«Маріє, неустанно допомагай нам»: єпископи УГКЦ відвідали 23 українські громади в Італії
6 липня 2025 року, у день свята Матері Божої Неустанної Помочі, 23 українські громади в різних куточках Італії мали особливу радість — пастирські візити єпископів Української Греко-Католицької Церкви, які в ці дні перебувають у Римі на черговій сесії Синоду Єпископів. Цей день став свідченням єдності Церкви, духовної опіки над вірними у діаспорі та незламного зв’язку українського народу з Христом, Пресвятою Богородицею і своєю церковною спадщиною.
Блаженніший Святослав у соборі Святої Софії: «Перемогою України буде вияв сили Божої над зухвальством ворогів»
Патріарший прокатедральний собор Святої Софії в Римі став осердям молитви для українців із нагоди неділі Матері Божої Неустанної Помочі. Цього дня Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у співслужінні владик Синоду очолив Божественну Літургію, під час якої виголосив глибоку проповідь про діяльну силу Божого слова: «Сьогодні Христос каже до нас: „Я прийду…“» (Мт. 8, 7). Але для того, щоб те Слово стало дією, нам треба повірити в діяльну Божу силу, яка сьогодні виливається на нас у Христовій Церкві через Святі Таїнства. Ця сила дає нам надію й оновлює її», — сказав Блаженніший Святослав.
Із Главою Церкви співслужили єпископи:
- Владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийської єпархії;
- Владика Богдан Манишин, єпископ-помічник Стрийської єпархії;
- Владика Ярослав Приріз, єпарх Самбірсько-Дрогобицької єпархії;
- Владика Петро Крик, єпископ-емерит Апостольського екзархату для українців-католиків у Німеччині та Скандинавії.
Блаженніший Святослав звернувся до присутніх з особливими словами: «Найперше, дозвольте мені всіх вас обійняти батьківськими обіймами з Києва. З того Києва, який сьогодні перетворюється на одне з найбільш небезпечних міст України». Він наголосив, що ворог намагається знищити в українцях віру та надію. Та, за словами Глави УГКЦ, сама присутність єпископів у Римі свідчить, що «всі намагання ворога людського роду марні».
Особливою подією цього дня стало урочисте внесення до собору мощей святого рівноапостольного князя Володимира Великого: «Той Володимир, якого вкрали з України московські зайди, повертається сьогодні до своєї Церкви», — наголосив Глава УГКЦ.
Читайте також:
Блаженніший Святослав вніс мощі святого князя Володимира до собору Святої Софії в Римі
Цей візит Глави Церкви засвідчив глибоку символіку спадкоємності, духовної єдності та місії УГКЦ бути голосом правди, надії й молитви для всього українського народу, як на Батьківщині, так і в розсіянні.
Наприкінці Предстоятель УГКЦ також нагадав про ювілейні дати — 30-річчя відродження структур Київської митрополії та 20-річчя повернення осідку Отця і Глави УГКЦ до Києва.
«Ми є спадкоємцями київського християнства. Київська Церква живе свою традицію у повному і видимому сопричасті з наступником апостола Петра. І це сопричастя рятувало цю Церкву впродовж століть, — наголосив Блаженніший Святослав, додавши: — І сьогодні Церква розквітає в Україні і по всьому світі, несе як Мати Неустанну Поміч своєму народові. А святий князь Володимир своєю присутністю тут, між нами, запевняє, що всі ісповідники, мученики, великі святі київського християнства сьогодні разом із нами».
