Митрополит Борис Ґудзяк освятив храм у містечку Фронт Роял, штат Вірджинія
«Неймовірний букет благодатей», — так резюмував святкування у парафії Святих Йоакима та Анни у Фронт Роял, Вірджинія, США 4 червня митрополит Борис Ґудзяк. Цього дня він урочисто освятив церкву та вівтар для української католицької громади Філадельфійської архиєпархії, яка існує з 2015 року, а у 2021 році змогла придбати храм.
«За вісім років парафія, яка починалася як місія і налічувала шість сімей, що прийшли на першу Божественну Літургію, через Хрещення прийняла 23 нових членів Церкви, молитовно попрощалася із двома померлими, а наступної суботи святкуватиме шосте вінчання», — зазначив о. Роберт Гітченс, який також служить парохом Українського крайового собору у Вашингтоні, округ Колумбія, і ректором Української католицької семінарії святого Йосафата.
Зараз парафія налічує близько 50 сімей, має багато маленьких дітей, а о. Андрій Чорнописький допомагає о. Робертові у служінні.
«Двері нашої церкви широко відкриті для кожного, хто хоче знайти і відчути Ісуса Христа. Про це свідчать люди різних національностей та віросповідань, які прийшли до святих Йоакима й Анни, щоби прийняти Господа, за українською традицією, та роблять цю Церкву своїм духовним домом, ділячись глибокою вірою з іншими», — зазначив о. Гітченс.
«Освячення дому Божого має, зрештою, одну основну мету — це ви! — сказав митрополит Борис до парафіян під час проповіді і додав: — Щоб ви були в домі Божому, щоб запрошували інших, аби він був наповнений вщерть, щоб ви усвідомлювали, що ваше духовне життя полягає в тому, щоб жити вільно, як сини і дочки Господа в Його домі».
Він наголосив, що благословення храму — це лише знак, лише початок, а насамперед, це покликання до місії. Архиєпископ попросив парафіян уникати спокуси розслабитися після досягнень, а брати на себе відповідальність — стати місіонерами. «Діліться тим, що ви бачите, чуєте і відчуваєте», — сказав він, зазначивши, що церква — це не будівля.
«Коли ми молилися кілька місяців на парковці з наметом над вівтарем, у спеку та холод, і ми не були менше церквою, ніж сьогодні. Церква — це не будівля; це всі ми, свята еклесія, покликані Христом бути царським народом, священицьким народом і пророчим народом», — підтвердив о. Роберт.
Голоси парафіян
Елізабет Воллес: «Парафія святих Йоакима та Анни — це парафіяльна РОДИНА у прямому сенсі цього слова. Кожного члена - від найстаршого до найменшої дитини - цінують, бачать, називають по імені та запрошують приєднатися до молитви, спільноти, праці, радості й часом терпінь. Парафія — це сім’я, яку Бог об’єднав через прекрасну Божественну Літургію, соборний спів та участь. Спільнота сумує й молиться разом у час трагічної особистої втрати. Ми разом у свята. І в неділю. Ми святкуємо життя разом».
Девід Уоллес: «Після багатьох років в орендованій каплиці та місяців поза нею, Господь вирішив, що настав час для нас мати постійний дім, місце, щоб зустрітися з Ним у молитві та Літургії, через ікони, спів та ладан, через священне миро й освячену воду, а особливо через Його розбите Тіло та пролиту Кров. Будівлю нашої церкви символічно омили й помазали, щоби вона могла стати належним домом для перебування Святого Духа, справжнім храмом й іконою Воплочення, де ми можемо знайти спокій серед випробувань життя та дім.… Я молюся, щоб наш прекрасний храм, наш духовний дім, міг бути світочем і закликати всіх знайти місце відпочинку, миру, зцілення та радості в Господі Ісусі».
Діксі та Кріс Лейн: «Наша родина є католиками латинського обряду (парафіяни храму Святого Івана Хрестителя), які також є сусідами парафії Святих Йоакима та Анни. Ця церква стала великим благословенням для нашої родини. Отець Роберт та уся громада завжди радісні і привітні, коли ми приходимо на Літургії та беремо участь у заходах на парафії, і ми почуваємося, як вдома. Наша сім’я радіє не лише справжньою присутністю тут, у нашій дільниці, а й можливістю бути корисними для цієї чудової спільноти».
Відділ комунікації Філадельфійської архиєпархії УГКЦ
