EN

Новий Служебник УГКЦ: як було і як стало?

21 березня 2024, 19:07 10022

Патріарша літургійна комісія УГКЦ подає пояснення щодо змін у текстах Літургій у новій редакції Служебника УГКЦ, чинній від 25 березня 2024 року (у частині для вірних). Насамперед Комісія пояснює, чому Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви видав новий текст Літургій святих Івана Золотоустого і Василія Великого. Для чого потрібні ці зміни? Чи Літургія змінилася? Чи та, яку ми досі служили, не була доброю? А найважливіше — як звикнути до нових слів і зворотів?

Новий Служебник УГКЦ: як було і як стало?

Читайте також:
Додаток до Служебника (антифони, тропарі, служби, панахида)

Чи Літургія змінилася?

Сама Літургія не змінилася. Вона далі складається із трьох частин: підготовки священника і дарів (Проскомидії), Літургії слова і Літургії жертви (Євхаристії), або Літургії вірних. Хоча Літургія зазнала еволюції і змін, проте вже від XVІ століття вона набрала такої форми, яку ми сьогодні вживаємо.

Чому був потрібний новий текст?

У Літургії були внесені зміни, щоб виправити деякі неточності та підібрати більш влучні слова та вирази. «Примітка про церковнослов’янізми. Церковнослов’янська є нашою прадавньою мовою. Тому ми не цураємося брати з її скарбниці деякі слова, щоб краще передати те, що висловив грецький оригінал, або щоб надати текстові смаку давньої літургійної мови. Тому деякі церковнослов’янські слова перекладено українською мовою, інші ж — залишено в тексті, щоб точніше висловити богословську думку (наприклад, предложені чесні дари, словесна служба, благодаримо Тебе тощо)», — зазначають працівники Літургійної комісії.

Мета Літургії залишається тією самою

Важливо, що мета Літургії залишається тією самою, яку передали нам апостоли, Святі Отці і Традиція Церкви. Через Службу Божу, яку звершуємо на спомин про хресну смерть і воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, як Він просив (див. Лк. 22,19; I Кор. 11, 24), беремо участь у таїнстві Його смерті й воскресіння тут і тепер. Літургія має форму трапези, символічно представляючи Тайну вечерю, під час якої Ісус надав нове значення хлібові й винові, кажучи: «Це моє Тіло… це Кров моя» (Мт 26, 26.28). Ісус таїнственно перемінив хліб на своє Тіло і вино на свою Кров, щоб залишити нам видимий знак своєї самопожертви з любові до нас, за наші гріхи, заради нашого спасіння; цю жертву Він на другий день — у Велику п’ятницю — звершив на хресті. Рівночасно в Літургії ми отримуємо передсмак вічної трапези Агнця у Божому Царстві.

Які головні зміни у текстах Божественної Літургії?

Перша зміна в тексті — у фразі «на віки віків»

Попередній текст: «Благословенний Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні».

Новий переклад: «Благословенний Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків».

Коментар: Фраза «на віки вічні» є неточною, тому що немає вічних віків: є теперішнє і майбутнє — вічність. Після вічності немає нічого, вона не закінчується, не змінюється, а триває вічно. Слова «на віки віків» точно передають грецький вислів «eis tous aionas ton aionon», який є гебраїзмом і в якому слова повторюються, щоб виявити найвищу форму певної дійсності. «Пісня пісень» — найкраща пісня, «цар царів» — найвищий володар, церковнослов’янською «праздников праздник і торжество єсть торжеств» — це найбільше, найвеличніше свято. «На віки віків» — те, що не закінчується i не змінюється.

Наступна зміна — у молитві «Царю Небесний»

Попередній текст: «Царю Небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди, і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші».

Новий переклад: «Царю Небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбнице благ і життя подателю, прийди, і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші».

Коментар: Вислів «скарбе дібр» (полонізм) замінено на «скарбнице благ», тому що церковнослов’янське «сокровище» означає саме скарбницю, яка тримає в собі багатства, дари. «Добро» не вживається в українській мові в множині, тому використано синонім «благо», який має множинну форму — «блага».

Наступна зміна — у покаянних тропарях на всяке прошення

Попередній текст: «Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо, ніякого одвіту не знаючи, оцю Тобі молитву, як Владиці, ми, грішні, приносимо: Помилуй нас.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Господи, помилуй нас, бо на Тебе ми уповали. Не прогнівайся дуже на нас і не пам’ятай беззаконь наших, але зглянься й нині як милосердний і вирятуй нас від ворогів наших. Бо Ти Бог наш, а ми — люди Твої, всі — діла рук Твоїх, і ім’я Твоє призиваємо.

І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Милосердя двері відкрий нам, благословенна Богородице, щоб, надіючись на Тебе, ми не погибнули, але щоб вибавилися Тобою від бід. Ти бо — спасіння роду християнського».