Карпі: душпастирський візит владики Григорія Комара й Урочисте Святе Причастя в українській громаді Вознесіння Господнього
У четверту неділю після Зіслання Святого Духа, громада Вознесіння Господнього м. Карпі з великою радістю вітала владику Григорія Комара, апостольського адміністратора екзархату для українців в Італії. На запрошення місцевого душпастиря о. Олександра Сапунка владика Григорій здійснив душпастирський візит до парафіяльної спільноти, очоливши Архиєрейську Божественну Літургію. Зворушливим моментом Богослужіння стало Урочисте Святе Причастя, до якого вперше після тривалої катехитичної підготовки під проводом с. Йоанни Гриненко, ЗССЙ, і після прийняття Таїнства Покаяння, приступили дев’ятеро дітей. Єпископ наголосив, що ця перша зустріч із Христом у Пресвятій Євхаристії не повинна залишитися лише добрим спогадом, але оживати через часту участь у Святому Причасті.
«Господнє слово зціляє, Господнє слово оздоровлює», — владика Микола кардинал Бичок до українців Аверси
Особливою духовною подією стала Архиєрейська Божественна Літургія в українській громаді м. Аверса, яку очолив владика Микола кардинал Бичок, єпарх Мельбурнський. Перед входом до храму Святого Августина владику зустрічали представники римо-католицької дієцезії Аверси — владика Анжело Спінілло та о. Карміне Скьявоне, директор Карітасу, а також душпастирі українських громад: о. Ігор Горішний, о. Мар’ян Лемчук і о. Володимир Крамар. Малеча та молодь у вишиванках щиро привітали архиєрея з короваями і квітами.
У проповіді владика Микола звернув увагу на силу Божого слова, яке здатне зцілювати й давати надію навіть у найскладніших обставинах життя. Роздумуючи над недільним Євангелієм, він провів паралель між слугою римського сотника та стражданнями українського народу у війні, а також закликав до постійної молитви за мир, полонених, поранених і вивезених дітей. «Кожен із нас терпить у власних немочах: агресії, несправедливості, заздрості. Ми всі маємо свої душевні й тілесні недуги, з якими приходимо до Матері Божої Неустанної Помочі, яка завжди готова заступатися за нас перед своїм Сином», — мовив кардинал.
Після Літургії відбулося освячення води, мирування та архиєрейське благословення. В особливий спосіб владика поспілкувався з матерями, які втратили своїх синів на війні, і подякував їм за жертовність та молитву.
Молитва та благословення у м. Салерно: візит митрополита Володимира Війтишина
Того ж дня українська громада Святого апостола Андрія в м. Салерно мала велику радість вітати у своєму храмі архиєпископа і митрополита Івано-Франківського Володимира Війтишина.
Разом із владикою прибули єпархіальні священники о. Віталій Токар та о. Андрій Туз, а зустрів їх біля входу до храму місцевий душпастир о. Іван Борин, діти і численні парафіяни. Під час Божественної Літургії митрополит у проповіді звернув особливу увагу на присутність Матері Божої в житті кожного християнина, зазначивши: «Марія, Мати Божа — наша небесна заступниця, яка ніколи не втомлюється нам допомагати, коли ми з вірою і молитвою до Неї звертаємося».
На завершення Богослужіння владика уділив архиєрейське благословення й окропив усіх свяченою водою. Зворушений теплим прийомом, він наголосив, що «неначе побував вдома».
Після Літургії владика зі супроводом відвідав катедральний собор Святого апостола і євангелиста Матея, у якому зберігаються мощі цього євангелиста й інших святих, перед якими помолився за мир в Україні та перемогу нашого народу над російським агресором.
Митрополит Теодор Мартинюк у Болоньї: «Віра, що спасає, — це віра з покаяння»
На запрошення адміністратора о. Михайла Бойка парафія Святого архистратига Михаїла в м. Болонья приймала владику Теодора Мартинюка, архиєпископа і митрополита Тернопільсько-Зборівського, а також єпископа-помічника Тернопільсько-Зборівської архиєпархії владику Володимира Фірмана.
У проповідницькому слові владика Теодор зосередився на євангельському уривку про зцілення слуги римського сотника, який, будучи поганином, виявляє незвичайну віру та смирення перед Христом: «Цей сотник — не такий, як інші. Він, воїн язичницької армії, вступає в діалог з Ісусом. У ньому є співчуття, милосердя й віра. Він визнає себе грішним: „Господи, я не достойний, щоб Ти ввійшов під мій дах“, — але водночас щиро вірить у Божу силу», — сказав владика Теодор.
