«Хочу Вам днесь показати любов Христа до вас», — маловідомі думки Андрея Шептицького на Великий піст
«Днесь, проте, брати і сестри, з нагоди Великого посту приходжу до Вас знов з Божим словом, а вибираю ту науку, котра найбільше, може, з усіх приносить нам солодку потіху і велику заохоту до праці над власними душами. Хочу Вам днесь показати любов Ісуса Христа до Вас, людей, хочу Вас заохотити до відплачування за ту любов якнайгарячішою вдячністю і любовію», — ці слова у Львові в березні 1907 року написав митрополит Андрей у пастирському посланні на Великий піст. Його думки не втратили актуальності. З нагоди початку Великого посту ділимося його духовними настановами. Нехай вони стануть для нас підтримкою під час посту й допоможуть гідно підготуватися до зустрічі з воскреслим Христом.
Христова наука мусить запалити серця огнем Божої любови. Колиговориться о Христовій любові до людей, то та наука така повна, тепла і світла, такий жар йде з неї, що найзимніший не може лишитися обоятним [байдужим — ред.]. Та наука мусить просвітити і загріти всіх, мусить запалити серця огнем Божої любови.
Погляд на Розп’ятого — лік для душі. Раз у раз упадаємо, раз у раз треба нам ліку, заради, потіхи. І так, як Мойсей показував умираючим мідяного вужа, так свята Церков показує нам розп’ятого на хресті Христа Спасителя.
Підносьмо зір душі на Христа. У хвилях смутку, горя, в хвилях нещасть, упадків підносьмо зір душі на Христа. В Нім знайдемо лік на всі хороби душі, пільгу в терпіннях, потіху в смутках, поміч в потребах, підтримуючу руку в упадках. В Нім завжди знайдемо серце приятеля, брата, котре зрозуміє і відчує біль наших сердець, ввійде в наше положеннє.
Пізнати Христа — в тім вся премудрість світу. Життє, мука і смерть Христа — се повна наука для нас. У Нім Божа премудрість, достойний, превеликий, пресвятий предмет нашого пізнання і почитання. В тім пізнанні для нас — вічне життє.
Добре пізнати Христа Спасителя — се дійсно велика річ, се найбільша мудрість на світі. Менше має вартости знати навіть усі науки світу, чим пізнати Христа.
Можна сказати, що в тім однім вся премудрість, цілий розум і щастє: «Пізнати Ісуса Христа»! Простий, неписьменний чоловік, котрий знає Ісуса Христа, єсть мудріший, чим наймудріший учений, котрий не знає Христа. Богатшим — убогий, котрий знає Христа, любить, ніж багач, котрому Христос чужий.
Пізнати з власного досвіду. Можна пізнати Ісуса Христа вже не з книжок, не з оповідання інших, а з власного досвіду. Хто бодай трішки живе Його наукою, живе Його святими словами, той може повторити з апостолом: «І вже не я живу, але живе в мені Христос» (Гал. 2, 20). І хто ж так знає Ісуса Христа? Так знає Христа сей, хто бодай трішки жиє християнським життєм.
Життє християнське має бути духовним життєм. Не тілесним, життєм небесним, не земним. Хто лише тим життєм духовним бодай трохи жиє і заховує Божий Закон, щиро працює над своїм спасеннєм, побожно приступає до Св[ятих] Тайн, щоденно щиро молиться, той з певностію досвідчує у власнім життю, яким добрим і милосердним єсть Христос, тай чимраз ліпше пізнає Христа Спасителя.
Правдива любов Христа. У тім внутреннім, тайнім пізнанню Христа спостерігає в Нім християнська душа те, що до неї самої відноситься, а не вже до всіх людей разом. Спостерігає душа сердечну любов Христа, любов, що подібна до правдивої приязні. Христос до душі, як приятель, як брат, відноситься, а душа розуміє, що Христос має для неї якусь любов, що лиш для неї і для нікого іншого. З того родиться в душі конечно правдива, сердечна любов до Ісуса Христа.
Христос полюбив, як ніхто на світі не любив. Христос, брате, сестро, тебе полюбив, як ніхто на світі тебе не любить, як не любить рідний отець, рідна мати. Так полюбив, що життє Своє за тебе віддав. Можеш з Апостолом Павлом повторяти: «Вмер за мене, продав Свою душу за мене». Так полюбив тебе, брате, сестро, що за тебе самого був би рад віддати Своє життє, щоб тебе спасти, — подумай лиш, яка безмірна любов — так любити, щоб життє за улюбленого віддати.
Євхаристія — доказ любові. Мало любимо Ісуса Христа, а все тому, що не знаємо Єго серця, хотяй Христос дає нам стільки доказів, як горячо нас любить. Все зробив, щоб о тім пересвідчити, і всьо робить, щоб кожного зокрема пересвідчити о тім. А тим доказом, що відноситься до кожної душі зокрема, — установленнє Найсвятішої Тайни Євхаристії, тим доказом — Служба Божа, тим доказом — святе Причастіє.
Підготувала Христина Потерейко,За матеріалами «Пастирські послання. Том 1» Андрея Шептицького
Департамент інформації УГКЦ
