, аби ознайомити ширший загал із постаттю владики. Крім того, у катедральному соборі єпархії діє постійна виставка, присвячена життю і служінню владики.

Із першою доповіддю на конференції виступив владика Гліб Лончина, єпископ-емерит УГКЦ, радник президента Українського католицького університету, який протягом шести років був апостольським адміністратором єпархії святого Володимира в Парижі. Він поділився особистим досвідом спілкування з владикою, з яким познайомився в Українському католицькому університеті в Римі. За його словами, дуже цінним було живе спілкування з владикою — зустрічі, читання, розмови, які формували молодих студентів значно глибше, ніж академічні лекції.

Про ранні роки життя владики розповів ієромонах Руслан Піх, CSsR, голова історичної комісії Львівської провінції редемптористів, адміністратор парафії святого Михаїла в місті Антверпені (Бельгія). У своїй доповіді він окреслив складне дитинство, раннє сирітство, виховання під опікою монахинь та навчання серед студитів під проводом блаженного Климентія Шептицького. Попри всі труднощі, як підкреслив о. Руслан Піх, майбутній єпископ вирізнявся глибиною, серйозністю та прагненням до досконалості — це підтверджують і архівні характеристики з новіціату.

Цікаво, що після свячень його служіння тривалий час було пов’язане не з місіями чи душпастирством, а з викладанням. У 1930-х роках він навчав філософії в монастирській семінарії, а можливість безпосереднього служіння людям отримував лише під час вакацій.

Про непростий період служіння о. Володимира Маланчука генеральним вікарієм владики Івана Бучка у Великій Британії наприкінці 1940-х років розповів церковний історик о. д-р Атанасій Маквей. За його словами, це був час внутрішніх криз, перевтоми та самотності, що серйозно вплинули на здоров’я майбутнього владики. Архівні документи свідчать про високий тиск, депресивні стани та навіть прохання про відставку. В одному з листів до владики Івана Бучка він описував свій стан як «духовну пустку» і зізнавався у відчутті глибокої ізоляції.

Попри це, після майже десятирічних сумнівів і спротиву з боку окремих ієрархів, вирішальною стала рекомендація митрополита Вінніпезького Максима Германюка — саме вона відкрила майбутньому єпископу дорогу до служіння у Франції, де він став першим екзархом для українців візантійського обряду.

Історію формування екзархату представив докторант Григоріянського університету Андріан Гаранджа. Йшлося про шлях від розпорошеної «церкви в дорозі» до сформованої інституційної структури в повоєнній Європі. У цьому процесі призначення владики Володимира Маланчука, за словами доповідача, стало знаком Божого провидіння для українців у діаспорі. На завершення він додав, що попри всі труднощі Бог вів і продовжує вести український народ, а найкращим свідченням Його любові є кожен, хто присутній у катедральному соборі святого Володимира — храмі української громади, де свого часу служив екзарх.

Про менш помітну, але важливу сторону служіння — участь у Другому Ватиканському Соборівладики Володимира Маланчука, розповіла докторка богослов’я, архівістка Марія Іванів-Лончина. Попри свій молодий вік і активне служіння в Парижі, екзарх виголосив усну промову і подав 12 письмових зауваг до 6 ключових соборових документів. «Його внесок є тихим, але вагомим — таким, що не прагнув уваги, але формував майбутнє Церкви», — наголосила дослідниця.

На завершення конференції слово мали парафіяни, які поділилися власними спогадами про владику Володимира Маланчука: хтось знав його особисто, а дехто ділився історіями з його служіння, що збереглися в пам’яті спільноти.

За матеріалами конференції планують підготувати окреме видання, яке збере напрацювання дослідників і зробить їх доступнішими для ширшого кола читачів.

Підсумовуючи зустріч, владика Ігор Ранця подякував о. Руслану Піху та о. Юрію Залузькому за організацію заходу. Він також наголосив на важливості знання історії та збереження спадщини Церкви, адже саме через такі постаті, як владика Володимир Маланчук, вона відкривається глибше і стає ближчою до сучасників.

Фото: Паризька єпархія св. Володимира Великого
Департамент інформації УГКЦ