Він зауважив, що така віра, народжена з покаяння, має силу спасти не лише людину, яка її має, але й тих, за кого вона молиться. Христос, захоплений щирістю сотника, каже: «Навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри».
Проповідник навів також свідчення українського воїна, який, перебуваючи в полоні, відмовився зняти натільний хрест на вимогу ворога, промовивши: «Ти можеш мене вбити, але хрест я не зніму».
Цей приклад, за словами владики, є яскравим свідченням віри, що не боїться смерті, а міцно тримається Бога, навіть у стражданні й випробуванні.
На завершення Божественної Літургії єпископи, священники й вірні молилися за Україну перед копією Чудотворної ікони Зарваницької Божої Матері, заносячи свої прохання за мир і перемогу українського народу.
Остія: молитва за Церкву і мир в Україні
Громада Апостольського екзархату в м. Остія, що неподалік Рима, цього дня мала особливу радість приймати трьох архиєреїв, які прибули на знак солідарності, духовної підтримки і спільної молитви.
До парафії завітали:
-
Владика Теодор Мацапула, єпарх Мукачівської Греко-Католицької єпархії свого права;
-
Владика Ніл Лущак, єпископ-помічник Мукачівської єпархії;
-
Владика Михайло Бубній, апостольський екзарх Одеського екзархату.
Перед початком Літургії від імені владики Григорія Комара гостей привітав о. д-р Теодосій Роман Грень, ЧСВВ, протосинкел Апостольського екзархату в Італії. У словах вітання він висловив вдячність за спільне служіння й особливо наголосив на прикладі єпископів, які в умовах війни не лише підтримують вірних в Україні, а й надихають українську діаспору в Італії.
Очолив молитву владика Теодор Мацапула, а проповідь виголосив владика Михайло Бубній, зосередивши її на темі свята Матері Божої Неустанної Помочі. Він нагадав, що папа Пій IX у 1866 році доручив Згромадженню отців редемптористів поширення культу цієї ікони, яка стала джерелом утіхи і сили для мільйонів вірних у світі.
«Ця ікона є не лише зображенням, — сказав владика, — а символом постійної присутності Пресвятої Богородиці, Її безустанного заступництва. Ми повинні з вірою прибігати до Неї з молитвою за українських воїнів, за наш народ, за мир і перемогу».
У проповіді прозвучало також глибоке свідчення пастирської діяльності в умовах війни, яку очолює владика Михайло на теренах Півдня України.
На завершення Богослужіння владика Теодор Мацапула звернувся до вірних зі словами вдячності. Він згадав роки свого студентського життя в Римі, коли активно допомагав у душпастирстві українців в Італії: «Мені дуже приємно бути сьогодні разом із вами — у невеликій, але дуже живій і щирій громаді, яка випромінює любов до Бога, Церкви й України».
Після Літургії владики мали нагоду поспілкуватися з матерями, чоловіки, сини та внуки яких боронять Україну на передовій. Ця зустріч стала зворушливим моментом єднання, підтримки та надії, яку Церква приносить у серця своїх вірних незалежно від кордонів.
Духовна зустріч у Бергамо: молитва із владикою Богданом Дзюрахом
Зворушливою була неділя, 6 липня, і для української парафії м. Бергамо, яка цього дня мала честь приймати владику Богдана Дзюраха, апостольського екзарха для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії. Разом із владикою прибув о. Андрій Кравець із м. Жовква, що на Львівщині.
У проповіді під час Божественної Літургії владика Богдан роздумував над значенням ікони Матері Божої Неустанної Помочі, яку в особливий спосіб вшановували цього дня. Він наголосив, що ця ікона — це не просто образ, а знак Божої вірності та присутності, джерело сили й надії для кожного, хто шукає опори в житті: «Матір Божа — це Мати, яка не перестає нас любити. Вона завжди чекає, навіть коли ми зранені, втомлені чи загублені. Вона — наша розрада, захист і підтримка. Її обійми відкриті завжди. До Неї ми прибігаємо, особливо як матері, батьки, воїни, хворі, ті, хто носить біль України в серці».