Новий переклад: «Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо, жодного оправдання не маючи, оцю Тобі молитву, як Владиці, ми, грішні, приносимо: Помилуй нас.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Господи, помилуй нас, бо на Тебе уповаємо. Не прогнівайся дуже на нас і не пом’яни беззаконь наших, але зглянься й нині як милосердний і визволи нас від ворогів наших. Бо Ти Бог наш, а ми — люди Твої, всі — діла рук Твоїх, і ім’я Твоє призиваємо.

І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Милосердя двері відкрий нам, благословенна Богородице, щоб, надіючись на Тебе, ми не загинули, але щоб визволилися через Тебе від бід. Ти бо — спасіння роду християнського».

Коментар: Зміни здебільшого стилістичні. Слово «одвіт», якого нема в українській мові (це калька з церковнослов’янської мови), замінено на більш зрозуміле слово «оправдання».

Вислів «ми уповали» змінено на «уповаємо», щоб підкреслити, що наше уповання на Бога не було лише в минулому, а триває все життя. Повернено слово «пом’яни», бо і церковнослов’янською, і українською воно виражає більший динамізм, аніж «пам’ятати». Ця фраза перегукується із словами розбійника на хресті: «Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш, у царстві Твоїм», які ми повторюємо в молитві підготування до Святого Причастя. «Визволи» замість «вирятуй» надає колориту звільнення з гріха як із невільництва; це повне звільнення, не поодинокий рятунок.

Хоч слово «загинути» є синонімом до «погибнути», але воно містить більший драматизм: без надії на допомогу Богородиці людська душа гине, пропадає. У фразі «вибавилися Тобою від бід» пасивна конструкція, вживання якої не бажане в українській мові, замінено на вислів «визволилися через Тебе».

Важлива зміна — у молитві, яку мовить під час Літургії не тільки священник, а й вірні

Попередній текст: «Боже, милостивий будь мені, грішному».

Новий переклад: «Боже, будь милостивим до мене, грішного».

Коментар: Це так звана «митарева молитва» (із притчі про митаря і фарисея: Лк. 18, 9–14; див. в. 13). Ми звикли — наслідуючи церковнослов’янську структуру — говорити «Боже, милостивий будь мені, грішному». Однак в українській мові прикметники «милостивий», «справедливий», «ласкавий» керують родовим відмінком, а не давальним. Ми не скажемо «будь мені ласкавий» або «будь мені справедливий», а скажемо: «будь ласкавим/справедливим до мене». Але, якби не змінювати порядку слів і говорити: «Боже, милостивий будь до мене…», тоді спонтанно, не замислюючись, кожний повернеться до «будь мені, грішному». Щоб цього уникнути, внесено зміну, яку вірним буде легко вивчити через повторювання: «Боже, будь милостивим до мене, грішного/грішної».

Символ віри

Попередній текст: «… родженого, несотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося… і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком».

Новий переклад: «… родженого, не сотвореного, єдиносущного з Отцем, через якого все постало… і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став людиною».

Коментар: У «Символі віри» внесено три поправки. У слові «несотвореного» частку «не» потрібно писати окремо (не [є] сотворений). Фразу «що через Нього все сталося» виправлено, бо йдеться не про те, що у світі щось «сталося» через Божого Сина, але що світ постав через Боже Слово: «Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без Нього» (Ів. 1, 3). А, воплотившись, Син Божий став (не «стався»!) «людиною» (замість «чоловіком»), тому що грецьке слово «anthropos» означає «людина».

Серафимська пісня

Попередній текст: «Свят, свят, свят Господь Саваот, повне небо і земля слави Твоєї. Осанна на висотах. Благословенний, хто йде в ім’я́ Господнє. Осанна во вишніх».

Новий переклад: «Свят, свят, свят Господь Саваот, повне небо і земля слави Твоєї. Осанна во вишніх. Благословенний, хто йде в ім’я́ Господнє. Осанна во вишніх».

Коментар: Замість фрази «осанна на висотах» вжито «осанна во вишніх», щоб уніфікувати тексти (перший раз ця фраза з’являється в молитві священника безпосередньо перед початком Літургії, після «Царю Небесний»).

Святе Причастя

Попередній текст: «… поцілунку не дам Тобі, як Юда, але як розбійник сповідаюся Тобі».

Новий переклад: «… поцілунку не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, ісповідую Тебе».

Коментар: У молитві перед Святим Причастям замінено фразу «сповідаюся Тобі» на «ісповідую Тебе», бо мова йде не про те, що ми сповідаємося перед Господом, але що, як розбійник на хресті, визнаємо Ісуса Христа нашим Господом і Богом.

Після Святого Причастя

Попередній текст: «… Збережи нас у Твоїй святині, ввесь день повчатися правді Твоїй».

Новий переклад: «… Збережи нас у святості Твоїй, весь день повчатися правді Твоїй».

Коментар: У пісні «Нехай сповняться уста наші» замінено «у Твоїй святині» на «у святості Твоїй», бо тут йдеться не про святиню (храм), а про те, щоб Господь зберіг нас з’єднаними з Ним — святими.

Департамент інформації УГКЦ,
за матеріалами Патріаршої літургійної комісії

Дивіться також