Владика закликав довіряти Її заступництву, зростати в молитві, не зневірюватися, а нести світло віри в щоденному житті — як родина, як спільнота, як народ. «Як у піснях ми співаємо про білу хату, що чекає, — так само чекає нас і Матір Божа. Так само чекає й Україна. Ми покликані нести цю надію, не зневірюватися, а зростати в молитві та любові», — наголосив архиєрей.
Ліворно: материними молитвами тримається світ
У неділю, 6 липня 2025 року, у день Матері Божої Неустанної Помочі, в українській громаді м. Ліворно заснували молитовну спільноту «Матері в молитві». Цей рух, який об’єднує жінок у молитві за дітей, родини, духовенство та мир в Україні, урочисто розпочав своє служіння на теренах Тоскани.
Святкову подію очолив владика Петро Голіней, єпископ-помічник Коломийської єпархії, який перебував у Ліворно з душпастирським візитом. Владика очолив Божественну Літургію та благословив матерів, учасниць нової спільноти.
До цієї події долучився також о. Василь Вербіцький, національний координатор і духівник спільнот «Матері в молитві» в Апостольському екзархаті в Італії. Його свідчення про витоки спільноти, її завдання та силу жіночої молитви стало джерелом великого натхнення для присутніх жінок: «Молитва матері — це не лише прохання, це жертва, любов і вірність. Ви стаєте невидимим, але могутнім фронтом, що бореться не мечем, а серцем», — мовив священник.
Місцевий душпастир о. Юрій Мачалаба подякував жінкам за відкритість серця та готовність відповісти на цей поклик молитви, започаткувавши нову духовну сторінку в житті громади.
Відтепер спільнота «Матері в молитві» в Ліворно регулярно збиратиметься на духовні розважання і молитву за Церкву, Україну й увесь світ. Їхнє служіння — світлий знак надії, вірності й духовної сили в серці громади.
Святкування завершилося Благодійним обідом, на якому було зібрано 2 700 євро для потреб ЗСУ.
Єпископи-василіани про виклики для родини: Свята Літургія у храмі Христа-Царя в Римі
У храмі Христа-Царя Генеральної управи Василіанського чину святого Йосафата в Римі була відслужена Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолили два єпископи-василіани — владика Володимир Ющак, єпарх Вроцлавсько-Кошалінський (Польща), та владика Мирон Мазур, єпарх Прудентопольський (Бразилія). Із ними співслужили протоархимандрит о. Роберт Лисейко, ЧСВВ, та Генеральний радник о. Ілля Броновський, ЧСВВ.
Проповідь виголосив владика Володимир Ющак, акцентуючи увагу на головній темі цьогорічного Синоду Єпископів УГКЦ — «Християнська родина в обставинах війни».
Єпископ із глибоким занепокоєнням говорив про демографічну ситуацію в Україні: «Щоб народ розвивався, потрібно в середньому 2,5 дитини на родину. В Україні ж цей показник — лише 0,6. Наш народ не росте — він вимирає. Це наслідок як низької народжуваності, так і масштабної еміграції».
На прикладі української громади у Вроцлаві, де проживає понад 150 тис. українців, владика відзначив проблему втрати духовних, мовних і культурних коренів, особливо серед молоді.
Він наголосив: «Якщо Україна не вистоїть перед нападом ворога, то не зможе вистояти й у протистоянні зі статистикою та реаліями. Що ми можемо зробити? Молитися до Матері Божої Неустанної Помочі, яку сьогодні в особливий спосіб вшановуємо. Але Вона сама, без нас, нічого не зможе зробити. Необхідно підтримувати родини, особливо ті, які є повноцінними — тобто об’єднані: батько, мати, діти, — але перебувають у складних економічних обставинах.
Подбаймо, щоб їм не бракувало найнеобхіднішого для гідного життя. Кожен із нас повинен дбати про те, щоб родина була місцем зростання в усіх аспектах: адже саме в родині ми формуємося як особистості, християни, греко-католики та українці. Родина має бути тим місцем, де ми навчаємося молитви, де формуються й дозрівають покликання; місцем, де молодь засвоює рідну мову й любов до своєї традиції, обряду, історії, культури й народу», — закликав проповідник.
«Наше спасіння — у довірі до Бога»: владика Гліб Лончина в Генуї та Савоні
У неділю, 6 липня, у містах Генуя та Савона Архиєрейську Божественну Літургію очолив владика Гліб Лончина, єпископ для українців візантійського обряду у Франції, Швейцарії та країнах Бенілюксу.
У храмі Святого Стефана в Генуї відбулася урочиста Архиєрейська Літургія за участю владики Гліба, місцевого архиєпископа Марко Таски, душпастиря о. Віталія Тарасенка й о. Богдана Гавришка з України. Цей візит був особливо зворушливим, адже саме владика Гліб, ще у 2003 році, як апостольський візитатор, благословив початок душпастирської діяльності для українців у Лігурії.
На початку Літургії молодь і діти урочисто привітали єпископів хлібом-сіллю. Архиєпископ Марко Таска наголосив: «Ми разом — в одній Церкві!» — вказуючи на важливість присутності українців у житті місцевої спільноти.
У проповіді владика Гліб звернув увагу на образ римського сотника, якого згадує Євангеліє цієї неділі, й акцентував: «Наше спасіння — у довірі до Бога. У випробуваннях, які переживає Україна, диявол сіє сумніви. Але християнська віра виявляється у вірності й довірі навіть у час випробувань».
Після Літургії всі присутні отримали благословення та помазання святим єлеєм. Молитва завершилася гімном «Боже, великий, єдиний», а громада щиро подякувала владиці за його присутність, слово і молитву.
Цього ж дня владика Гліб відвідав українську громаду м. Савона, що також має глибокий історичний зв’язок із його служінням — 20 років тому він благословив початок її існування. Під час проповіді владика Лончина сказав: «Сотник із Євангелія — приклад віри, що йде разом із довірою. Не все в нашому житті зрозуміле, але ми покликані залишатися вірними Богові, як Христос був вірний до кінця».
На завершення до молитви доєднався місцевий єпископ Калоджеро Маріно, який висловив свою підтримку українській спільноті і відзначив цінність молитви, єдності та взаємної підтримки в час випробувань.
Після молитви й помазання святим єлеєм день завершився спільною трапезою, під час якої вірні ділилися спогадами та вдячністю. «Разом у молитві — разом до перемоги!» — такою була провідна нота цього візиту, який залишиться світлим і натхненним спогадом для вірних Лігурії.
«Ось я слугиня Господня»: владика Микола Семенишин у Фоджі
Владика Микола Семенишин, єпископ-помічник Івано-Франківської архиєпархії цього дня молився з українською громадою м. Фоджа, що на Півдні Італії. У контексті боротьби українського народу за свободу та гідність він запропонував вірним роздуми про Марію як Ученицю Божого Слова, взірець довіри, покори й непохитності в духовній боротьбі.
У проповіді владика наголосив, що Пресвята Богородиця була не лише Матір’ю Ісуса, але і Його Ученицею — тією, що уважно слухала, приймала та жила Божим Словом. Її духовна боротьба тривала від Назарету до Голготи. І кожен етап Її життя — свідчення безмежної довіри до Божого Провидіння. «Марія — жінка з чистим серцем, яка зреклася всього. Вона не наказує, не керує, не домінує, а покірно служить у довірі. Її „Ось я, слугиня Господня“ — не просто слова, це стиль життя», — наголосив проповідник. — Ми зуміли б вирішити багато проблем, якби, як Марія, дозволили Богові вести себе».
Відтак архиєрей запросив усіх наслідувати цю поставу — слухати Боже слово, роздумувати над ним у серці, дозволити Богові провадити нас у складних обставинах життя, зберігаючи внутрішню чистоту та мир.
«Віра — це дар Божий, вкладений у нас»: візит владики Йосафата Мощича до Мантови
Українська громада м. Мантова також вітала у своєму храмі єпископа — її відвідав владика Йосафат Мощич, єпископ Чернівецької єпархії.
На початку Богослужіння його привітали діти парафії. У проповіді архиєрей звернув увагу на євангельську постать сотника з Капернаума, який вразив Ісуса глибокою вірою у силу Його слова. «Я вірю у Твоє слово» — ці слова, на думку владики, свідчать про довіру, яка відкриває шлях Божій дії: «Без віри Ісус Христос не робив жодного чуда, жодного оздоровлення чи зцілення».
Продовжуючи проповідь, владика зауважив: «Без віри не можна подобатися Богу. Що таке віра? Віра — це дар Божий, вкладений у нас у Таїнстві Хрещення, у якому нас вводять у Божу родину Отця і Сина, і Духа Святого. Віра — це також відповідь людини, рішення людини. Ми відповідальні за цей дар віри, який отримали у Хрещенні, щоб він, немов квітка, у нас розквітнув. Віра зароджується від слухання слова Божого. Коли ми слухаємо слово Боже, коли читаємо, воно приходить до вух, серця, розуму і тут відбувається це „щеплення“, і якщо людина його приймає завдяки свобідній волі, то стає віруючою».
Для громади цей день став особливим ще й тому, що владика Йосафат звершив Таїнство Хрещення і Миропомазання новопросвіченому Габріелю-Матвію, що стало ще одним знаком Божої благодаті, якою була пронизана вся подія.
«Лише скажи слово» — владика Данило Козлинський у Каттоліці
У день Матері Божої Неустанної Помочі владика Данило Козлинський, єпископ єпархії Покрову Пресвятої Богородиці з осідком у м. Буенос-Айрес, звершив Божественну Літургію для вірних української громади в м. Каттоліка. У проповіді він роздумував над постаттю римського сотника, який своїм глибоким смиренням і вірою вразив самого Ісуса: «Господи, я не достойний, щоб Ти ввійшов під мій дах. Але лише скажи слово — і слуга мій одужає».
Єпископ наголосив, що саме таку поставу — віри, щирості та довіри — ми покликані мати щоразу, коли готуємося до Святого Причастя. Це не лише слова молитви, але визнання нашої повної залежності від Бога та Його милосердя.
У світлі свята Матері Божої Неустанної Помочі владика Данило заохотив вірних довіряти Її заступництву, згадуючи, що цей образ є не просто іконою, але знаком духовної близькості Марії, яка провадить і береже нас. Він зазначив, що всі ми маємо в житті моменти болю, втрат, викликів, хвороб чи складних рішень — і саме тоді покликані звертатися до Марії, до святого Йосифа, до самого Ісуса. «Не ми самі творимо своє життя — Господь діє в нас. Навіть труднощі — це знак, що ми ще живі, і що можемо будувати щось нове».
На завершення архиєрей наголосив, що Бог запрошує нас подивитися у глибину серця і дозволити Йому будувати з нами наше життя. Тоді в повноті довіри ми відкриємо справжню присутність Господа в щоденності, навіть серед вигнання, болю й боротьби.
Любов — фундамент християнства: владика Йосиф Мілян у громаді Авелліно
Парафія Святих рівноапостольних Володимира та Ольги в м. Авелліно радісно вітала владику Йосифа Міляна, протосинкела Київської архиєпархії, який очолив святкування храмового празника. Цього дня парафіяльна спільнота молилася разом з архиєреєм, дякувала Богові за дар їхньої громади, а також привітала владику Йосифа з його 69-річчям, яке він відзначив напередодні.
Після Божественної Літургії відбулося освячення води, а святковий день завершився спільною трапезою.
У проповіді під час Євхаристійного богослужіння владика Йосиф наголосив на головному джерелі християнського життя — любові: «Господь не хоче, щоб ми були зі страху перед Ним — Він хоче, щоб ми Його любили. Єдиний фундамент християнства — це любов. Бог є Любов, і той, хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі».
Єпископ також нагадав, що Церква — це не лише будівля, а насамперед — живе Тіло Христове, зібране з віруючих: «Ми чомусь помилково вважаємо, що Церква — це сакральна споруда. Та Церква — це ми, це ви. Святість Церкви залежить від того, наскільки ми досконало тримаємося віри, заповідей, живемо Таїнствами, Божим словом щодня. А найбільше — любов’ю».
Звертаючись до присутніх, владика заохотив кожного християнина стати апостолом у своєму щоденному житті: «Важливо пам’ятати, що кожен із нас для своїх дітей, для своїх онуків, для всіх людей може і має бути апостолом. Найкраща проповідь — та, коли хтось проповідує своїм життям», — мовив на завершення архиєрей.
«Хай станеться тобі за твоєю вірою»: владика Василь Тучапець у Венеції
У день празника Матері Божої Неустанної Помочі громада українських вірних у Венеції молитовно єдналася з екзархом Харківським, преосвященним владикою Василем Тучапцем, який очолив Архиєрейську Божественну Літургію.
У проповіді владика Василь закликав до щирого переосмислення власної віри як джерела духовного оновлення, що веде до життя вічного. Роздумуючи над уривком із Послання апостола Павла, єпископ зауважив: «Коли ви грішили, то наслідок цього гріха — смерть. Але коли ви змінили життя, увірували, то плід вашої віри — життя. Плід гріха — смерть. А плід Божої ласки — дар вічного життя в Ісусі Христі».
Поставивши риторичне запитання: «Якою є наша віра?» — владика заохотив до іспиту сумління: чи наша віра справді виявляється в щоденних вчинках, чи, можливо, ми живемо подвійним життям: зовнішньо християнським, але зсередини далеким від євангельського покликання.
Особливу увагу вірних єпископ звернув на приклад Пресвятої Богородиці — Її віра стала джерелом Її великого покликання. «Саме через віру Діва Марія удостоїлася стати Матір’ю нашого Спасителя. І завдяки цій вірі й Її Божому материнству ми отримуємо Її безнастанне заступництво. Ось чому зродився культ ікони Матері Божої Неустанної Помочі», — зауважив єпископ.
У другій частині проповіді владика Василь поділився думками про тематику цьогорічного Синоду Єпископів УГКЦ у Римі, присвяченого душпастирству родини в умовах війни. Війна, за словами архиєрея, спричинила значні виклики для українських родин: розлуку, еміграцію, психологічні травми. У таких обставинах саме віра стає тим ґрунтом, що підтримує подружжя й родини, зберігає їхню цілісність і духовну єдність.
Разом у молитві, разом у вірі, разом до перемоги
День 6 липня 2025 року став винятковим духовним святом для українських громад по всій Італії. Спільна молитва, численні архиєрейські візити та проповіді — все це стало живим свідченням того, що, попри війну та втому, українська Церква в Італії є живою і діяльною. Матір Божа Неустанної Помочі, яку цього дня особливо вшановували, об’єднала вірних — дітей, родини, священників, єпископів — у надії та довірі до Божого Провидіння.
Ці душпастирські візити засвідчили не лише живу присутність Церкви серед людей, а й її здатність бути поруч, скріплювати, відповідати на потреби часу та сіяти слово надії. У час великої боротьби й невизначеності Церква залишається тим маяком, який вказує шлях. І як сказав один із проповідників цього дня: «Хай станеться тобі за твоєю вірою» — тож не втрачаймо віри, бо саме вона веде до життя.
Відділ комунікацій Апостольського екзархату в Італії
